Ось і настав останній тур чемпіонату Української Прем’єр-ліги сезону 2024/2025. Як і в багатьох інших лігах, інтрига за участю команд, які борються за виживання та вирішують інші свої завдання, живе та обіцяє бути до фінальної секунди кожного з матчів. У грі петрівського “Інгульця” та полтавської “Ворскли” команди мали вирішити, хто стане другим колективом, який залишить найвищий дивізіон українського футболу та попрямує в “трясовину”.
Матч розпочався вчасно, але через деякий час арбітр Олександр Шандор мусив “загнати” команди в роздягальню через повітряну небезпеку над Кіровоградщиною та більшістю областей України.
До цього в очі впав сумбурний футбол, де команди били вперед, розраховуючи на вдалі дії власних форвардів. Очевидно, що комбінаційного та цікавого футболу не слід було очікувати, враховуючи ціну та важливість переможного результату. Проте матч не можна назвати обережним, гравці обох команд після закінчення повітряної тривоги намагались пропонувати власні варіанти підходу до воріт. У “Інгульця” справжнім козирем у цьому аспекті стали аути. З одного такого вкидання “козаки” мали цілком реальний шанс повести у рахунку, але фортуна не посміхнулась, м’яч влучив у поперечину.
Полтавська команда робила передачі на своїх атакуючих гравців Антона Салабая та Дениса Ндукве, але вдалими дії гравців лінії нападу не можна назвати. Денис за першу половину тайму взагалі дуже багато разів губив м’яч. Номінальні господарі цілком усвідомлювали, що нічия в теорії може влаштовувати їхніх супротивників, а у випадку з ними потрібна була тільки перемога, щоб мати можливість “застрибнути” в зону перехідних матчів.
Паралельно у Києві на стадіоні “Оболонь-Арена” йшов інший матч – “Оболоні” й “Лівого берега”. Оскільки одеський “Чорноморець” вже вилетів, саме ці четверо клубів мали визначити нижню частину турнірної таблиці та поставити один одного на місце.
Повертаючись до матчу, де “Інгулець” відчутно перебрав ініціативу до “своїх рук”, варто згадати про недотримання раніше запропонованого ігрового малюнку у команди Василя Кобіна. П’ятірка захисників, яка мала місце у передматчевій схемі, не з’явилася на полі. Натомість сильно виділялася тактична розстановка з чотирма захисниками: Дубілей, Нурі-Малиш, Дихтярук, Фарасеєнко.
Іноді нижче грав Іван Лосенко, тоді Нурі-Малиш міг йти правіше, а Дубілей розташовувався на позиції півзахисника справа. Така ж сама ситуація іноді могла відбуватися і зліва, де номінальний вінгер Віталій Фарасеєнко йшов вище насичувати напад власної команди, а центральний захисник Олександр Дихтярук або центральний півзахисник все той же Лосенко діяв зліва.
У “ворсклян” у спробах створити щось на кшталт власної атаки насичення було спрямоване на правий фланг, де досвідчений капітан Ігор Пердута знаходив “спільну мову” з Ібрахімом Кане. Малієць вже давно мешкає в Полтаві і, очевидно, добре вивчив місцевий діалект. Після середини першого тайму біло-зелені почали потроху “перетягувати ковдру” на власний бік і створювати моменти, яких до цього не було. Постріл Кане на початку 33-ї хвилини після пасу з флангу пролетів повз верхню дев’ятку дальнього кута воріт Паламарчука.
Через хвилину майже “засуха” (мова не про президента ковалівського “Колоса”) біля воріт голкіпера петрівців конвертувалася в 0:1 на табло. Дебютний гол після “поневірянь” іншими українськими клубами та Європою забив нападник, якого в Полтаві дуже цінують і поважають – Владислав Кулач. Після цього гравець з його партнерами по команді зуміли наростити темп та підтиснути своїх візаві. Денис Ндукве, який віддав результативну передачу, нарешті знайшов свою гру, виконавши ще декілька класних точних пасів.
На другий тайм команда у червоній формі вийшла зарядженою та мусила щось вдіяти, аби врятувати ситуацію. “Інгулець” зміг на перших хвилинах тайму психологічно переграти суперника, змусивши того діяти на власній половині поля, граючи від своїх воріт. Згодом це принесе єдиний забитий м’яч у виконанні Станіслава Нурі-Малиша, але до того слід віддати належне тренерському відчуттю Василя Кобіна, який випустив на поле форварда Кисленка замість півзахисника П’ятова та змінив по позиції Дубілея на Свистуна (перший своєю “обрізкою” безпосередньо повпливав на пропущений м’яч власної команди).
З рахунком 1:1 хвилювання від свого хиткого становища почалося у футболістів “Ворскли”, які не могли серйозно вийти у власну атаку через пресинг опонента.
Незарахований м’яч у виконанні Ібрахіма Кане, який стався під завершення гри, скидається радше на помилку арбітра, бо на повторах системи VAR ніби було чітко видно, що м’яч змінив рух після ненавмисного доторку до нього Сергія Кисленка.
