Немає простої відповіді, як повернути українських біженців, які виїхали через повномасштабне вторгнення Росії. Поки буде в Україні небезпечно, люди не будуть повертатися.
Про це розповіла директорка Інституту демографії та соціальних досліджень імені Птухи Елла Лібанова в інтерв’ю LIGA.net.
«Їх можна зрозуміти. Друге, що для них всіх дуже важливо, щоб тут було житло і була робота. Тому що в багатьох житло зруйноване, втрачено роботу. Причому, коли стосується житла, тут може бути ще така непроста ситуація. От житло не зруйновано. Вони жили, припустимо, з батьками або знімали квартиру. І вони, якщо переїхали, наприклад, в Німеччину, вони дуже часто також живуть в квартирі, яку орендують, але допомагає в оренді за житло місцева влада. І вони не витрачають непідйомну суму на цю оренду. Тобто, начебто, житло вони і не втратили, його і не було. Але тепер вони вже мають житло за кордоном», — каже Елла Лібанова.
Крім того, значна частина наших жінок вже працевлаштована за кордоном. Однак, за словами демографині, тут треба звернути увагу на те, що українки працюють зазвичай на роботах з нижчим соціальним статусом.
«А для людей з вищого світу це має значення. Переважна частина наших жінок, які виїхали, мають вищу освіту. По-перше, тому що виїжджала переважною мірою молодь, а молодь більш освічена. Я не про якість зараз освіти, а про кількісні параметри. По-друге, виїжджали переважно містяни, які, знов ж таки, зазвичай, мають вищий рівень освіти, ніж селяни. І тому ці, хто виїхав, мають, загалом, вищий рівень освіти, ніж ці, хто тут залишився. Але ж далеко не всі дипломи визнаються за кордоном, це по-перше», — каже Елла Лібанова.
По-друге, далеко не в усіх наших воєнних мігранток такий рівень знання мови, щоб можна було працювати без проблем. І це може їх підштовхнути до повернення.
«Ну, і взагалі-то мігранти, особливо перше покоління, дуже рідко їм вдається обійняти ту посаду, яку, приблизно, яку вони мали в країні, де жили до міграції. Це не тільки воєнних мігрантів стосується, це стосується абсолютно всіх мігрантів. І тому частина людей, вони працюють, вони отримують наче і зарплату не таку вже занизьку, і умови праці, можливо, не такі погані, як можна було б очікувати, але вони не задоволені своїм статусом», — каже демографиня.
Також значна частина мігрантів не сприймаються місцевою спільнотою, пояснює Елла Лібанова. Це також спонукає людей повернутися.
«Їх не схизматизують, їх не маргіналізують, ні. Але вони не серед своїх.
З ними не спілкуються так, як вони звикли спілкуватися. І якщо це велике місто, то вони хоча б свою спільноту можуть знайти. Але якщо це невеличке місто або сільське поселення, то там може просто не бути мігрантів. І їм немає з ким спілкуватися. Це також спонукає людей повернутися. Якщо діти більш-менш адаптуються швидко, то дорослі не так швидко. І для дорослих це має значення. Не менше, ніж для дітей, а, можливо, навіть і більше. Тому це теж має значення», — каже Елла Лібанова.
Раніше ми писали про те, хто житиме в Україні після війни та звідки приїдуть мігранти.
