Гроші — це гроші. Контракти — це контракти. Але те, як "Атлетік" переграв "Барселону" у сазі з Ніко Вільямсом, — це вже справжнє мистецтво.
Можливо, це все було розіграно агентами, які просто хотіли вибити найжирніший контракт в історії баскського клубу. А "Барса" насправді ніколи й не мала реальних шансів — лише годувала себе ілюзіями.
Але факт лишається фактом: у цій грі "Атлетік" діяв на випередження, холоднокровно і з фінальним відео, яке вдарило по Каталонії сильніше за будь-який гол у фіналі Кубка.
Навіть мій кіт знає, що в "Барси" проблеми з реєстрацією гравців. Це як вечірні черги в "Сільпо" — бісить, але що поробиш.
Агент Вільямса теж це розумів. Тож коли почали оформлювати перехід, перше питання було: "А які гарантії, що мого хлопця взагалі зареєструють?" Відповідь була у стилі: "Та розслабся, все буде норм".
Він не розслабився. Навпаки — виклав на стіл план "бе", "це" і "де" — з втечею через балкон: оренда або безкоштовний трансфер у серпні, якщо "Барса" не зареєструє Вільямса до 20-го числа.
Ці "опції втечі" не вигадка. Подібні пункти були у контрактах "Барси" з Дані Ольмо, Жюлем Кунде та Ілкаєм Гюндоганом. Тож каталонці самі відкрили цю скриньку Пандори, але цього разу вирішили замкнути її на замок.
Саме цей пункт і поховав трансфер.
У таборі Вільямса пам’ятають, як торік ледь не втратили Дані Ольмо через бюрократію, поки уряд не включив режим "рятуйте-Барселону". Вільямс подивився на це і подумав: "Я, звісно, не Принц Гаррі, але проблем мені не треба".
Бо зависнути між клубом і лігою — це як мем із Містером Біном, який сидить на узбіччі без віри, надії і ліцензії.
Бо Деку досі не пережив свою душевну травму від реєстраційної драми з Дані Ольмо. Тоді він тиснув на всі кнопки, навіть на червону, щоб гравця затвердили. Лише втручання Вищої спортивної ради Іспанії врятувало ситуацію.
З того часу Деку став ніби старим ветераном, який не хоче воювати. Жодних контрактів із опціями втечі: хочеш грати в "Барселоні" — підписуй без дурниць.
І тут у гру вступив "Атлетік". Не просто як фоновий клуб, а як досвідчений шахіст, що прорахував п’ять ходів уперед.
Баски звернулися до Хав’єра Тебаса — головного бухгалтера Ла Ліги — з проханням перевірити фінанси "Барси". Потім випустили заяву, мовляв, каталонці ведуть переговори з футболістами за нашою спиною. Простою мовою — "Барселона, ми вас бачимо".
Медійний тиск. Атмосферу плавних переговорів зіпсовано.
"Атлетік" не просто дав Вільямсу контракт — це був контракт на 10 (!) років з чистими 10 мільйонами євро на рік. Найбільша зарплата в історії клубу.
Пропозиція, що кричить: "Ми зробимо тебе легендою".
"Барса"? Ніяких шансів перебити цю пропозицію.
Бо в Країні Басків свої податкові закони. Там можна платити гравцям більше — і витрачати менше.
Едуард Ромеу, колишній віце-президент "Барселони", порахував: якби вони намагалися повторити ці умови, це обійшлося б їм на 40% дорожче. Це як побачити в супермаркеті акцію "дві піци за ціною однієї", але мати в кишені лише потертого Грушевського.
The Athletic підсумував чітко: "Атлетік" використав те, що мав — стабільність, гроші і зв’язок з гравцем — і зробив це ідеально, знаючи, що в опонента на руках не карти, а сміття.
????⚪️ Nico Williams new deal will include release clause now worth around €95/100m. Athletic director Mikel Gonzalez got the green light from Nico once again, as it happens one year after he travelled to Germany at the Euros to convince the player in July 2024. pic.twitter.com/xWOigHTjkt
"Барселона" ж загрузла в роздумах: як відкласти виплату клаусули до 1 липня, щоб записати її в новий бюджетний рік — і вікно можливостей закрилося.
За іспанськими законами гравець має фізично занести гроші в офіс Ла Ліги. Без цього — реєстрації не буде. Вільямс цього не зробив, бо не було гарантій, бо відчував запах смаленого, бо не захотів ставати героєм бюрократичного триллера.
Іронія: коли "Барса" ще думала, що все йде нормально, "Атлетік" уже зняв і змонтував відео з оновленням контракту.
Вільямс малює мурал з написом "WIN 2035" — як серіал HBO про басків, що вкрали найгарячішого вінгера Іспанії.
Вранці наступного дня це відео вже було всюди. Гравці "Барси", фанати і технічний директор побачили його одночасно — у соцмережах.
Реакція? Там готували медогляд і презентацію, а отримали мурал і 10 років контенту для соцмереж "Атлетіка". Яка тут може бути реакція?
Lo que más pesa es el corazón ❤️#AthleticWIN #AthleticClub ???? pic.twitter.com/do1QvtqYbP
Це не просто трансферна історія — це історія про ритм, темп і вчасний хід.
"Барса" мала м’яч, але не побачила пас. "Атлетік" — тихо, впевнено, з холодним обличчям старого профі — пройшов усю дистанцію і закотив м’яч у порожні ворота.
Навіть якщо все це було придумано агентами — це робить гру ще красивішою. Адже нема нічого кращого за ідеальний план, що працює бездоганно, навіть якщо він народився не в клубних кабінетах, а в головах хитрих переговорників.
У середині 1990-х Зідан грав за "Бордо" — перспективний, але ще не світовий гравець.
El club de la Premier League que rechazó a Zidane por menos de 2 millones Existe una anécdota curiosa que relata que los Blackburn Rovers después de ganar la premier en el año 95' estuvieron a punto de fichar a Zinedine Zidane. pic.twitter.com/LbF0ah1kf7
Менеджер "Блекберна" Кенні Далгліш хотів підписати його (разом із французом Крістофом Дюгаррі). Клуб мав гроші, бо кілька років тому виграв Прем’єр-лігу, а власником був мільйонер Джек Вокер.
Але Вокер нібито відповів: "Навіщо нам Зідан, якщо у нас є Тім Шервуд?"
Тім Шервуд тоді був капітаном і хорошим гравцем, але… це ж Зідан.
У підсумку Зідан поїхав у "Ювентус", виграв Золотий м’яч, Лігу чемпіонів із "Реалом" і став чемпіоном світу.
Ця історія стала футбольним фольклором — навіть Шервуд коментував це з гумором, мовляв, "я не був настільки хорошим, щоб утримати Зідана від переїзду".
До чого тут це? Ні до чого. Просто згадався трансфер, який не відбувся.
Фото — Getty Images / Global Images Ukraine
