З 512 експонатів Музею Ханенків, які навесні були вивезені для виставки за кордоном, в Україну можуть повернутися лише 463. Таке трапилося через безлад з документами і наразі питання: хто відповість за порушення митних правил при вивезенні культурних цінностей з Музейного фонду України?
12 вересня Сергій Анжияк, директор Департаменту культури КМДА, направив до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України коротенький лист (див. в фотогалереї) про те, що на виставці “Скарби самураїв: художні деталі мечів та мініатюрна скульптура Японії з колекції Музею Ханенків”, яка проводилась влітку цього року в місті Вільнюс в Національному художньому музеї Литви, виникла проблема.
Саму проблему Анжияк не вказав, натомість доклав до листа звернення від Юлії Ваганової, гендиректора Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, в якому вона просить чиновника посприяти врегулюванню оформлення митних документів.
Справа в тому, що виставка музейних експонатів, яка виїхала з України весною 2025 року, не може повернутись назад, бо митниця довго “не дає добро”.
Ще б пак! Митники ж не дурні, щоб підставлятися під кримінал.
Як з’ясувалось, навесні 2025 року кордон України на митному посту “Київ-центральний” Київської митниці ДМСУ перетнули 512 музейних предметів східного мистецтва, але назад можуть заїхати лише 463. Зниклі музейні предмети відносяться до державної частини Музейного фонду України, тому за їх незаконне вивезення передбачена кримінальна відповідальність за ст. 201 (контрабанда), а це означає позбавлення волі на строк від трьох до семи років – незалежно від кількості та вартості предметів, які були приховані, супроводжувалися фальшивими документами або просто не були задекларовані.
Відомо, що культурні цінності, які належать до Музейного фонду України, можна експонувати по закордонних виставках, тільки якщо отримати в Міністерстві культури та стратегічних комунікацій України відповідне свідоцтво на право їх вивезення з території країни.
Підкреслимо, що цим документом передбачено лише тимчасове вивезення цінностей, а для його отримання, треба надати Мінкульту копію угоди з приймаючою стороною про мету, гарантії надійного зберігання та повернення культурних цінностей в обумовлений угодою строк.
Свідоцтво на право тимчасового вивезення культурних цінностей дійсне впродовж 6 місяців від дати його видачі. За діючим законодавством, у разі неповернення культурних цінностей в обумовлений термін такі цінності вважатимуться незаконно вивезеними.
Судячи з листа Музею Ханенків (див. в фотогалереї), недостачу виявили лише 14 травня – після прибуття ящиків із скарбами самураїв до музею в Вільнюсі. Тоді литовські колеги – музейники проводили опис – звірку, оскільки, згідно “акту приймання-передавання”, брали українські культурні цінності на тимчасове відповідальне матеріальне зберігання для проведення наукового дослідження.
Литовці побачили, що не вистачає 49 елементів самурайської зброї – цуба (обмежувачів руків’я меча, на головному фото) із різними художніми зображеннями на них. Наприклад, литовці не дорахувались цуби із зображенням селян, мавпи, яка тягнеться за плодом, водяної лілії, якоря серед хвиль, соколиного полювання, вершників серед хвиль зі «Сказання про хейке», човна у заростях прибережних трав, пташок на гіллі, літераторів серед бамбука, колеса серед рослин, пагону з квітами…
Страхова оцінка різних цуб із Музею Ханенків вагається від 600 до 3500 євро, в середньому складає біля 1000 євро. Як зазначено в акті, більшість самурайських скарбів були виготовлені зі сталі та бронзи за допомогою ковки, литва, різьблення та гравірування невідомими майстрами у 17-18 сторіччі, але є й 19, а також ті, де використано золочення та інкрустація камінням.
Втім найбільшу вартість мають цуби Музею Ханенків, щодо яких визначено, до якої школи належав майстер, і найдорожчі зі всіх – це школа Сотен.
Судячи з листа, після виявлення нестачі уповноважений представник Музею Юлія Самойлова, яка знаходилась у Вільнюсі, зателефонувала головному зберігачу фондів Музею Олені Крамаревій та повідомила про проблему. Після чого музейники перевірили фондові приміщення і на одному із стелажів знайшли два ящики-пенали зі зниклими запакованими, але не відправленими культурними цінностями. Відповідний акт підписали тим самим 14 травня.
Після чого зберігач подзвонила до митного брокера, який займався оформленням вантажу на митному пості “Київ – центральний” Київській митниці ДМСУ, запитавши, як виправити ситуацію, але він назустріч не пішов.
“Консультації щодо порядку подання необхідних документів на митницю та можливості внесення змін у декларацію затягнулися через нестандартність ситуації…”, – пояснює в листі на Депкульт Юлія Ваганова та запевняє, що винна особа (зберігач фондів) вже покарана, бо отримала попередження щодо адміністративної відповідальності в даних випадках і більше такого не станеться.
Ми офіційно звернулись до ДМСУ з проханням роз’яснити ситуацію, яка склалася в ході перетину митного кордону на митному посту “Київ-центральний” Київської митниці ДМСУ виставкою “Скарби самураїв: художні деталі мечів та мініатюрна скульптура Японії з колекції Музею Ханенків”.
Також вдалося поговорити неофіційно із різними співробітниками ДМСУ.
Звісно, що ситуація для них вкрай неприємна, і в першу чергу тому, що набула публічності. В ході перетину митного кордону, митники були зобов’язані якнайменше перевірити кількість культурних цінностей, які відправляються за кордон, згідно митної декларації Музею Ханенків.
Відповідно “Інструкції про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України”, затвердженої наказом Мінкульту N 258 від 22.04.2002 року, митник та уповноважений мистецтвознавець (за наявності) повинні були звірити те, що вивозиться, з наданим переліком та доданими до нього фотографіями.
Порядок передбачає, що коли поданi пiд час здiйснення митного контролю культурнi цiнностi не вiдповiдають iнформацiї, яка мiститься у свiдоцтвi та/або доданих до нього перелiку i фотографiях, митник (або мистецтвознавець) повинен зупинити вивезення, вилучити свідоцтво, зробити на ньому запис “Заявленi до вивезення культурнi цiнностi не вiдповiдають тим, що поданi для контролю”, проставити вiдтиск особистої номерної печатки, дату та пiдпис, після чого передати відповідну iнформацiю правоохоронним органам.
В даному випадку цього зроблено не було. Порядок порушений.
Мистецтвознавець, якого для функцій контролю на митницю повинно призначати Міністерство культури та стратегічних комунікацій – наразі дуже рідкий птах, а митники (в неофіційних розмовах з КиївВладою) посилалися на сильну заклопотаність.
“Там була тисяча екземплярів, і це комунальний музей, хто буде їх поштучно перевіряти та кожну одиницю звіряти? Крім того, там можуть бути спеціальні умови зберігання, а це означає, що ящики не можна відкривати”, – відповіли на Київської митниці ДМСУ.
Втім, їх колеги з центрального апарату були більш категоричні: “Такий час, що зобов’язані перевіряти все, і перевіряють, тим більше рахують кількість вивезеного. Два ящики із майже 50 предметами – це велика частина задекларованого. Київські митники не могли не побачити: є вона чи ні. Але вони могли закрити на це очі. Вивіз великої партії предметів Музейного фонду України по документах комунального музею – це дуже зручно для контрабанди. Він міг бути прикриттям, наприклад, для вивезення чиєїсь приватної колекції або інших цінностей з того ж Музею. Їде велика партія самурайських експонатів, а в двох ящиках щось інше. Якщо б литовці не почали звіряти, так би ящики і прокаталися. А тепер кинулися заднім числом шукати: самурайські цінності знайшли, і по колу всі домовились обмінятися листами, щоб не було питань”.
“Ситуація, яка зараз – занадто складна для контрабандистів, навряд чи вони планували заздалегідь, щоб митниця вносила зміни в декларацію. А оскільки предмети знайдені, то не можна встановити шкоду. Відповідно, навіть кримінальна справа по халатності митника розвалиться. Треба шукати, що було незаконно вивезено”, – вважає співробітник одного з правоохоронних органів, в поле зору якого потрапляла діяльність керівництва Департаменту культури КМДА.
На його думку, “може, то дійсно була помилка, але в будь-якому разі ситуація свідчить, що в київській митниці дірка та була домовленість із столичними музеями про спрощений вивіз музейних предметів за кордон. І це не могло відбутись без співробітників СБУ, яким підслідна контрабанда культурних цінностей (ст. 201 УК) і які спілкуються із керівництвом Департаменту культури КМДА”.
Сподіваємось, що самурайські цуби з Музею Ханенків нарешті нададуть поштовх СБУ для реальної боротьби із контрабандою культурних цінностей з України, а Державній митній службі України і Міністерству культури та суспільних комунікацій – для її попередження. Бо хоча сьогодні за законодавством, саме Мінкульт і повинен регулювати західні “гастролі” українських музеїв, в столиці України цей процес вочевидь здійснюється в ручному режимі і впливають на нього чомусь саме київські чиновники від культури, які розпочали процес «порятунку» культурних цінностей з київських музеїв ще весною 2022 року – після того, як російські війська відігнали від Києва.
Відтоді київські музеї регулярно вивозять за кордон великі експозиції нібито “для проведення наукових досліджень”. Чому виставковий процес оформлюється, як наукові дослідження, і як такі поїздки впливають на бюджет Києва – велике питання. Але найголовніше все ж в іншому: скільки оригіналів музейних експонатів залишилось в київських музеях на сьогодні. І це питання задає собі багато людей, так чи інакше дотичних до міських та державних справ.
Після публікації анонсу цього матеріалу в Фейсбуці, на нього відреагувала Наталя Новак (народний депутат України VII-VIII скликань), яка в 2019 році очолювала Національне агентство з питань запобігання корупції.
“Якщо здійснити перевірку художніх музеїв, то виявиться, що в сховищах повно підробок, – певна Наталя Новак. – Бо була традиція, коли адміністрації, в тому числі і президентські, міністерства, керівництво ВР брали з фондів картини для прикрашання офісів, а потім повертали копії, а може і не повертали зовсім нічого. То було б необхідно зробити ревізію всіх фондів, де знаходяться найбільш цінні екземпляри”.
