В Україні права ветеранів захищені законодавством, яке передбачає низку пільг та соціальних гарантій. Ці права включають безоплатну правову допомогу, соціальні пільги, трудові гарантії та інші види підтримки. Але насправді права захисників України та їхніх сімей нерідко порушують, зокрема і в Дніпрі. Чи можливо відновити справедливість у таких випадках? Куди звертатись у випадках порушення законних прав наших героїв? Про це розповість “Наше місто”.
Ветеранів війни з рф стає дедалі більше. Десятки захисників нашої країни повертаються додому з тяжкими пораненнями та травмами. Їхні права та пільги регламентуються законом “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Загалом закон передбачає, зокрема: безплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів; знижку на комуналку; безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування; безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту; щорічне медичне обстеження і диспансеризація із залученням необхідних спеціалістів тощо.
Існує три категорії ветеранів війни: учасник бойових дій, особа з інвалідністю внаслідок війни, учасник війни. Вони мають дещо різні умови отримання пільг та юридичний зміст. Наприклад, УБД мають ширший спектр гарантій: 75% знижка на комунальні послуги, безплатний проїзд у громадському транспорті, право на земельну ділянку, пільгове кредитування житла та безоплатне зубопротезування, запроваджене у 2024 році.
А ветерани, які не брали безпосередньої участі у бойових діях отримують 50% знижку на комуналку, безоплатні ліки за рецептом і право на санаторне лікування, але не мають доступу до земельних ділянок чи пільгових кредитів.
Ветерани, які мають інвалідність, отриману внаслідок війни, мають право на 100% знижку комунальних послуг.
Розібратися із правовими аспектами ветеранів допоможуть юристи. Але нерідко порушуються елементарні права захисників, дотримання яких не вимагає спеціальних знань. Потрібно лише одне: порядність. Йдеться, наприклад, про право на пільговий проїзд.
Учасники бойових дій мають право на безплатний проїзд у міському транспорті. Зрозуміла та ясна річ! Але, на жаль, бойовим ветеранам нерідко відмовляють у такому праві.
– У ветеранів є права на певні соціальні пільги, на отримання певних благ від держави та місцевого самоврядування, – розповідає Антон Малий, начальник управління ветеранської політики міської ради Дніпра. – Але є така серйозна проблема – це хамство в маршрутках. До того ж самі ветерани не дуже часто звертаються з такими проблемними ситуаціями, з якими вони стикаються. Натомість є чимало звернень родин ветеранів, родин загиблих з цього приводу. Їх або взагалі не хочуть провозити, або по-хамськи ставляться до них. З таким ставленням з боку водіїв ветерани стикаються, на жаль, нерідко. Існують різні формати нормативних документів ветеранів, що викликає претензії водіїв. Ми проводили наради з перевізниками, щоб пояснити їм, які зразки цих документів дійсні і поводилися чемно до ветеранів та їхніх родин. Не можу сказати, що цю проблему повністю вирішено. Вона реально існує.
Звернемо увагу, що для деяких ветеранів, які отримали серйозні поранення, сама поїздка в маршрутці вже стрес. Ось приклад.
27 серпня 2022 року міг стати останнім днем для талановитого дніпровського художника Олександра Костенка. До його бліндажу прилетіла 120-міліметрова міна. Наслідки артилерійського прильоту для нашого земляка: тяжка контузія, закрита ЧМТ, струс головного мозку. Реабілітація триває й досі.
– Сашко почувається по-різному, – розповідає його дружина Людмила. – Буває, що 5-10 днів у нього все нормально, а потім десь перехвилюється чи погода вплине і ситуація різко погіршується. Тому всього, що його тригерить, ми намагаємось позбутися. Намагаємося в чергах не перебувати, в маршрутках не їздити, бо там Сашку погано. Пересуваємось машиною.
У подібному стані перебувають багато демобілізованих ветеранів і тому ставлення до них має бути найуважніше.
Чи можливо притягнути недобропорядного перевізника до відповідальності? Так! У лютому 2025-го такий випадок був у Дніпрі, про що писала наша колега Ірина Логуш.
– У Дніпрі ветеран не зміг проїхати безплатно у маршрутці №87А, хоча мав на це право, – відзначає Ірина. – Водій відмовив, посилаючись на ліміт пільгових місць о пів на п’яту вечора. Така відповідь пасажира не влаштувала й він пішов до суду. У червні суддя Новокодацького районного суду Дніпра вирішила, що ветеран мав право їхати безплатно, тому приватний перевізник має повернути йому 18 грн за проїзд та компенсувати 600 грн за негативний досвід. Наразі це рішення намагаються оскаржити.
Зрозуміло, у таких питаннях як права ветеранів неабияку роль відіграє людський чинник. Пам’ятайте, кілька десятиліть тому у всіх громадських місцях закликали бути свідомими і ветеранів Другої світової війни пропускати без черги. Але свідомими виявлялися не всі. Сьогодні історія повторюється.
Про такий прикрий випадок у червні 2025-го розповіла на своїй сторінці учасниця УБД Дар’я Андрусенко-Якотюк.
«Вчора я мала можливість перевірити своє право на позачергове обслуговування, як УБД в іншій державній конторі, в саме Пенсійному фонді (обласному), – пише вона. – Була приємно здивована – Закон спрацював і навіть люди в черзі не мали нічого проти (та по суті і хто був би проти, коли в черзі три чоловіки призовного віку та одна пані УБД ,то я).
Але трапилося сьогодні. І я знову почула – “внутрішнє Положення… всі рівні…” Це мені озвучила співробітниця Міграційної служби, коли я прийшла робити паспорт сину. Але навіть до цієї сакраментальной фрази я вже була зла від ставлення “головного спеціаліста”. Молода, зовні приємна панянка виявилася грубою кралею. Не знаю, чи то я їй стала не до душі, чи взагалі таке її особисте ставлення до УБД, але я була послана до заступниці керівника. Мовляв, вона знає, що з такими, як ви, робити.
Пішла, стою, чекаю. Ненавиджу чекати тим більш невідомо на що. Повз проходить інша співробітниця служби. Не головний спеціаліст; Пані Ольга виявилась дуже чемною і приємною, а головне обізнаною у законодавстві пані. За півгодини (за сином їздила) заступниця начальника служби прийняла в нас документи, а ще за десять хвилин пані Ольга їх оформила. До речі, головна спеціалістка все ж таки мала щось особисте до мене, так як у спілкуванні з іншими співробітниками я бачила в ній зовсім іншу людину, ніж ту, яка мене послала до заступниці.
По висновку: я зробила те, що хотіла, саме так, як зазначено у чинному законодавстві. Але мені дуже прикро від того, як це відбулося на початку.
Мені образливо за побратима, якому знову прийдеться їхати до контори зі своїм особистим Положенням, яке порушує його права.
Мене злить взагалі ото “рівні права та наш керівник так вважає”. Ми будемо рівні тоді, коли всі співробітники та розробники цих внутрішніх Положень у купі зі своїми родичами та близькими (хоча би чоловічої статі) нададуть нам свої та їх посвідчення УБД/ветерана. Ось тоді ми і поговоримо про рівність.
Побратими та посестри, ви маєте не тільки зобов’язання, а й права. Будь ласка не соромтеся їх реалізовувати – це ВАШЕ законе право.
Мені сказали, що начальник даної міграційної служби наразі проходить якесь навчання, то я щиро сподіваюсь, що після повернення він/вона перегляне кваліфікацію та людські якості свого головного спеціаліста».
Але є набагато серйозніші проблеми, які потребують системного підходу всього суспільства. Одна з них – медичне забезпечення та реабілітація ветеранів.
Після важких бойових та психологічних травм багато ветеранів потребують тривалого лікування та реабілітації. По закону, лікарські препарати ветеранам мають надаватися безплатно. Але їх надають не завжди.
– 2023 року зверталися з донькою за безкоштовними медикаментами до лікарні, – зазначає Єлизавета, дружина Героя України Владислава Скворцова, який загинув у квітні 2022-го. – Але ніхто з лікарів взагалі не чув про такі речі. Були не в курсі як це оформлювати.
За свій кошт доводиться набувати життєво необхідних препаратів Олегу Борщевичу (позивний Батя), ветерану 128 окремої бригади ТрО «Дике Поле».
– Безоплатні ліки мені не відпускають, – каже ветеран. – Декілька років тому я мав дуже складну операцію на серці – мені ставили донорські частини. Тепер за кардіологічними показниками потрібно приймати медикаменти, що підтримують задовільний стан, вартістю, як мінімум, 5000 гривень на місяць. Гроші чималі!
За словами начальника управління ветеранської політики міської ради Дніпра, проблема придбання ліків і взагалі вчасного медичного обстеження стосується багатьох ветеранів.
– До нас звертаються ветерани, які потребують певної реабілітації, – каже керівник управління Антон Малий. – Ми допомагаємо вирішувати ці проблеми, але загалом реабілітаційних центрів не вистачає не тільки у Дніпрі, а взагалі в Україні. Наскільки мені відомо, ветеранам є можливість двічі на рік пройти курс реабілітації. Але іноді буває таке, коли у людини погіршення стається раніше, ніж в оці півроку. Потрібна додаткова реабілітація. От в цьому плані є проблема. Є проблема з безоплатними медикаментами, з ліками. Ми цю проблему вирішуємо двома способами. Це волонтерська допомога, допомога громадських організацій, благодійних фондів, які беруть ветеранів, супроводжують їх в процесі лікування. І друга історія, яка потребує великих коштів і затрат. Ми звертаємось напряму до мера Бориса Філатова за виплатою одноразової допомоги. І Борис Альбертович на такі звернення активно реагує. Звісно, це такі точкові випадки. На жаль, системного рішення цього питання на рівні держави немає. Але ми реагуємо на кожне звернення ветерана війни. Намагаємось допомогти тим, що в наших силах.
Фото Валерія Кравченка та спікерів
Категорія: Війна, Влада, Новини Дніпра, Тема дня
Позначки: Головне, Новини Дніпра, Україна Росія війна
