Нещодавно будинок на вул. Січових Стрільців, 2 у Львові відрестарврували, що викликало жваві дискусії. Львівʼяни сперечаються, чи може памʼятка класицизму мати такий яскравий фасад. ZAXID.NET розповідає історію цієї камʼяниці, яку будівничі прикрасили зображеннями міфічних істот.
Як пише Ігор Мельник у книзі «Вулиці Львова», цю дільницю у центрі Львова закладали у 1840-х роках. Раніше там були сади ботаніка Йозефа Меєра, тому місцевість називалася Маєрівка. Її перейменували на вул. 3 травня (день прийняття польської конституції).
Спочатку на новій вулиці будували вілли та невеликі приватні палацики. Але вже в кінці XIX століття це була одна з найповажніших у Львові вулиць: там зʼявився урядовий будинок повіту та сервітутів (№8) та будинок Ощадної каси (№2). А зведення поруч Галицького крайового сейму (нині головний корпус ЛНУ ім. Франка) ще більше пожвавило розвиток дільниці.
У період міжвоєння це була банківська дільниця міста. Там працювала більшість фінансових установ: український Центральний кооперативний банк, Варшавський дисконтний банк, Лодзинський депозитний банк, Земський кредитний банк, Банкові доми Грюса та Уляма, Польський промисловий та гарантійний банки та інші. До Другої світової війни вулицю називали львівською «Волл-Стріт».
Під номером 2 на початку вулиці стоїть найстаріший будинок, який збудували 1847 року для графа Каєтана Карницького у стилі ампіру і бідермаєра. Наріжна камʼяниця має портал з колонами, які підтримують масивний балкон. Чотириповерхова пʼятигранна будівля має внутрішній двір та три сходові клітки, головна з яких декорована колонами такого ж доричного ордеру, як на фасаді.
На різьбленому аттику (оздобленому карнизу на краю даху) стоять два леви, які тримають картуш із зображенням святого архистратига Михаїла. Фасад першого поверху оздоблений рустом, а вікна прикрашали міфічні істоти.
Автори довідника «Архітектура Львова» пишуть, що манера виконання рельєфів дозволяє припустити авторство послідовника відомого скульптора Шимзера. Можливо, це був каменяр Франц Щудловський, який мав майстерню на сусідній вулиці.
Від 1869 року там працювала Галицька ощадна каса, пише Антоній Шнайдер. Через 22 роки її перенесли до новозбудованого будинку зі статуєю Свободи на даху (нині – Музей етнографії та художнього промислу). Після цього камʼяниця стала чиншовою, в якій помешкання здавали в оренду. На першому поверсі працювала цукерня Вогноута і Барона, згодом кавʼярня «Центральна».
На початку XX століття будинок належав родині Шемеловських. Тут мала офіс Спілка польських купців і промисловців, а внизу була кімната для сніданків та ресторан Мусяловича і Яніка. Наприкінці 1930-х років там було бюро постачання будівельних матеріалів Станіслава Матальського.
У радянський період вишукані ресторани замінило кафе «Чанахи». 2011 року там відкрили виномаркет. Під час реставрації у 1990-х роках будинок був світло-пісочного кольору, зараз, після нещодавніх робіт, йому повністю змінили колір фасаду на теракотовий.
Сучасний вигляд будинку (фото Олени Кондратюк)
Львівʼяни розділилися думками: одним подобається, інші критикують. Історичні довідники та чорно-білі фотографії не дають відповіді, який колір будинку був первісно. Однак архітекторка Оксана Бойко вважає, що теракотовий непритаманний стилю класицизм. Також після ремонтних робіт на даху будівлі зʼявився мансардний поверх.
