Олександр Канівець у званні штаб-сержанта на офіцерській посаді командує мінометною батареєю одного з підрозділів 68 окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України.
До війська він долучився у перші дні повномасштабного вторгнення рашистських окупантів.
24 лютого 2022 року він зустрів у місті Києві. Почувши перші вибухи, його сімʼя виїхала з міста. Спершу в область, а згодом — на Прикарпаття. І вже там Олександр Канівець пішов до місцевого ТЦК та СП. З власної ініціативи, не очікуючи на повістку.
— Якою була мотивація долучитися до війська?
«Якщо без патетики, то все просто: я пішов захищати свою країну, наше право на вільне життя на українській землі. А ще… Погодьтеся, що краще копати окопи та нищити під**ів на Донеччині, ніж відстрілюватися від окупантів в окопі, викопаному на землі свого діда на Київщині!», — говорить боєць.
У військкоматі йому запропонували йти до нацгвардії, але він сказав: хочу в ЗСУ. Днів за три подзвонили — формується нова бригада. О 10-й перетелефонували, а вже о 15:00 він був на місці, до вечора разом із іншими поїхали на полігон.
Так почався його шлях пліч-о-пліч з воїнами-єгерями: від водія в мінометній батареї до головного сержанта, а згодом — до ТВО командира батареї. Штаб-сержант на посаді офіцера.
«Поки не став командиром підрозділу, майже завжди — куди йшли мої хлопці, там був і я. Коли ти сам це пройшов, ти точно знаєш, як виконати задачу і зберегти життя своїх людей», — ділиться Олександр.
Це і є одна з найбільших армійських місій 38-річного «Рено»: виконання бойового завдання та збереження особового складу. Зазначає, що в мінбаті за час його тривалої бойової роботи лише було двоє полеглих. Хто був на війні, той належно оцінить цей факт…
Ну, і звісно — ефективне знищення ворога. В його підрозділі є міномети різного калібру, звичайно ж, найефективніші для ліквідації окупантів — «сто двадцяті. А свого часу були і «шістдесятки»…
Головне — все правильно прорахувати, щоб і розрахунок був у більш-менш безпечному місці, і підвезення боєкомплекту продумана, і зв’язок не підводив, і ще багато-багато інших нюансів роботи на нулі.
— Як звичайний цивільний менеджер став досвідченим воїном?
До повномасштабного вторгнення рашистів Олександр Канівець працював комерційним директором у столичній компанії «Євроформат», і навички, які допомогли збудувати карʼєру в цивільному житті, у війську теж стали у нагоді. Хоч на початку «повномасштабки» посади часто давали формально, не за здібностями, однак, зараз це повністю змінилось.
«Рено» у спілкуванні з комунікаційниками бригади наголосив, що наразі у війську набагато легше знайти своє справжнє призначення: командири мають більше свободи. І якщо бачать здібності — дають людині шанс. Це підтримує особисту мотивацію та підсилює підрозділ.
Раніше штаб-сержант був «Аналітиком». Хлопці якось підмітили, що побратим охоче розбирає ту чи іншу ситуацію вголос, ділиться висновками з іншими, от так і присвоїли позивний. Але ще в 2022 році відбулася екстремальна ситуація, і всі командири, як він каже, «стали машинами». Олександрові дістався позивний «Рено», з ним і воює.
Він упевнений, що армія для багатьох стає місцем, де людина може знайти себе. 68 ОЄБр — одне з найсприятливіших місць для цього, бо підрозділ сформований на початку війни і дуже, на думку Олександра, демократичний:
«Є хлопці, які в житті ще не знайшли собі справи до душі. А тут вони вперше відчули, що роблять щось важливе — і в них виходить. Це дає натхнення. І вони ростуть. У нас навіть полковник може прислухатись до солдата. Бо головне — не погони, а результат», — каже боєць.
Після Перемоги, говорить штаб-сержант, він повернеться до звичного мирного життя. У столиці на нього чекають дружина і двоє доньок-школярок, а ще — його улюблена робота. Колеги, до речі, про свого Захисника не забувають і регулярно допомагають підрозділові мінометників, чим можуть.
Історія «Рено» не про звання. Вона про те, що лідером ти стаєш не тоді, коли тебе призначають, а тоді, коли йдеш першим: тоді за тобою підуть інші.
«Обирай посаду, доки за тебе це не зробив ТЦК»: як знайти бажану професію у війську.
