Хвиля протекціонізму у світі, яка почалася ще під час першої президентської каденції Дональда Трампа, зараз досягла небачених масштабів.
Схоже, що часи передбачуваної міжнародної торгівлі минули.
За таких умов виробники різних країн зазнають подвійного удару. По-перше, вони втрачають експортні ринки через запровадження імпортних мит та інших обмежень.
А по-друге, застосовані обмеження призводять до того, що імпорт спрямовується на незахищені експортні ринки, через що локальні виробники ризикують втратити внутрішній ринок. Тож багато країн починають вигадувати нові інструменти для ефективного захисту виробників.
У даному контексті цікавий досвід Євросоюзу, оскільки він завжди креативно підходить до розробки нових регуляторних інструментів, а також цей досвід цікавий у контексті намірів України щодо вступу в ЄС.
Закономірно, що ЄС почав більш широко використовувати класичну тріаду заходів торговельного захисту.
Відповідно до 43-го щорічного звіту Європейської комісії про антидемпінгові, антисубсидійні та захисні заходи ЄС та використання інструментів торговельного захисту третіми країнами щодо ЄС, 2024 рік став рекордним за кількістю розслідувань в Євросоюзі: Європейська комісія ініціювала 33 нових розслідування, що стало абсолютним рекордом з 2006 року.
Найбільша кількість розслідувань була ініційована щодо хімічної галузі (12 розслідувань), металургійної галузі (9 розслідувань) та деревообробної і паперової галузей (3 розслідування).
Вже історично найбільше розслідувань ініціюється і заходів застосовується проти імпорту з Китаю.
Окрім того, суттєво зросла кількість застосованих заходів (попередніх та остаточних) – зі 186 у 2023-му до 199 у 2024 році.
Зважаючи на те, що ЄС запровадив реєстрацію всього імпорту, а також постійний моніторинг імпорту за найбільш вразливими галузями і процедуру консультацій з відповідними індустріями, очевидно, що тренд на збільшення заходів торговельного захисту тільки зростатиме.
Але за останні роки в ЄС з’явилося багато інших цікавих інструментів, які будуть застосовуватися для захисту європейських виробників, причому не лише на внутрішньому ринку, а й на експортних.
27 грудня 2023 року набув чинності Регламент 2023/2675 про захист Союзу та його держав-членів від економічного примусу з боку третіх країн.
Під економічним примусом розуміють ситуацію, коли третя країна застосовує або погрожує застосувати заходи, що впливають на торгівлю або інвестиції, з метою запобігти або домогтися припинення, зміни або прийняття певного акта ЄС або державою-членом.
До таких заходів можуть належати як традиційні торговельні обмеження (тарифи, квоти, контроль імпорту/експорту), так і завуальовані бар’єри, наприклад обмеження у наданні послуг, у захисті інтелектуальної власності, прямих іноземних інвестицій та навіть обмеження участі у державних закупівлях.
Якщо має місце економічний примус, Європейська комісія ініціює відповідну процедуру перемовин з третьою країною (погоджуючи це з Радою ЄС) з метою домовитися про усунення незаконних бар’єрів, а також про відшкодування шкоди (у разі її заподіяння).
Якщо домовитися не вдається, Єврокомісія може запровадити такі заходи у відповідь, пропорційні рівню заподіяної шкоди інтересам ЄС:
ЄС ще не використовував інструмент протидії економічному примусу на практиці.
Разом з тим, наразі ведеться обговорення, що відповідні заходи у відповідь можуть бути застосовані проти США, якщо останні все-таки запровадять 30% імпортного мита на всі товари з ЄС.
Зокрема, Франція і Німеччини закликають не вагатися із застосуванням інструменту, якщо перемовини з США зайдуть у глухий кут.
Інструмент міжнародних закупівель ЄС (International Procurement Instrument) було запроваджено Регламентом 2022/1031 щодо доступу економічних операторів, товарів та послуг третіх країн до ринків державних закупівель та концесій Союзу, а також процедур, що підтримують переговори щодо доступу економічних операторів, товарів та послуг Союзу до ринків державних закупівель та концесій третіх країн.
Основна мета даного інструменту полягає в тому, щоб усунути певні недобросовісні бар’єри у процедурах державних закупівель країн, що не є членами ЄС.
Якщо Європейська комісія ідентифікує такі бар’єри у державних закупівлях і вони негативно впливають на доступ європейського бізнесу до них, вона ініціює розслідування таких фактів. У такому розслідуванні беруть участь відповідні країни-порушники.
За результатами розслідування Європейська комісія публікує звіт, в якому викладає основні висновки та пропонує або припинити розслідування без застосування заходів (якщо передбачувані недобросовісні практики не призводять до серйозного і повторюваного погіршення доступу європейських підприємств до процедур закупівель в інших країна); або вжити заходів, передбачених інструментом міжнародних закупівель (якщо факти недобросовісних бар’єрів підтверджуються).
Європейська комісія має право застосувати такі заходи для усунення бар’єрів у процедурах закупівель інших країн:
(a) коригування балів до тендерних пропозицій, поданих суб'єктами господарювання, що походять з відповідної третьої країни; або
(b) виключення тендерних пропозицій, поданих суб'єктами господарювання з відповідної третьої країни.
Якщо договір про державні закупівлі укладається в рамках застосування заходів за Регламентом 2022/1031, переможці торгів повинні дотримуватися певних правил:
Зазначені обмеження можуть застосовуватися протягом п'яти років з можливістю продовження ще на п'ять років.
ЄС вже має практичний приклад застосування даного виду обмежувальних заходів.
Так, 24 квітня 2024 року Європейська комісія ініціювала перше розслідування в рамках інструменту міжнародних закупівель. Зазначене розслідування стосувалося процедур закупівель медичних виробів у Китаї, які застосовували прямі та непрямі дискримінаційні практики у майже 90% закупівель.
У результаті Комісія заборонила китайським компаніям брати участь у державних закупівлях медичних виробів в ЄС на суму понад 5 млн євро та встановила 50% обмеження на китайську складову у виграних тендерах.
Регламент ЄС про іноземні субсидії, що спотворюють внутрішній ринок (Foreign Subsidies Regulation) запровадив новий правовий інструмент, що надає Європейській комісії повноваження розслідувати та усувати викривлення на внутрішньому ринку ЄС, спричинені європейським компаніям фінансовими внесками (субсидіями), що надаються урядами країн, що не є членами ЄС.
Іноземною субсидією, в розумінні Регламенту, є надання іноземною державою (через різні органи державної влади, державні підприємства або навіть приватними суб'єктами господарювання, дії яких можуть бути віднесені до іноземної держави), прямо чи опосередковано, фінансового внеску, який дає перевагу суб'єкту господарювання, що здійснює економічну діяльність на внутрішньому ринку ЄС, і який обмежується одним або кількома суб'єктами господарювання чи галузями.
Субсидії можуть надаватися у різній формі, у тому числі передача коштів, надання капітальних вливань, грантів, позик, кредитних гарантій, компенсація фінансового тягаря, накладеного державними органами, прощення боргу, звільнення від сплати податків або надання спеціальних чи ексклюзивних прав без відповідної винагороди тощо.
Якщо факт наявності іноземних субсидій підтверджується і такі субсидії викривлюють конкуренцію на ринку ЄС, Європейська комісія ініціює відповідне розслідування, яке передбачає збір інформації від різних суб’єктів господарювання та навіть іноземних держав, проведення верифікацій в ЄС та за кордоном тощо.
За результатами розслідування можуть бути прийняті такі рішення:
Окрім того, Регламент передбачає право Європейської комісії накладати штрафи (від 1% до 10% від обороту за невиконання рішень) за різні види порушень, включаючи ненадання інформації, перешкоджання проведенню перевірок або невиконання заходів чи зобов'язань щодо виправлення ситуації тощо.
Окремо слід наголосити на тому, що Глава 3 Регламенту встановлює спеціальні вимоги для ретельної перевірки іноземних субсидій, які можуть спотворювати внутрішній ринок у контексті концентрацій. Концентрація вважається такою, що підлягає попередньому повідомленню Європейській комісії, якщо дотримано два ключових порогових показники:
Концентрація не може бути здійснена без попереднього погодження Європейської комісії.
Глава 4 Регламенту встановлює спеціальний режим для боротьби з іноземними субсидіями, які спотворюють конкуренцію в контексті процедур державних закупівель. Основна мета полягає в тому, щоб запобігти поданню суб'єктами господарювання "надмірно вигідних" тендерних пропозицій завдяки іноземним субсидіям.
Суб'єкт господарювання повинен повідомляти Європейську комісію (через замовника) про іноземні фінансові внески, якщо:
Якщо порогові значення досягнуті, попереднє повідомлення всіх відповідних субсидій є обов'язковим.
Даний інструмент вже декілька разів застосовувався Європейською комісією. Наприклад, у лютому 2024 році Комісія ініціювала розслідування щодо тендерної пропозиції китайських виробників під час закупівель залізничних вагонів у Болгарії та сонячних панелей у Румунії.
Європейська комісія звернула увагу, що тендерна пропозиція була значно дешевшою, ніж в інших. Однак розслідування не завершилося заходами, бо компанії відкликали свої тендерні пропозиції.
Зважаючи на те, що "торгова війна" вже призвела до зміни імпортних потоків, Україні потрібно також починати активно захищати національних виробників.
І якщо для імплементації "особливих" нових інструментів потрібно багато часу (як мінімум, треба прийняти відповідне законодавство), то більш активно застосовувати заходи торговельного захисту ніхто не заважає…
І досвід ЄС може стати вказівником для українського уряду.
Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора
Автор дякує за допомогу у підготовці матеріалу Максиму Микитюку, помічнику юриста Sayenko Kharenko
