28 вересня в Республіці Молдова відбудуться парламентські вибори, які матимуть доленосний характер для подальшого політичного розвитку держави.
Виборча кампанія відбувається в умовах чергової боротьби за визначення стратегічного вектора розвитку зовнішньої та внутрішньої політики. А центральним питанням залишається збереження інтеграційної траєкторії в напрямку Європейського Союзу, яка має ключове значення не лише для самої Молдови, а й для України та регіону в цілому.
Особливу вагу цим виборам надає парламентська форма правління країни: саме парламент, а не президент, має основні важелі формування уряду й ухвалення рішень.
Відтак перемога політичних сил із проросійською орієнтацією означатиме створення ними уряду, що проводитиме альтернативний курс розвитку, що може призвести до розвороту в російському напрямку.
У такому випадку президентка Мая Санду, яка репрезентує проєвропейську лінію, фактично буде усунена від визначального впливу на державну політику.
Водночас навіть створення коаліції з помірно проросійськими силами означатиме неминуче уповільнення євроінтеграційних реформ. Такий формат влади здатний перетворити поступ на серію компромісів, що розмиватимуть стратегічний курс країни.
У регіоні вже є показовий приклад подібного розвороту – політичний відкат у Грузії, що відбувся за останні два роки.
Протягом кількох місяців країна зіткнулася зі скороченням фінансової допомоги, міжнародною ізоляцією та припиненням військової співпраці з ЄС. Це призвело до фактичного замороження переговорів про вступ і поступового переорієнтування Тбілісі на Росію.
Натомість Грузія почала активно вибудовувати політичні та економічні зв’язки з Москвою, віддаляючись від європейського курсу. Такий розвиток подій засвідчив, що геополітичний дрейф у регіоні може відбутися дуже швидко й спричинити незворотні наслідки.
Республіку Молдова можуть очікувати схожі процеси.
Зокрема – якщо за результатами парламентських виборів вересня 2025 року постане проросійська більшість.
Молдова наразі отримує значну фінансову підтримку від ЄС. З 2022 року діє програма макрофінансової допомоги (MFA) на 295 млн євро, що надається траншами при виконанні домовлених реформ.
П’ять траншів уже виплачені, останній – у грудні 2024-го (загалом 50 млн євро після виконання зобов’язань із судової реформи, незалежності НБУ, модернізації митниці тощо).
Також затверджено Moldova Growth Plan на 2025–27 роки з обсягом 1,885 млрд євро (кредит та гранти на масштабні інвестиції), перший "префінанс" понад 270 млн євро уже надійшов. ЄС додатково надає двосторонню бюджетну підтримку через Інструмент сусідства, розвитку та міжнародного співробітництва – Global Europe NDICI: 2021–24 роки бюджетом було заплановано 260 млн євро у грантах для підтримки реформ (передусім у сферах енергетики, правосуддя, зеленої економіки).
Фінансова допомога ЄС для Молдови напряму залежить від збереження реформ. Порушення зобов’язань автоматично блокує виплати: зокрема, невиконання вимог Меморандуму MFA-2023 щодо боротьби з відмиванням коштів заморожує транші.
Як показав грузинський випадок, Єврокомісія може перенаправити вже узгоджені кошти напряму громадам чи НУО, оминаючи уряд.
У такій ситуації кредити ЄІБ і ЄБРР теж стануть обмеженішими, зосереджуючись на місцевих або приватних проєктах. У підсумку Молдова ризикує щорічно втрачати десятки мільйонів євро, а ключові інфраструктурні інвестиції в енергетиці, транспорті, медицині та освіті опиняться під загрозою.
У сфері безпеки співпраця Молдови з ЄС теж є унікальною. Незважаючи на офіційний нейтралітет, у квітні 2023 року в країні запрацювала Європейська партнерська місія EUPM з протидії гібридним загрозам (кібербезпека, дезінформація), а в травні 2024-го було укладено першу індивідуальну Партнерську угоду з безпеки і оборони.
Важливою складовою є Європейський фонд миру (EPF) – з 2021 року Молдова вже отримала за його кошти військове спорядження на 137 млн євро. У випадку радикального проросійського курсу ця допомога може бути швидко скорочена або припинена.
При цьому лояльні до Молдови програми підтримки залишаться, але працюватимуть вже м’якшими методами – через місцеві громади та НУО. Надзвичайно важливим є й сигнальний ефект: знання про втрату подібної підтримки посилюватиме тиск на безпековий сектор Молдови та її армію.
Європейський Союз є найбільшим торговельним партнером Молдови.
На нього припадає 53,7% зовнішнього товарообігу (65,4% експорту). Після повномасштабного російського вторгнення ринок РФ скоротився до близько 2–3% торгівлі, тоді як виторг від західних ринків зріс.
На підтримку Молдови ЄС тимчасово скасував усі мита й квоти на молдовську аграрну продукцію (2022–2023), що значно збільшило експорт фруктів і овочів.
Проте ці автономні торговельні заходи мають обмежений термін. У разі їхнього скасування та повернення обмежень на експорт аграрії Молдови втратили б "безмитний" доступ на європейський ринок – що може скоротити експорт аграрних товарів на 10–20%.
Ба більше, у європейській політиці передбачено механізми "снап-бек": у разі істотних порушень умов Угоди про асоціацію Брюссель може відновити мита на окремі групи товарів. Після втрати автономних преференцій наступним кроком може стати навіть тимчасове часткове призупинення Поглибленої і всеосяжної зони вільної торгівлі (DCFTA) за політичним рішенням ЄС.
Такий крок здатний вразити чутливі для Молдови сфери – легку промисловість, машинобудування та виноробство.
Наприклад, втрата навіть частини безмитного доступу до європейського ринку спричинила б відчутне падіння експорту і відповідне зниження ВВП.
Сектор торгівлі й так дуже залежить від європейського ринку: згідно з оцінками, обмеження преференцій може обернутися дефіцитом понад 100 млн євро щороку та втратою десятків тисяч робочих місць.
Навіть без повного виходу з-під заступництва ЄС викликана зміна курсу спричинить політичну ізоляцію.
Уже зараз у Брюсселі говорять, що "поточний курс Грузії де-факто припинив процес" членства і доцільно розірвати деякі угоди. В аналогічній ситуації Молдова може втратити повноваження в європейських інституціях та форматах.
Зокрема, ЄС не виключив би точкових санкцій: наприклад, обмеження на в’їзд для молдовських посадовців (аналогічно до ініціативи щодо грузинських чиновників). Громадяни країни навряд чи втратять безвіз (як це не було зроблено для Грузії повністю), але подвійні стандарти за кандидатством в ЄС і торгівлею призведуть до зменшення впливу Молдови в регіоні.
Не менший удар буде по довірі міжнародних партнерів. Втрата підтримки ЄС змусить уряд Молдови шукати альтернативних "донорів", найімовірніше – в Росії чи інших авторитарних режимах.
Це означатиме нові геополітичні зобов’язання й посилення залежності.
Особливо в енергетиці, де звичні проєкти диверсифікації доведеться припинити і знову працювати з "Газпромом".
Молдова відчує ризики у фінансовому секторі: банки ЄС і великі інвестори стануть обережнішими через можливі порушення норм боротьби з відмиванням коштів та ризики вторинних санкцій. Громадянський аспект теж неприхильний: ускладнення зовнішніх зв’язків (обмінів, програм підтримки освіти, візові бар’єри) підсилить міграційний відтік молоді та "відтік мізків" за кордон.
Грузинський кейс 2024 року довів: в умовах конфронтації з ЄС геополітичний курс країни може змінитися за лічені місяці, а наслідки будуть масштабними.
Для Молдови жорсткий розворот в бік Росії означатиме кризу в відносинах з Євросоюзом у фінансовій, торговельній і політичній сферах.
Навіть м’який відступ (уповільнення реформ без офіційного виходу з орбіти ЄС) призведе до уповільнення переговорів, заморожування допомоги та стрімкого зростання невизначеності для бізнесу та суспільства.
Саме тому результати вересневих виборів набувають надзвичайного значення для майбутнього Молдови – адже збереження чи згортання проєвропейського курсу залежить від нових народних обранців і їхньої політичної волі.
експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"
