Сьогодні в Україні існує близько 40 різних видів соціальних виплат з державного бюджету. Загальний обсяг коштів, який щороку спрямовується на ці виплати, – понад 173 млрд грн.
Проте сама структура системи ще далека від ефективної. За "принципом Парето", на 20% всіх допомог (субсидії на ЖКП, виплати для ВПО та деякі інші) припадає 80% всіх коштів, тоді як решта виплат – дрібні, фрагментовані, дорогі в адмініструванні, а головне – не вирішують соціальних проблем.
Саме тому одне з завдань розумної соціальної політики – побудувати систему соцвиплат, яка не номінально, а реально буде вирішувати ключові проблеми в житті людей, забезпечувати ефективний захист українців від бідності, та стимулювати важливу для держави і суспільства поведінку.
Один з великих блоків роботи – побудова дієвої системи підтримки родин з дітьми та захисту родин від ризику бідності.
Чи є нинішня система такою? Навряд. Ми часто чуємо скарги на неефективність державної допомоги для родин із дітьми: недостатні виплати, слабко розвинену інфраструктуру, обмежену підтримку у важливі моменти життя родини. Чим більше дітей у сім’ї, тим вищими мають бути її сукупні доходи, щоб забезпечити всі потреби, пов’язані з вихованням. Інакше родина стикається з ризиком бідності.
Проте чинна система майже не реагує на це. Наприклад, допомога багатодітним родинам виплачується у розмірі лише 2100 грн на дитину, і лише на 3-тю (4-ту, 5-ту) дитину, якщо їй не виповнилось шість років.
Або відома всім допомога по народженню дитини складається з разового платежу в 10 320 грн, і щомісячний платіж по 860 грн протягом наступних трьох років.
Чи допомога одинокій матері, яка виховує дітей. Середній розмір такої виплати становить 1768 грн.
Жодна з цих допомог не є достатньою за розміром, аби забезпечити хоча б мінімальні потреби дитини, не поєднана з іншими програмами підтримки, і не "бачить" багатьох інших факторів ризику в житті родини з дітьми, на які має реагувати держава.
Саме тому, в рамках роботи над реалізацією Стратегії демографічного розвитку до 2040 року, ми з колегами по уряду проаналізували, з якими труднощами і ризиками (в тому числі фінансовими) стикається родина від моменту зачаття до моменту дорослішання дитини, і які інтервенції потрібні, аби допомогти виховати дитину.
Нагадаю: низький рівень народжуваності є значним викликом для країни з демографічної точки зору. За оцінкою Інституту демографії та проблем якості життя НАН України, сумарний коефіцієнт народжуваності знизився до 0,9 дитини на жінку (при "нормі відтворення" у 2,2 дитини).
Тому, щоб переломити цю демографічну тенденцію, необхідно зробити народження й виховання дитини в Україні справді комфортним.
Саме таку систему підтримки ми розробили. І лише за липень запустили вже кілька нових інструментів для підтримки родин з дітьми. Так, аби кожна родина, яка виховує дитину в нашій країні, знала: що б не трапилось, держава буде поруч і допоможе на всьому шляху від зачаття дитини до моменту, коли вона вийде в дорослий світ.
Перший фокус змін – комплексність підтримки. Адже родина, яка виховує дитину, потребує далеко не тільки фінансової допомоги.
Наприклад, як свідчить аналіз, зроблений в рамках підготовки Стратегії демографічного розвитку, не менш важливим є доступ до якісної медицини, можливість мати послуги з догляду за дитиною (щоб жінка могла повернутись до роботи у комфортний для себе момент), наявність укриття, якісна освіта тощо.
Саме тому, спільно з колегами по уряду, Мінсоцполітики розробив, а уряд сьогодні ухвалив законопроєкт, що пропонує комплексний підхід до підтримки родин з дітьми.
Цей законопроєкт стосується саме соціального блоку такої, комплексної, підтримки, і передбачає, зокрема, створення умов для більш комфортного догляду за дитиною (наприклад, шляхом оплати послуг з догляду за дитиною від 1 року), підвищення розміру виплат по народженню і догляду за дітьми, додаткову підтримку родин, які мають дітей з інвалідністю.
Окремий фокус проєкт закону робить на підтримці жінок, які народили дитину, ще не маючи професійного стажу (найчастіше студентки, які тільки закінчують ВНЗ). За даними Мінсоцполітики, у 2024 році кількість таких жінок становила 44% від всіх матерів, які народжували дітей. Діюча наразі система соціальної підтримки, на жаль, практично не передбачає для них та їх дітей підтримки на період декрету – залишаючи їх найбільш вразливими фінансово і найбільш залежними від фінансової підтримки з боку чоловіків чи родин.
Також цей підхід передбачає додаткові методи підтримки для родин з інвалідністю.
Але всі ці, соціальні, інструменти – частина суттєво ширшого, комплексного підходу, який спрямований на всебічну підтримку родини, яка виховує дітей, від моменту планування дитини до її виходу в дорослий світ.
Другий фокус – захист родин від фінансових ризиків: адресні доплати у періоди різкого зростання витрат і нові механізми, щоб жодна сім’я не опинилася за межею бідності.
1 липня стартував пілотний проєкт щодо запровадження базової соціальної допомоги. Цей інструмент дозволяє відвʼязати допомогу по бідності від прожиткового мінімуму (і завдяки цьому – встановити його на рівні, суттєво вищому від нього). Крім того, базова допомога має розраховуватись без залучення людини, автоматично, на підставі інформації, доступної в державних реєстрах.
Як це працюватиме? Якщо місячний дохід людини в одній родині не перевищуватиме розмір базової величини в 4500 грн (з певними корегуваннями, залежно від структури родини), держава доплачуватиме родині з бюджету необхідну суму. Для порівняння: нинішня допомога малозабезпеченим родинам, яку має на меті в майбутньому замінити базова допомога, сьогодні привʼязана до визначеного законом прожиткового мінімуму, який для дорослої особи становить трохи більше 3 тис. грн.
З 1 липня 2025 року до програми мають право приєднатися малозабезпечені сім'ї, одинокі матері, багатодітні сім'ї, а також опікуни дітей, батьки яких не сплачують аліменти.
У межах програми, родина, яка має право на базову соціальну допомогу, обиратиме: отримувати новий вид допомоги або продовжити отримувати ті види допомог, які має зараз.
Якщо пілот виявиться успішним, в майбутньому базову величину буде збільшено, а право на базову допомогу зможе отримати будь-яка родина, яка має фінансові труднощі. А надання фінансової допомоги буде повʼязано з допомогою родині у їх подоланні (через програми працевлаштування, перенавчання, подолання складних життєвих обставин тощо).
У рамках аналізу ситуацій, із якими стикаються родини, ми окремо виділили періоди пікових витрат, пов’язаних з вихованням дитини. Це ті моменти, коли навіть фінансово стійка родина може відчути нестачу фінансового ресурсу. Наприклад, коли дитину треба підготувати до школи, або вдягнути на зиму (адже діти дуже швидко ростуть). У частини родин ВПО нестача грошей на одяг і речі для школи – це причина, чому батьки не готові віддати дітей на офлайн-навчання.
Саме тому ми почали системно реагувати на ці моменти, розробляючи рішення, завдання яких – допомогти українським родинам проходити періоди пікових видатків, повʼязаних із вихованням дитини.
Минулої зими ми вперше запровадили фінансову підтримку на придбання теплого одягу для малозабезпечених родин і родин ВПО. Завдяки цьому понад 600 000 дітей отримали можливість мати: куртки, взуття, теплі речі – те, що здається очевидним, але залишалось недоступним для багатьох.
А минулого тижня уряд ухвалив постанову про "Пакунок школяра" – допомогу на підготовку до школи дитини, яка йде у перший клас. Це разова безготівкова виплата 5 000 грн на підготовку "першачка". Кошти на спеціальній картці можна буде витратити лише на затверджений перелік товарів (дитячий одяг, взуття, канцелярські товари).
Ми впевнені: дитина має право йти до школи з новим рюкзаком і у зручному взутті. А якщо завдяки цьому ми ще й підтримаємо український бізнес – це вже подвійна перемога.
Попереду – ще кілька важливих кроків, які допоможуть зробити підтримку родин в Україні системною, гнучкою і людяною. Але вже сьогодні ми чітко знаємо, куди рухаємося. Соціальна політика – це більше не про традиційні фіксовані виплати як єдино можливий інструмент підтримки. Це також про конкретну допомогу в конкретні критичні моменти, які можуть змінити життєву траєкторію дитини та людини в цілому.
