У новому випуску на нашому Youtube-каналі знавець Одеси Олександр Отдельнов розповів про видатного градоначальника, чий величезний внесок у розвиток Одеси неможливо недооцінити. За всю історію міста він найдовше — сімнадцять років — обіймав посаду Міського голови!
Прізвище «Маразлі» було вигаданим. Його запровадив дід міського голови — Іван, який мав грецьке походження, як і вся родина, що раніше носила прізвище Куїндзі. Іван разом з братами, отримавши спадок, став купцем і взяв нове прізвище — Маразлі. Причиною переїзду родини до Одеси стала смерть батька Григорія Івановича, якого стратили турки за участь у русі за незалежність Греції.
Батько майбутнього мера зробив величезний статок на торгівлі зерном із Європою під час наполеонівських війн. У 1831 році на вулиці Грецькій народився Григорій Григорович. Освіту й виховання йому забезпечив Стефан Сафонов — один з найосвіченіших людей свого часу. Згодом Григорій успішно закінчив юридичний факультет Рішельєвського ліцею, деякий час навчався в Парижі, а після повернення до Одеси працював у канцелярії Воронцова.
Маразлі був успішним купцем і мав можливість жити безтурботно, але політична діяльність його приваблювала більше. Упродовж дев’яти років він працював у міській владі, а після нетривалої перерви знову повернувся до Одеси і став міським головою у 1878 році.
За його головування в місті з’явилися:
Він інвестував особисті кошти в міські проєкти, будучи одним із найбагатших і найвпливовіших людей свого часу. Маразлі також відкрив бактеріологічну станцію, де працювали Мечников і Гамалія, збудував церкви, школу садівництва, павільйон на Куяльницькому лимані, притулок для немовлят, подарував місту палац, у якому нині розміщується Одеський художній музей. За життя він витратив на благодійність понад 2 мільйони рублів — більше за річний бюджет міста на той час.
Маразлі був харизматичним, успішним і популярним серед жінок. Він мав лише один офіційний шлюб — з Марією Фердинандівною, дружиною свого друга Павла Кіча. Шлюб уклали, коли Маразлі було 71, а нареченій — 45 років. Його рішення одружитися, ймовірно, було продиктоване потребою в близькій людині, а не лише в домашньому комфорті.
Помер Григорій Маразлі 1 травня 1907 року. Його спадок включав два палаци, 27 будинків в Одесі, майже 30 тисяч гектарів землі та 12 мільйонів рублів. У нього не було прямих нащадків, тож дворянство і прізвище він заповів племіннику, а гроші — родичам і на благодійність. Дружина Маразлі, за легендою, після революції жила в злиднях, допоки її не евакуювали з Одеси.
Григорія Маразлі поховали в грецькій церкві на Катерининській, однак під час радянської боротьби з релігією могилу зруйнували. Рештки були перепоховані таємно, і місце поховання досі невідоме.
Григорій Маразлі залишив по собі не лише архітектурну спадщину, а й приклад справжнього служіння місту, що не втрачає значення і сьогодні.
