Імпорт російських нафтопродуктів до України
Четвертий рік повномасштабної війни. Європа й Америка запровадили тисячі санкцій проти режиму Путіна, а українські ділки продовжують бізнес з Росією. Зокрема, за складними схемами через фірми-прокладки українці купують у країни-агресора нафтопродукти та завозять їх до України.
Хто конкретно не гребує таким протизаконним бізнесом та як громадські організації, які створені нібито для протидії російській економічній навалі, насправді можуть толерувати і прикривати російський сірий імпорт в Україні — читайте розслідування проєкту Хапуга.UA.
Служба безпеки України розслідує кримінальне провадження за статтею щодо пособництва державі-агресору — справа стосується постачання до України близько тисячі трьохсот тонн паливно-мастильних матеріалів путінської «Роснефти».
Ця справа дуже сильно нагадує історію одного з фігурантів наших розслідувань — нардепа Олександра Пономарьова, якого звинувачують у держзраді. В наших розслідуваннях ми розповідали про бізнес-імперію ексОПЗЖівця і його друзів, які допомагають контролювати бізнес на волі.
Виявляється, згадані вище персонажі — далеко не єдині, хто може бути причетний до імпорту російських нафтопродуктів. В іншій справі СБУ, на яку звернули нашу увагу наші глядачі та про яку ми сьогодні розповідаємо, йдеться про інших ділків та їхню — іншу — схему: спецслужба розслідує, як і чому українське ТОВ «СП ЮКОЙЛ» купляло сировину у компанії LLC «ALCO», куди цю ж сировину до того постачала російське ООО «РН-Смазочные материалы» через логістичну компанію «АО „РН-Транс“, що входить до структури ПАО „Роснефть“. Загалом у справі фігурує близько 1300 тонн паливно-мастильних матеріалів.
Причому звертає на себе увагу той факт, що українська фірма, яка за підозрою СБУ імпортувала російське мастило, — це далеко не ноунейми з гаражів, а доволі відома компанія.
від 2024 року «ЮКОЙЛ» виграв тільки державних тендерів на понад 230 млн грн. Фірма постачає мастило «Укрзалізниці», «Чугуївському авіаційному ремонтному заводу», «Укрнафті» та Міністерству оборони. І менеджери цієї компанії, за версією СБУ, можуть бути задіяними в процесі пособництва державі-агресору:
«Під час досудового розслідування отримано інформацію, що за місцем розташування складських приміщень Товариства з обмеженою відповідальністю „СП ЮКОЙЛ“ зберігаються предмети, речі та документи, які мають значення для досудового розслідування».
Як же так, панове, на четвертому-то році війни? Ми рушаємо на «ЮКОЙЛ» — база розташована в Білій церкві, але…
«Людей, які цим займалися, які відповідальні за це, на цьому місці немає. Ми відповіді на запитання взагалі ніякі не зможемо дати, оскільки до цього непричетні і не в курсі були. От є вище стояче керівництво, яке займається цим. Які відповідальні були і все інше», — відповів нам один зі співробітників.
Звісно, звертаємося і до «вище стоячого» керівництва — директор компанії Олексій Лещук погодився дати свій коментар стосовно обшуків і кримінальної справи. Він визнає, що дійсно брав сировину у ЛЛС «АЛКО», яка фігурує в розслідуванні. Ба більше, каже, що вони провели всі необхідні аналізи та мають сертифікати якості. А далі — спочатку він каже, що неможливо на 100% сказати, хто саме виробляв сировину для мастил — Росія чи умовно Велика Британія.
«Немає у світі можливості напряму сказати, це російське походження чи не російське. Але опосередковано — це можливо. Якщо, наприклад, сірка зависока — можна припустити, що є якийсь сумнівний продукт, і він, можливо, являється російського походження», — заявив Олексій Лещук.
Але потім директор божиться, що його компанія точно не може бути жодним чином задіяна в постачаннях російської сировини. Хоча, знову ж таки, повертаючись на кілька хвилин назад, він же казав, що це неможливо встановити на 100%:
«Всі поставки ми перевіряли. Ми маємо всі сертифікати походження. Як виробник, ми можемо зробити аналіз рідини — ми її зробили. Вона не піддає сумніву, тому що це зовсім не схоже на якесь російське походження. Ми жодним чином не задіяні в постачанні якихось мастильних матеріалів російського походження в Україну. Ніяк».
Окей, припустимо, що ми повірили. Виходить тоді, що Служба безпеки пана Малюка шиє справу білими нитками? І просто безпідставно звинувачує працівників і засновників фірми, а заразом і митного брокера, який здійснював оформлення операцій для «ЮКОЙЛу» та за допомогою корупційних зв’язків «вирішував проблеми»? У відповідь на це запитання «пан директор» іде в демагогію:
«Давайте зрівняємо так — для того, щоб знайти „зайця“ в автобусі, треба перевірити квитки у всіх. Я відношуся до цього саме так. За деяких я розумію — ну я, ну окей. Якщо ми кажемо за компанію АЛКО — я підписав договор з компанією АЛКО. Комерційний директор — він проводив переговори з компанією АЛКО. Головний бухгалтер проводив проплати — це його функціональні обов’язки. ЗЕВ — він теж комунікував, це його обов’язки, які є».
А знаєте, що в цій історії найцікавіше? Насправді не те, що якась чергова ТОВка, хай і така потужна, як «ЮКОЙЛ», може бути причетна до імпорту російських мастил. Врешті, ця проблема масштабна, і українських фірм, які сприяють російському бізнесу, може бути дуже багато.
Найцікавіше інше. Виявляється, фігурант справи СБУ ТОВ «ЮКОЙЛ» є засновником громадської організації Асоціація мастильних матеріалів, серед завдань якої, увага, запобігання імпорту на територію України технічних рідин з РФ. Оцінили красу цієї гри? Виходить, бджоли проти меду?
«Я нічого про це не знаю. У нас боротьба з російським імпортом нафтопродуктів — одна з головних задач, щоб вони тут не були на ринку. Російські ресурси — дуже серйозний грошовий потік», — каже директор УАММ Олег Ярошенко.
Тож ситуація така: спецслужби знають — принаймні мають підстави вважати і розслідують, — хто конкретно і що робив, хто в чиїх інтересах діяв. А «юкойлівці» та директор їхньої асоціації запевняють у тому, що справ з росіянами не мають. Навіть трохи більше — у вигляді припущення натякають, що це не вони, а хтось інший таким займається.
«І звісно, ми хочемо з цим боротися. Тому що, на нашу думку, деякі конкуренти, можливо, цим зловживають. Можливо», — каже Олексій Лещук.
Що ж, тримаємо руку на пульсі та заглиблюємося у схеми сірого імпорту червоних — тому що російських — нафтопродуктів до України.
