Іран почав відновлювати ракетні об'єкти, атаковані Ізраїлем під час 12-денної війни в червні, показують супутникові знімки, проаналізовані Associated Press, але, ймовірно, у Тегерана все ще відсутній ключовий компонент — великі змішувачі, необхідні для виробництва твердого палива для зброї.
Відновлення ракетної програми має вирішальне значення для Ірану, який вважає, що може відбутися новий раунд війни з Ізраїлем. Ракети для Тегерана вважаються одним із небагатьох засобів військового стримування після того, як атаки Ізраїлю знищили іранські системи протиповітряної оборони.
Експерти з ракетної зброї розповіли AP, що придбання змішувачів стало метою Ірану, особливо з огляду на те, що він готується до можливого відновлення санкцій ООН наприкінці цього місяця. Обмеження, серед іншого, вдарять по розвитку ракетної програми. Президент Ірану Масуд Пезешкіан має виступити перед Генеральною Асамблеєю ООН у середу, 24 вересня.
Необхідні машини, відомі як планетарні змішувачі, забезпечують краще змішування, ніж інші типи обладнання. Іран може придбати їх у Китаю, де, за словами експертів і американських чиновників, він раніше купував інші необхідні компоненти.
“Якщо їм вдасться повернути деякі ключові елементи, такі як планетарні змішувачі, то ця інфраструктура існуватиме та буде готова до повторного запуску”, — каже аналітик Сем Лейр, який вивчав іранські ракетні бази.
Твердопаливні ракети можна запускати швидше, ніж ракети на рідкому паливі, яке необхідно заправляти безпосередньо перед запуском. Ця швидкість може стати вирішальною для запуску ракети або її знищення в пусковій установці — саме це було помітно під час війни Ірану з Ізраїлем.
Іран має бази з виробництва твердопаливних ракет у Ходжирі та Парчині, двох об'єктах неподалік Тегерана, а також у Шахруді, приблизно за 350 кілометрів на північний схід від столиці. Ще до ескалації з Ізраїлем влітку всі ці об'єкти зазнали ізраїльських атак у жовтні 2024 року.
Атаки під час війни в червні, на думку експертів, мали на меті знищити будівлі, в яких розміщувалися змішувачі, необхідні для рівномірного змішування ракетного палива. Інші об'єкти, які зазнали удару Ізраїлю, включали виробничі потужності, які, ймовірно, могли використовуватися для виготовлення змішувачів.
Супутникові знімки Planet Labs PBC, зроблені цього місяця та проаналізовані AP, показують будівництво на об'єктах в Парчині та Шахруді. За словами Лейра, в Парчині будівлі для змішування, судячи з усього, ремонтуються, подібна реконструкція відбувається і в Шахруді.
Швидкість, з якою Іран проводить реконструкцію, свідчить про те, наскільки важливою для Тегерана є його ракетна програма. На атакованих ядерних об'єктах Ірану поки що не спостерігається такого ж рівня активності.
За даними аналітиків, під час чергової ескалації влітку Іран випустив по Ізраїлю 574 балістичні ракети. Під час двох обмінів вогнем перед 12-денною війною Іран випустив 330 ракет. Ізраїльська армія оцінювала загальний арсенал Ірану в близько 2500 ракет — це означає, що було випущено більше третини ракет.
До 12-денної війни Іран був на шляху до того, щоб виробляти понад 200 твердопаливних ракет на місяць, каже Карл Паркін з Центру Джеймса Мартіна. Це спонукало Ізраїль завдати ударів по об'єктах з виробництва ракет.
“Якщо Іран зможе подолати свої обмеження щодо змішування, то матиме всі необхідні потужності, щоб знову розпочати виробництво у великих обсягах”, — припустив він.
Ізраїльська армія відмовилася відповідати на запитання щодо своєї стратегії. Міністр оборони Ірану генерал Азіз Насірзаде нещодавно заявив, що у Тегерана є нові ракети з більш досконалими боєголовками.
“12-денна війна з Ізраїлем змінила деякі наші пріоритети. Зараз ми зосереджені на виробництві військового обладнання з вищою точністю та більшими оперативними можливостями”, — сказав він 22 серпня.
Іран може спробувати покластися на Китай у питанні придбання змішувачів та хімікатів для виробництва твердого палива. Такі хімічні речовини, ймовірно, стали причиною потужного вибуху в квітні, внаслідок якого загинуло щонайменше 70 людей у порту в Ірані. Тегеран досі не надав пояснень щодо вибуху, який стався під час зустрічі іранських дипломатів з американцями в Омані з приводу ядерної програми.
Вже через кілька днів після вибуху Державний департамент США запровадив санкції проти китайських компаній, які, за його словами, постачали Тегерану компоненти для балістичних ракет.
Тим часом іранська Революційна гвардія, ймовірно, доставила планетарний змішувач на підземний завод з виробництва балістичних ракет у Сирії поблизу міста Масіяф, що за 170 кілометрів на північ від столиці країни Дамаска, недалеко від ліванського кордону. Відеозапис, оприлюднений ізраїльською армією через кілька місяців після рейду на завод у вересні 2024 року, показав змішувач, схожий на інші, що продаються в Інтернеті китайськими компаніями.
Президент Ірану та військові чиновники цього місяця відвідували Пекін для участі у великому військовому параді. Уряд Ірану не надав детальної інформації про те, що Пезешкіан сказав китайському лідеру Сі Цзіньпіну, а державні ЗМІ Китаю не дали жодних натяків на те, що Тегеран просив про допомогу.
Міністерство закордонних справ Китаю на запитання про можливе постачання Тегерану змішувачів та паливних інгредієнтів відповіло AP, що Пекін “готовий і надалі використовувати свій вплив для сприяння миру та стабільності на Близькому Сході”.
“Китай підтримує Іран у захисті його національного суверенітету, безпеки та національної гідності. Водночас Китай глибоко стурбований подальшою ескалацією напруженості на Близькому Сході”, — заявило МЗС Китаю.
Старший науковий співробітник Інституту Гудзону Кан Касапоглу каже, що Пекін може постачати Ірану системи наведення та мікропроцесори для балістичних ракет.
“Якщо Іран використає свої відносини з Китаєм для посилення руйнівних військових можливостей, 12-денна війна може стати для іранського режиму лише невеликою перешкодою, а не вирішальною поразкою”, — припустив він.
Аналітик Лейр зазначає, що якщо Іран відновить виробництво на довоєнному рівні, то сама кількість вироблених ракет ускладнить Ізраїлю їх потенційне знищення або збиття.
“Вони явно вклали значні кошти в свою ракетну програму, і я не думаю, що вони коли-небудь погодяться на відмову від неї в ході переговорів”, — додав він.
Аналітики так і не дійшли одностайної думки щодо масштабу шкоди, завданої ядерній програмі Тегерана. Чи можна сподіватися, що апогей геополітичного протистояння вже минув, а привид ядерного апокаліпсиса розвіюється, так і не втілившись? Або ж те, що відбулося, є лише одним з епізодів у жорсткому сценарії, де кожна наступна дія брутальніша за попередню? Про це — в статті “Після “Висхідного лева”: Іран зализує рани чи точить пазурі?” В’ячеслава Ліхачова.
