Із початком повномасштабного вторгнення українські школярі відчули деякі зміни у навчанні. Зокрема в них зʼявилося більше самостійності та відповідальності, а також зросла кількість розмов про війну та допомогу Україні.
Про це йдеться у дослідженні сприйняття освіти в Україні, яке провів Центр соціальних змін і поведінкової економіки до 5-го Саміту перших леді та джентельменів.
Школярі виділили три основні відмінності між навчанням у мирний та воєнний час:
Згідно з дослідженням, найбільшими цінностями для українських школярів під час війни стали:
На презентації дослідження освітяни дійшли висновку, що обговорення війни дуже важливе для школярів, адже в Росії ворог не просто спілкується з дітьми на теми війни, а активно веде пропаганду.
Під час обговорення війни у школі діти:
Водночас 13% опитаних учнів заявили, що у їхніх школах переважно не говорять про війну.
Відповідно до результатів опитування, школа готує до життя в умовах війни та до відновлення країни таким чином:
На думку учнів, що взяли участь в дослідженні, під час війни важливо говорити про:
Для дітей обговорення війни у школі асоціюється з формуванням ціннісної єдності, визнанням внеску захисників та осмисленням основ державності, а не лише з емоційним переживанням подій.
При цьому, 5% учнів вважають, що у школі зовсім не потрібно говорити про війну.
Згідно з дослідженням, учні таким чином реагують на тему війни у школі:
Результати дослідження доводять, що вчителі у школах дають практичні знання для безпеки та заохочуюють до волонтерства. Підтримання психоемоційного стану й робота з мотивацією менш поширені, хоча вони критично важливі для стійкості молоді.
Щоб сформувати культуру миру в школах, на думку учнів, необхідно:
Учні прагнуть не лише вивчати права людини чи техніки мирного врегулювання, але й проживати їх через спільні проєкти, бачити справедливість у діях учителів і тренувати критичне мислення.
Опитування провів Центр соціальних змін і поведінкової економіки у співпраці з Deloitte, за сприяння Організації економічного співробітництва та розвитку OECD, глобального фонду "Освіта не може чекати" (Education Cannot Wait) та за підтримки Міністерства освіти і науки України та Київської школи економіки (KSE).
У дослідженні взяли участь 200 учнів віком від 15 до 17 років з різних областей України (окрім ТОТ).
