Коли в лютому 2022 року російські танки увійшли в Україну, початкова реакція Франції викликала значне розчарування в Києві.
Президент Емманюель Макрон наполягав на збереженні відкритих дипломатичних каналів із Владіміром Путіним – позиції, яку багато українців сприймали в кращому разі як наївну, а в гіршому – як небезпечно поступливу.
Втім, через три роки після початку повномасштабного вторгнення Франція вже належить до найрішучіших європейських союзників України, активно виступаючи за її вступ до НАТО й надаючи важливу військову допомогу.
Про те, як за часи повномасштабної війни змінювалася позиція Парижа, читайте в статті стажерки "Української правди" Шарлот Гійу-Клер (Франція) Від діалогу з Путіним до повної підтримки: як Франція переосмислила свою політику щодо України. Далі – стислий її виклад.
На початку вторгнення президент Франції Емманюель Макрон дотримувався чіткої, але суперечливої стратегії: діалог замість конфронтації.
Переломним моментом став візит Макрона до Києва та зруйнованого Ірпеня в червні 2022 року разом із канцлером Німеччини Олафом Шольцом і прем’єр-міністром Італії Маріо Драгі.
Після цього візиту Макрон підтримав надання Україні статусу кандидата в члени ЄС, заявивши, що вона "заслуговує на негайне отримання статусу кандидата".
Відтак швидко зростала й військова допомога Франції.
Вирішальною стала позиція Макрона на саміті НАТО у Вільнюсі в липні 2023 року, де він чітко заявив: "Вільнюс має надіслати Україні чіткий сигнал. Я підтримую надання сильних, конкретних і дуже зрозумілих гарантій безпеки" – і додав: "Шлях України до НАТО відкритий".
Така заява вказує на радикальний розрив із традиційно обережною французькою дипломатією.
Водночас цей зовнішньополітичний розворот, як припускають експерти, допомагав частково компенсувати втрачені Макроном позиції всередині країни.
Переобрання Дональда Трампа у 2024 році стало шоком для європейських столиць, але найрішучіше відреагував саме Макрон, назвавши це "електрошоком" і закликавши Європу більше не покладатися на добру волю США.
Але ідея стратегічної автономії Макрона зустріла опір країн, що не хотіли послаблювати зв’язки з НАТО.
Втім, цей курс був неоднозначно сприйнятий і в самій Франції.
Профспілки протестували проти переорієнтації державних коштів із соціальних потреб на військові, а популісти зліва і справа звинувачували президента у "мілітаризації Республіки".
Але нещодавній саміт НАТО в Гаазі продемонстрував обмеженість європейської єдності й французького впливу.
Адміністрація Трампа публічно заявила, що "повна перемога України нереалістична", а вступ до НАТО не може бути умовою миру.
Президент Франції відповів різко: "Місце України – в НАТО і ЄС. Це не підлягає переговорам".
Водночас Париж залишився ізольованим щодо ключових питань. Словаччина й Угорщина виступили проти чіткої згадки про вступ України до НАТО у фінальній декларації саміту, а навіть Берлін закликав до обережності.
А 1 липня 2025 року Емманюель Макрон і Владімір Путін вперше з початку повномасштабного вторгнення провели телефонну розмову, яка тривала понад дві години.
Час дзвінка викликав запитання, однак французькі чиновники швидко спростували припущення про зміну політики.
На відміну від 2022 року, тепер Франція – провідний постачальник зброї Києву, активний лобіст вступу України до НАТО й учасник відбудови.
Докладніше – в матеріалі Шарлот Гійу-Клер (Франція) Від діалогу з Путіним до повної підтримки: як Франція переосмислила свою політику щодо України.
