У перших планах Одеси Катерининська вулиця і площа мали інші назви – Генуезька вулиця, Єлизаветинська площа. Наприкінці XVIII століття тут планували звести церкву святої Катерини Олександрійської, проте після смерті імператриці Катерини II будівництво зупинили. Церкву розібрали, і лише табличка на одному з будинків нагадує про неї.
Пізніше площу назвали на честь імператриці. У різні часи там були: сквер, хвойні дерева, перший фонтан. Змінювались і назви: була і Дюківська, і вулиця Гітлера під час нацистської окупації, і Потьомкінська у радянський час. Тепер же вона Європейська.
У 1894 році, до сторіччя «заснування» міста, на площі звели монумент Катерині ІІ – разом зі скульптурами її «сподвижників»: де Рибаса, де Волана, Потьомкіна, Зубова. Це був жест, який мав підкреслити імперське походження Одеси.
Проте вже після революції 1917 року пам’ятник прибрали. На його місці з’явилося погруддя Карла Маркса, потім – різні радянські символи. У 1965 році тут встановили монумент потьомкінцям, а площу перейменували. Катерина зникла з публічного простору – на кілька десятиліть.
У 2007 році міська влада вирішила відновити пам’ятник засновникам міста. Це спричинило хвилю обурення. Для українців Катерина ІІ – не лише «цариця», а передусім символ знищення Січі, скасування автономії та розбудови імперського порядку на півдні України.
Козацькі організації протестували, пропонували громадські слухання або відновлення церкви. Але міська влада наполягла – і пам’ятник відкрили. Відтоді він став центром суспільного конфлікту.
Аби дізнатися, хто саме наполягав на встановленні пам’ятника Катерині ІІ та звідки з’явились російські триколори під час відкриття, дивіться наше відео.
Активісти подавали петиції за демонтаж, інші – за збереження. У медіапростір вийшли й абсурдні пропозиції – обміняти пам’ятник на єнота, викраденого росіянами в Херсоні, чи встановити замість нього барну сцену з актором фільмів для дорослих. Але одне було очевидним: Одеса більше не хотіла бути під тінню імперії.
Після повномасштабного вторгнення Росії тема демонтажу перестала бути маргінальною. Символи «російської величі» почали сприйматись як знаки колоніального минулого. У 2022 році президент Володимир Зеленський закликав Одеську міськраду до дій. 28 грудня пам’ятник демонтували – без розголосу, вночі.
Площа миттєво змінила сенс. Тут почали з’являтися українські прапори, збиратися волонтери, вшановували загиблих. Простір, очищений від імперської скульптури, став неформальним меморіалом.
У 2024 році площу й вулицю офіційно перейменували. Катерининська стала Європейською – з оновленою табличкою, відкритою 9 травня, у День Європи. Цей жест був не менш символічний, ніж встановлення самого пам’ятника свого часу. Ланцюг перейменувань і демонтажів засвідчив: місто вибирає свою історію, своє майбутнє й свою сторону. Катерина ІІ завжди була більше, ніж просто бронза. Її постать показувала, чию історію вважали головною. Тепер центр Одеси більше не під її тінню.
