Після першого матчу донецького “Шахтаря” та фінського “Ільвеса” стало зрозуміло, яка команда пройде в наступний раунд кваліфікації та зіграє там з турецьким “Бешикташем”.
Звичайно, українські вболівальники вже давно для себе все вирішили – туди покрокують “гірники”, бо побачити протистояння нового тренера Арди Турана проти команди зі своєї батьківщини – це ще те видовище, а особливо враховуючи принциповість дуелі “орлів” з колишньою командою Турана “Галатасараєм”, який постійно конкурував з “Бешикташем” за звання чемпіона місцевого чемпіонату.
6:0 у Словенії продемонстрували різні класи команд. Хоч як ми не критикуємо наш футбол і багато говоримо про суттєвий регрес за останні роки, варто зауважити, що з командами північної частини Європи українські клуби повинні давати собі раду та зрештою виходити на “смарагдовий” газон з позиції сили.
“Шахтар” вийшов грати за своєю звичною схемою 4-1-4-1 або 4-3-3. По факту цю ігрову модель можна ідентифікувати по-різному. Але на полі підопічні Арди Турана розташувалися за моделлю 3-2-2-3 – дуже цікавою атакувальною схемою, прихильником якої є головний тренер “Челсі” Енцо Мареска, який застосовував її ще в своєму попередньому клубі “Лестері”. Звичайно, оскільки, як вже йшлося раніше, українська команда вище класом, а отже домінує на полі, в цій грі бували моменти, коли лінія нападу складалася з 4 або 5 гравців, проте першочергова ідея зрозуміла і логічна.
Маючи у своєму ростері велику кількість технічних півзахисників, тренерський штаб дав можливість почувати себе більш розкуто і самостійно мінятися ролями, змінюючи зони та лінії перебування на полі. Завдяки такій розстановці “шахтарі” робили перевагу у середній лінії, що давало змогу спокійно розігрувати атаку центром та мати при цьому більше опцій для продовження.
Перший тайм не приніс великої кількості ударів, а більше розіграшів та передумов для них. Натомість із небезпечного варто згадати удар Невертона в стійку з гострого кута, після чудової “стіночки” з Лассіною Траоре.
У другий тайм команди увійшли без змін, тож варто було очікувати продовження схожої ситуації із початковим таймом.
“Шахтар” контролював ситуацію та заразом “Ільвес”, спокійно та не кваплячись розігруючи власні атаки та комбінації. Олег Очеретько, якого керівники клубу повернули з орендного перебування в львівських “Карпатах”, схоже, непогано напрацювався не тільки ногами, але й руками. Якщо дивитись на Олега, він буквально в кожному епізоді при розіграші м’яча від власної половини поля апелював до партнерів, демонструючи відкривання та власноруч класно обрану позицію. Його активні дії не могли не привертати уваги, до того ж варто нагадати, що він не класичний опорник, а атакувальний півзахисник, а в цій грі частіше діяв на позиції “шістки”.
Близько 70-ї хвилини, коли фіни почали відчувати себе більш впевнено, з'явилася доволі контроверсійна ситуація: грузинський лівий захисник української команди Іраклі Азаров прихопив за руку гравця “Ільвеса” після того, як той першим дотиком до м’яча грудьми прокидав його собі на хід, входячи в штрафний майданчик. Арбітр зреагував на користь нашої команди, але момент, чесно кажучи, 50 на 50.
Ще раніше на полі з’явився гравець, якого досі продають за 100 мільйонів – Георгій Судаков, але наразі гра продемонструвала, що Георгій знаходиться не в найкращих фізичних кондиціях та поки не готовий до ролі лідера на полі.
Гра спокійно підійшла до свого завершення, отже маємо “сухі” нулі на табло стадіону в Фінляндії. Наступний свій матч донеччани проведуть у четвер, 24 липня з “Бешикташем”. Час початку матчу буде оголошено згодом.
