Помилково вважати, що незрячі "бачать" лише чорний колір чи темряву.
Багато хто здатен розрізняти cвітло, кольори та форми.
Водночас існують альтернативні способи "бачити" світ – через дотик, звук, шрифт Брайля та інші форми сенсорного сприйняття.
"УП. Життя" використала джерела MedicalNewsToday, National Health Institute та Healthline, щоб дізнатися, як сприймають світ незрячі люди, які бувають види порушень зору та як адаптуватися до життя зі сліпотою.
Більшість людей із порушеннями зору можуть сприймати світло. Чимало незрячих людей використовують залишковий зір або інші органи чуття, щоб виконувати повсякденні справи.
Зміни зору можна характеризувати таким чином:
Те, що саме бачать незрячі люди, залежить від рівня зорової втрати, який може бути таким:
Для тих, хто народився незрячим, поняття чорного кольору – умовне, адже ці люди ніколи не бачили кольорів узагалі. Тому описувати їхній зоровий досвід словами "темрява" чи "чорне" – некоректно.
Люди, які втратили зір внаслідок травми, пам’ятають, як виглядають кольори та можуть їх уявляти.
Водночас більшість людей із порушеннями зору можуть сприймати світло. Лише близько 15% людей із порушеннями зору мають повну сліпоту. Це означає повну відсутність світлосприйняття – тобто людина не бачить нічого.
Проте навіть у таких випадках деякі люди можуть відчувати, чи в приміщенні світло, чи темно та бачити спалахи світла.
Так, багато незрячих людей здатні сприймати світло. У більшості з них зберігається певний рівень світлосприйняття. Його інтенсивність та розташування в полі зору варіюються.
Людина, яка сприймає світло, зазвичай може:
Деякі незрячі люди можуть бачити кольори, однак інші сприймають їх як тьмяні або мають труднощі з розрізненням кольорів.
При порушеннях зору легше розрізняти яскраві, насичені кольори, адже ті відбивають більше світла. Натомість пастельні відтінки або складні візерунки можуть викликати труднощі.
Люди з повною втратою зору не бачать кольорів, але можуть їх уявляти. Якщо людина раніше бачила, вона, ймовірно, пам’ятає, як виглядають кольори, тож може відтворювати їх у своїй уяві, слухаючи опис.
Ті, хто народився з повною сліпотою, здебільшого сприймають кольори як абстрактні поняття, а не візуальні образи.
Попри схожу назву, кольорова сліпота (дальтонізм) – це окреме явище від повної втрати зору.
Більшість людей із кольоровою сліпотою бачать кольори, проте сприймають їх інакше. Найпоширеніший тип – це червоно-зелений дальтонізм, коли червоний і зелений виглядають однаково.
У рідкісних випадках трапляється монохроматизм – повна нездатність розрізняти будь-які кольори. Його можуть супроводжувати нечіткий зір та підвищена чутливість до світла.
Сни незрячих людей дуже різняться.
Ті, хто раніше мав зір, можуть бачити у снах візуальні образи, подібні до снів зрячих людей.
А от ті, хто втратив зір у ранньому дитинстві або народився зі сліпотою, мають інший досвід сновидінь. Згідно з дослідженнями, люди з повною сліпотою, ймовірно, не бачать візуальних снів. Проте існують докази, що мозок все ж може формувати уявні зображення, навіть без реального візуального досвіду.
Також незрячі можуть "бачити" сни через інші відчуття: дотик, слух, смак тощо.
Хоча незрячі люди не бачать світ навколо себе в прямому сенсі, вони можуть сприймати візуальні образи інакше.
Наприклад, люди з частковим зором можуть користуватись допоміжними засобами для покращення візуального сприйняття:
Навіть здатність до сприйняття світла допомагає орієнтуватися в просторі – людина може визначити, де знаходиться вікно чи лампа.
Особи з повною сліпотою використовують альтернативні способи орієнтації:
Деякі незрячі також освоюють спеціальні навички мобільності, наприклад ехолокацію – техніку орієнтації за допомогою звуків. Вона дозволяє уявити:
