Буває у вас таке, коли ви виходите з кінотеатру після фільму і думаєте: "Вау, круто, скоріше б друга частина".
Перевага спорту над кінематографом проста: ремейки трапляються частіше. Звісно, іноді не той антураж, ну бо куди годиться матч регулярного сезону проти поєдинку плейоф, не говорячи вже про сам фінал?
Флорида і Едмонтон вирішили, що 7 минулорічних матчів замало буде. Вони й пройшли чемпіонат зі своїми проблемами, проте абсолютно закономірно довели, що Кубок Стенлі у підсумку має опинитися в руках гравців когось із цих команд.
Уже за кілька тижнів ми дізнаємося, хто буде слухати Queen та пісню "We Are The Champions", а хто сидітиме і плакатиме під зовсім не спортивну композицію, але з такою промовистою для будь-якого виду змагань назвою "The Winner Takes it All гурту ABBA". Тим більше, шведи є у складі обох колективів.
Якби я вас зустрів і запитав: "Штат Флорида. Ваші асоціації?". Ймовірно, відповідали б "тепло", "океан", "Діснейленд", "Маямі-біч" (добре, що текст не треба писати не англійською, а то сталася б колізія) та інше.
Коротше кажучи, хокей точно не асоціюється з найтеплішим штатом США. Останні 6 років Схід у вирішальній серії представляє команда із Флориди. Спочатку три роки була Тампа-Бей, а потім цей хрест на себе взяли "пантери".
Флоридські команди об’єднує майже одночасний прихід у лігу: Лайтнінг увійшли в 1992 році, Пантерз – через рік.
Флорида почала значно краще — на свій третій рік у НХЛ команда вже вийшла у фінал Кубка Стенлі. "Блискавки" багато часу брали на розбіг. Ой, ми ж про хокей. На розкатку. Один постсезон за перші десять років і швидкий виліт відразу ж.
Проте потім усе змінилося: Флорида з 1997 по 2019 рік лише чотири рази пробивалася до ігор на виліт, жодного разу не проходивши у другий раунд.
Тампа-Бей, навпаки, перетворилася на дуже міцного горішка, яка має три Кубки Стенлі і дві поразки у фіналі.
Якщо театр починається з вішалки, то франшиза – з грамотних менеджерів
У 2020 році генеральним менеджером став Білл Зіто. У нього за плечами було всього лише два роки (2013-2015) роботи в НХЛ – асистент ГМ Коламбуса, а також 5 років (2015-2020) в АХЛ, де він був генменеджером Клівленд Монстерс.
Утім, ім’я він мав, адже був засновником у 1995 році компанії Acme World Sports, яка представляла інтереси спортсменів, основну частину яких складали хокеїсти.
Зіто – адвокат за фахом. І він не побоявся робити дії, щоб не так захистити, як зміцнити довірений йому проєкт.
Джонатан Юбердо (№3 драфту-2011) досить швидко став лідером Флориди. За сезон-2021/22 форвард набрав неймовірні 115 очок (30 + 85). Не тягнеш в плейоф? Ок, розпочнемо зміни. Юбердо був обміняний на Метью Ткачака. Для розуміння: востаннє гравця, який набрав 100+ очок за сезон обмінювали ще в 2001 році.
Відзначився він і іншими розумними кроками, які дозволили отримати росіянина Тарасенка (так, лише на півсезону, але екслідер Блюз закинув кілька важливих шайб у ПО), Густава Фрослінга, Картера Верхаге. І як справжній гросмейстер зумів за копійки виміняти з Бостона Бреда Маршанда, скориставшись тим, що цього сезону "ведмеді" – максимум панди.
Недаремно Зіто за 4 сезони тричі потрапляв у список претендентів на нагороду "Менеджер року".
Роберто Луонго 11 із 19 років провів саме у Флориді. І ні, як бачимо, поважати легенд, призначаючи їх на керівні посади, це не лише фішка Динамо, Шахтаря та кількох інших футбольних клубів України.
Спочатку ексворотар був радником Дейла Теллона, а згодом став асистентом Білла Зіто. Робота приємна. Роберто настільки все встигає, що може зіграти в Пивній лізі.
Рівно за місяць до трейду Юбердо (+ легка доплата)–Ткачак – 23 червня 2022 року – Флориду очолив Пол Моріс. Надзвичайно досвідчений фахівець.
Нині 58-річний тренер дебютував у цій ролі в матчі НХЛ ще в 1995 році. З того часу він працював майже кожен рік на чолі якогось клубу. Що вже й казати, у 2010 році Морріс став наймолодшим тренером, який досягнув позначки 1000 матчів НХЛ у ролі тренера. Єдиним на папері солідним успіхом був лише вихід з Кароліною у фінал Кубку Стенлі-2002. Та кваліфікація цього фахівця не викликає сумніву.
Звичайно, хтось вважає, що фундамент заклали ще Джоель Кенневілль (два довгоочікувані виходи в ПО) та Ендрю Брюнетт (перемога у Східній конференції, але виліт у другому раунді). Кенневілль подав у відставку 28 жовтня 2021 року. Він чудово працював. На заваді стали подробиці секс-скандалу щодо подій у 2010 році, коли він очолював Чикаго. Сам він нічого не робив, але знав, що його асистент Бред Олдріч вчинив сексуальне насильство над молодим гравцем Кайлом Бічем. Після розмови з комісаром ліги триразовий переможець Кубку Стенлі звільнився. З того часу він так і не працював. Ймовірно, 66-річний Джоель більше і не отримає шансу.
Флорида поступово реструктуризувала свій ростер. Основу захисту складають ровесники: Аарон Екблад, Густав Фрослінг і Нікко Міккола – усім по 28 років. Особливо цікава історія Фрослінга. Кароліна просто "мучила" його в АХЛ і виставила на драфт-відмов у 2021 році. У Флориді повірили в нього і швед розквітнув.
Це тріо чудово доповнює досвідчений 33-річний Нейт Шмідт, який пройшов шлях від незадрафтованого гравця до 239 очок (52 + 187) за 721 поєдинок в НХЛ. У цьогорічному постсезоні на його рахунку 3+4 за 17 матчів. На льоду він проводить трохи більше 15 хвилин.
Хвалили Зіто за обмін Юбердо-Ткачак, хвалили за придбання Маршанда та інші кроки. У дедлайн лідер захисту Блекгоукс Сет Джонс запросив обмін через розчарування від дій Блекгокс. Запасний воротар Спенсер Найт і пік четвертого раунду драфту? За такого гравця віддамо. Сет наразі є лідером захисту команди.
Взагалі Джонс на вигляд ну точно не хокеїст. Так, він афроамериканець. І з такою зовнішністю та габаритами можна було б спробувати пограти в баскетбол.
Поки ви починаєте розминати пальці, щоб у коментарях звинуватити автора в стереотипах і расизмі, я дістаю свій козир – його тато. Папай Джонс провів 11 років в НБА (535 матчів і 7,0 очка за гру), а також чемпіон цієї ліги в якості асистента тренера Денвер Наггетс.
A busy day of Game 7s in the Jones household 🍿- Popeye Jones, a Denver assistant, set to coach in Game 7 of Nuggets-Thunder- His son Seth set for Game 7 of Panthers-Leafs pic.twitter.com/5xJREE0lnQ
Та Сет обрав інший шлях. Як і його молодший брат Калеб, який нині знаходиться на контракті в Лос-Анджелес Кінгз.
Не менш чудовий і напад. Фін Олександр Барков, якщо не найкращий, то один із найкращих нападників ліги за грою "офенс-діфенс". Недаремно капітана "пантер" регулярно номінують на Селке Трофі (приз, який щорічно вручається кращому нападникові оборонного плану в НХЛ), де він здобув перемоги в 2021, 2024 та 2025 роках.
Його вірним помічником став Меттью Ткачак. Зірка може не тільки накрутити захист, закинути, віддати, а й увімкнути режим тафгая. Чого лише варта бійка у матчі США – Канада! Не королівська справа бійки? Пф. Дайте тільки нагоду Метью скинути свої рукавиці. Готовий битися за команду в усіх сенсах цього слова.
У регулярному сезоні Маршанд вкатувався. Новий колектив, нові схеми. Завадила і травма. Всього 2 + 2 за 10 матчів. Та головне, що в плейоф легенда Брюїнз зумів віднайти правильний темпоритм взаємодії: 4 + 10.
Продовжує запалювати Сем Райнхарт. Допомагає йому Сем Беннетт. До речі, саме цей нападник є лідером команди цьогорічного плейоф за закинутими шайбами – 10.
31-річний Еван Родрігес, як і захисник Нейт Шмідт, не був обраний свого часу на драфті, а в минулорічному фіналі закинув 4 шайби. Наразі фланговий гравець відзначився 10 асистами за 15 зустрічей у Кубку Стенлі-2025. На одну більше мають Барков і Ткачук, але це і гравці першої ланки, а також вони провели на два поєдинки більше.
Ще одним гравцем, який під сонцем штату розцвів, є Картер Верхаге. З 2013 до 2019 грав за клуби АХЛ і був відзначений потраплянням у першу символічну збірну. Наступного року в 24-річному віці нарешті дебютував у НХЛ. Того сезону канадець став чемпіоном із Тампою, але з 25 матчів плейоф виходив на лід лише у 8. Утім, для скаутів Пантерз цього вистачило. Картер з літа 2020 є важливим виконавцем для топклубу ліги.
Ворота захищає росіянин Сергій Бобровський. Влітку 2019 "пантери" надали дворазовому володареві Везіни Трофі 7-річний контракт на 70 млн років.
Коламбус, напевно, й хотів би його зберегти, але це скромна команда, малий ринок і так далі. Та й сам росіянин хотів довготривалий контракт на пристойну суму.
Якщо ви затуманені баскетбольними контрактами НБА, чи угодами футбольних зірок, можете думати, що 10 мільйонів – копійки. А ось і ні. 10 млн на той момент зробили Бобровського гравцем з найбільшою зарплатою у клубі.
І навряд чи керівники команди про це, а також про всі інші дії зазначені в тексті, шкодують. Із аутсайдера – у переможці, та ще й з чудовими шансами на бек-ту-бек трофей.
Едмонтон з’явився в НХЛ у 1979 році. Франшизі пощастило. З першого року вони отримали до свого складу Вейна Грецкі. Цей нападник із сезону-1979/80 вісім(!) разів поспіль отримував нагороду Харт Трофі (MVP).
Він, Яррі Курі і Глен Андерсон – одна з найкращих трійок 80-х, якщо взагалі не в історії. Звичайно, Едмонтон домінував – 5 Кубків Стенлі до 1990 року. Причому у сезоні 1989/90 Вейн виступав уже за Кінгз.
Перебудова – це завжди важко. Втім наступні 15 років "нафтовики" майже не пропускали постсезону. У 2006 році навіть дійшли до фіналу.
Five #Oilers (Gretzky, Messier, Coffey, Kurri & Fuhr) selected as #NHL100 top players from the 1980s! pic.twitter.com/InwSnZMYAU
Культовий фільм Пола Томаса Андерсона "І буде кров" в українській адаптації отримав переклад "Нафта". І більше декади виступи Едмонтона були не "чорним золотом", а тотальним розчаруванням.
Після фіналу-2006 – якщо використовувати український історичний контекст – розпочалася "Руїна". На Сході після регулярного сезону "відпочивати" відправлялася Флорида, то на Заході ця роль належала канадській франшизі. З 2006 до 2018 року лише раз вдалося пробитися в ігри на виліт.
Щоб зрозуміти всю трагічність: Едмонтон тричі (сезони 2009/10, 2010/11 та 2014/15) набрав лише 62 очки за сезон. Ці результати входять до десятки найгірших у XXI столітті. І так, я знаю, вам цікаво, а які ж найгірші результати в історії?
У кожної головної американської ліги є власний слоган. Неофіційним для кожної можна вважати: "Ми не дамо тобі бути на дні довго".
Погано виступив – отримуй високий драфт-пік. Боїшся, що франшизи з історією чи культових міст переманять твою зірку? Є стеля зарплат і податок на розкіш.
Звичайно, є унікуми, які пручаються: Нью-Йорк Джетс, Шарлотт Горнетс, Сакраменто Кінгз, Вашингтон Нешнлс (30 років вилітали після регулярного сезону в МЛБ).
Замінити Кріса Пронгера, Майкла Пеку та інших лідерів не вдалося. Менеджмент переплачував не тим гравцям, не міг знайти потрібного фахівця: 7 тренерів за 9 років – ну, це занадто.
Сем Ган’є (№6, драфт-2007), Тайлер Голл (№1, 2010) не виправдали на всі 100% покладених надій, а росіянин Наїль Якупов (№1, 2013) взагалі вважається одним із найгірших перших піків ярмарки талантів. Недаремно ще в 2017 році поїхав у КХЛ.
Звичайно, не можна вічно втрачати шанси, які дають вищі сили. Раян Ньюджент-Хопкінс (№1, 2011), Леон Драйзайтль (№3, 2014) і, звичайно, Коннор Макдевід (№1, 2015) абсолютно повністю підтвердили аванси скаутів.
Закінченням "чорної плями" в історії став також і переїзд у 2016 році на новеньку арену "Роджерс Плейс" замість легендарного "Нортлендс Колізей".
Єдиним мінусом залишалося те, що досвідчені Тодд Маклелан, Кен Гічкок і Дейв Тіппет не змогли показати результати, які очікувалися. Керівництво змінило стратегію.
Почали довіряти фахівцям без досвіду роботи головними в НХЛ. Джей Вудкрофт чудово розпочав, але провал на початку сезону 2023/24 (7 очок за 13 поєдинків) не пробачили. Поставили керувати Кріса Кноблауха, який теж був без великого досвіду. Через 20 місяців можна сміливо сказати, що ризик виправдав себе – два фінали Кубку Стенлі.
Коннор Макдевід і Леон Драйзайтль можуть вважатися не тільки найкращими в команді, а й у світі загалом. Канадець може творити чудовий плеймейкінг і креатив на високих швидкостях. Німець - ідеальний центр.
Звичайно, не варто забувати і про Ньюджента-Хопкінса. Одному Богу відомо, яку молодість переживає 40-річний Корі Перрі, для якого фінал Кубку Стенлі стає вже чимось рутинним, хоч і єдиний трофей був здобутий ще в далекому 2007 році. Своєрідним козерем є досвідчені флангові форварди Евандер Кейн (33 роки) і Зак Гайман (32 роки).
Варто й згадати Джеффа Скіннера. Він тривалий час був об’єктом для глузування. І були причини: 15 років у лізі, понад 1000 матчів у регулярці і… жодного виходу в плейоф. Тут нема чого дивуватися, на початку 2010-х Кароліна була в турбулентності, а Баффало востаннє було солідною командою, ще в часи Томаша Ванека та Кріса Дрюрі.
І навіть у такий тріумфальний рік не обійшлося без комічної пригоди. Джефф настільки погано виглядав у стартовій грі першого раунду, що Кноблаух вивів його з ротації. Можливо, його б і не повернули, але пошкодження отримав Гайман. Маестро вдруге шанс не втратив – гол у ворота Далласа. Перший у плейоф за кар’єру. У другому матчі.
Набагато більша відповідальність ляже на іншого Скіннера – Стюарта. Він, як і головні зірки колективу, "доморощений" гравець. Ойлерз обрали його на драфті-2017 під №78. Дебюту довелося чекати довго, пройшовши через матчі матчі АХЛ та ІКХЛ (ECHL). 1 лютого 2021 року 23-річний воротар вперше вийшов на матч найсильнішої хокейної ліги проти Оттави і пропустив 5 шайб. Партнери підстрахували – "сенатори" пропустили аж 8 разів. У сезоні-2021/22 Стюарт більше не з'являвся у складі..
Утім, з приходом більш молодих тренерів його роль зростала. Торік у плейоф він провів 23 матчі з 25. Цього року Кноблаух застосовує ротацію частіше: Скіннер зіграв 10 матчів (90,4% відбитих шайб), більш досвідчений Келвін Пікард – чемпіон світу-2016 у складі збірної Канади – 7 разів захищав ворота (88,8% відбитих шайб). Минулого року 33-річний Пікард всього тричі виходив на лід.
За два плейоф, коли вдалося дійти до фіналу Кубку Стенлі, "нафтовики" лише раз зробили шатаут.
І тут немає нічого дивного. Стиль команди атакуючий. Та й головна зірка оборони Еван Бушар (до речі, також обраний командою на драфті) також орієнтований на атаку, а не на силову гру й відбір шайби, хоча, звичайно, і це він уміє.
Отже, можна сказати, що Флорида будувала себе ризиковими обмінами, вірою в "списаних" гравців і розумним використанням платіжної відомості.
Едмонтон добре "обпікся" на невдалих виборах на драфті, але головних зірок знайшов саме там. Скаутський відділ не підвів і на більш пізніх піках при виборі Бушара (№10 драфту-2018) та того ж Скіннера.
Якщо пригадувати фінал-2024, який, нагадаємо, був схожий на американські гірки, то Едмонтон навряд чи став сильніше – втрати важливих гравців другої-третьої ланки Раяна Маклауда та Діллана Голлоуея. Флорида ж втратила Тарасенка і Монтура, але майже за безцінь отримала Маршанда і Джонса.
Минулого червня Флорида три перемоги здобула на свої арені у Санрайзі. Цього року перевага свого майданчику буде на боці Едмонтона. Канадці раз поступилися, але дві наступні зустрічі виграли надзвичайно впевнено – 8:1 і 5:1.
Також не варто забувати, що зірки Едмонтона перебувають у праймі, тоді як лідери "пантер", ну не можна сказати вийшли з нього, потроху дістаються до ветеранського віку. З іншої сторони, вони стають досвідченішими.
THE MOMENT THE FLORIDA PANTHERS BECAME STANLEY CUP CHAMPIONS‼️🏆 pic.twitter.com/oV0kGxUwTK
Можна точно сказати, що битві за Кубок Стенлі точно не бракуватиме ані блискучих маневрів зіркових нападників, ані ефектних сейвів, ані силових прийомів, які даруватимуть естетичну насолоду (сподіваймося, без травм і в межах правил).
Легку перевагу, на мій погляд, матиме Едмонтон. Та й пора вже вперше за 31 рік привезти Кубок Стенлі до Канади. Востаннє представник цієї країни перемагав ще в сезоні-1992/93. Успіх підкорився Монреалю. Після цього канадські команди лише поступалися: двічі Едмонтон (2006, 2024) і Ванкувер (1994, 2011), а по разу Калгарі (2004), Оттава (2007) та Монреаль (2021).
