Євросоюз продовжив секторальні санкції, накладені на Росію, ще на шість місяців, не чекаючи, поки спливе крайній термін. Зібрати одностайну згоду на це виявилося несподівано просто, адже була небезпека, що Угорщина знову спробує підірвати заходи тиску на Росію.

Втім, це не зняло ризику майбутнього зняття санкцій, у тому числі розмороження активів Центрального банку Росії, а лише відкладало проблему на пів року. За процедурою, санкційний режим переглядають кожні шість місяців, і для продовження потрібна одностайна згода всіх держав-членів.

А отже, вето з боку однієї країни – до прикладу, Угорщини, здатне зруйнувати санкційний режим і дати можливість Росії вивести в інші юрисдикції її заморожені кошти. Це загрожує поширенням війни на Захід. 

Про те, як ЄС може системно вирішити цю проблему, читайте в статті Олени Галушки і Андрія Міхеєва з Міжнародного центру української перемоги Запобіжник для Орбана: як ЄС має змінити санкції, запроваджені проти Росії. Далі – стислий її виклад. 

Часто помилково кажуть, що накладення санкцій, пов’язаних із російською агресією – це виключно політичний жест солідарності з Україною.

Санкційне рішення Ради ЄС від 2022 року підтверджує, що Росія опинилася під санкціями через порушення Статуту ООН і через те, що її дії становлять загрозу міжнародній безпеці. 

Таким чином, санкції мали б бути не питанням уподобань уряду Угорщини і не питанням вигоди для ЄС тих чи інших заходів. Вирішальне питання – чи припинила Росія грубо порушувати міжнародне право і чи є підстави для послаблення чи зняття таких заходів. 

Питання, погодьтеся, риторичне: останні тижні показують, що масштаби російської агресії лише зростають. 

Та найголовніше – те, що ЄС взагалі може відмовитися від потреби продовжувати санкції проти РФ.

Тобто зробити ті обмеження, які вже запроваджені, безстроковими – до суттєвої зміни обставин, доки цілі санкцій не будуть повністю досягнуті.

Проте, всупереч власним методичним рекомендаціям, Рада ЄС жодного разу не застосовувала на практиці механізм безстрокових санкцій "до перегляду" і досі завжди обирала фіксований термін дії. До того ж зазвичай тривалість санкцій є обраною довільно, без прив’язки до подій.

Тож чому санкції проти Росії базуються на слабшій моделі – з фіксованим терміном дії?

Причина, вочевидь, суто політична, адже усі необхідні юридичні інструменти для зміни підходу і впровадження моделі "санкції діють до досягнення встановлених цілей" уже прописані в документах ЄС.

Втім, якщо ЄС не готовий змінити свій загальний підхід, тоді принаймні термін перегляду санкцій має бути суттєво подовжений. Але і цього не відбувається.

На жаль, для таких змін потрібне одноголосне рішення.

Пропозиції змінити нинішній шестимісячний період час від часу лунають. Наразі без успіху – ні у минулому, у часи агресії на Сході, ні зараз ця ідея не знаходить підтримки. 

Втім, це не привід припинити наголошувати на очевидному. 

Європейські партнери повинні визнати реальну небезпеку: чим довше ЄС затягує з посиленням санкційного режиму, тим довшим ставатиме список країн-членів, готових вести "дипломатію заручників" у питанні санкцій.

Докладніше – в матеріалі Олени Галушки і Андрія Міхеєва Запобіжник для Орбана: як ЄС має змінити санкції, запроваджені проти Росії.