З моменту повернення Дональда Трампа до Білого дому він різко скоротив обсяги іноземної допомоги та перетворив економічну потугу США на інструмент тиску на давніх союзників.
За кілька місяців міжнародна роль і глобальний авторитет США зазнали глибоких змін.
Країна, яку колишня держсекретарка Мадлен Олбрайт називала "незамінною нацією", що підтримує порядок, заснований на правилах, стрімко перетворилася на наддержаву, яка лише викачує ресурси.
Про те, як змінилася зовнішня політика Сполучених Штатів за президентства Дональда Трампа і що в таких умовах робити Євросоюзу, читайте в статті наукових співробітників європейських інститутів Морено Бертольді і Марко Буті Хижа Америка: як Дональд Трамп змінює зовнішній курс США і як тепер діяти їхнім союзникам. Далі – стислий її виклад.
Принцип, що рухає політикою президента США Дональда Трампа, ще в XVII столітті сформулював французький байкар Жан де Лафонтен: "Сила завжди має рацію".
Водночас американський президент для виправдання своїх агресивних дій активно експлуатує глибоко вкорінені образи – передусім переконання, що Сполучені Штати протягом десятиліть експлуатувалися іншими країнами, і тепер настав час "виправити несправедливість".
Тривожно, але лише небагато світових лідерів усвідомлюють справжній масштаб змін у зовнішній політиці США або ж перебувають у стані заперечення. Багато хто, зокрема більшість європейських лідерів, досі тримаються за ілюзію, що взаємовигідні угоди все ще можливі.
Проте останні дії Трампа недвозначно засвідчили: старі правила більше не працюють.
Країна, яку колись вважали незамінною, перетворилася на хижака.
Сполучені Штати більше не "марнують" ресурси на допомогу іншим країнам просто заради симпатії. Наслідки цього відчують насамперед бідніші країни.
Безумовно, Трамп має рацію, стверджуючи, що союзники Америки повинні витрачати більше і ефективніше на оборону та зменшувати свою військову залежність від США.
Проте, висуваючи це як умову для підтвердження відданості п’ятій статті Статуту НАТО (яка передбачає, що напад на одного члена Альянсу є нападом на всіх), США фактично нав’язали союзникам довільний орієнтир оборонних витрат на рівні 5% ВВП без будь-якої глибокої оцінки їхніх реальних потреб у сфері безпеки.
Після червневого саміту НАТО розпочалося масштабне перекачування ресурсів з Європи до США. І те саме відбувається з союзниками Америки в Азії.
Що стосується торгівлі, то з часу своєї першої президентської кампанії Трамп дотримується стратегії примусу економічних партнерів Америки до покори. Для нього торговельні переговори – це гра з нульовою сумою, де є чіткий переможець (США) і не менш чіткий переможений (всі інші).
Ідея взаємовигідних угод Трампу, здається, цілком чужа.
Перетворення Америки на експлуатаційну наддержаву майже неминуче завдасть значної економічної шкоди без забезпечення довготривалих вигод для самих США.
Короткостроковий зиск від ресурсного грабунку, найімовірніше, буде зведений нанівець такими наслідками, як уповільнення зростання через політичну непередбачуваність, інфляція через тарифи, поглиблення макроекономічного дисбалансу та неефективний розподіл ресурсів. Адже це притаманні риси тієї експлуатаційної моделі, яку просуває Трамп.
Європейський Союз, бажано в координації з іншими великими демократіями, має як можливість, так і обов’язок розробити альтернативну, неексплуатаційну модель багатосторонності. Цей процес має початися з двох ключових кроків: заповнювати прогалину гуманітарної й розвиткової допомоги, яку залишили американці, а також поглибити економічні та політичні зв’язки з близькими за цінностями розвиненими країнами та ринками, що розвиваються.
Докладніше – в матеріалі Морено Бертольді і Марко Буті, який початково вийшла на сайті Project Syndicate і публікується з дозволу правовласника, Хижа Америка: як Дональд Трамп змінює зовнішній курс США і як тепер діяти їхнім союзникам.
