У холодних, стародавніх просторах космосу дві галактики з’ясовують стосунки у битві, яка триває вже мільярди років. Але це нечесна боротьба, як нещодавно виявила команда астрономів, оскільки одна з галактик використовує квазар, щоб пронизати іншу, серйозно гальмуючи її розвиток.
Команда спостерігала за “космічним поєдинком”, як вони охрестили цю взаємодію, використовуючи чилійський Атакамський великий міліметровий/субміліметровий решітку (ALMA) і Дуже великий телескоп Європейської південної обсерваторії. Дослідники стали свідками дещо дивного: одна галактика вистрілила пучком випромінювання прямо в іншу, порушивши її здатність утворювати нові зірки. Результати дослідження, опубліковані сьогодні в журналі Nature, дають змогу з перших рядів спостерігати одне з найінтенсивніших міжгалактичних насильств, яке тільки може запропонувати Всесвіт.
Взаємодія настільки далека, що світлу на знімках знадобилося 11 мільярдів років, щоб досягти нас. Космічна пожежа виглядає так само, як і тоді, коли всесвіту було лише 18% від його нинішнього віку. Хоча на зображенні вище галактики виглядають рівними та інертними, насправді вони мчать назустріч одна одній зі швидкістю понад 311 миль на секунду (500 кілометрів на секунду).
“Ми виявили квазар – ймовірно, викликаний злиттям двох галактик – який активно трансформує структуру газу в галактиці-компаньйоні”, – повідомив Gizmodo в електронному листі Паск’є Нотердеме (Pasquier Noterdaeme), дослідник CNRS з Паризького астрофізичного інституту і один з провідних авторів статті. “Ідея про те, що злиття галактик призводить до появи квазарів, була запропонована давно, в основному на основі статистичних досліджень морфології приймаючих галактик, – додав Нотердеме. “У нашому випадку ми застали дві галактики на місці злочину”.
Команда виявила, що випромінювання від квазара однієї галактики – активного галактичного ядра, що живиться від надмасивної чорної діри – руйнує регіони в іншій галактиці. Ця енергія стріляє прямо в іншу галактику, як спис, розсікаючи хмари газу і пилу. Дослідники кажуть, що через збурення ці регіони, ймовірно, занадто малі для формування нових зірок; галактика, що володіє квазаром, фактично саботувала здатність свого опонента народжувати нове світло.
“Ми вперше бачимо вплив випромінювання квазара безпосередньо на внутрішню структуру газу в звичайній галактиці”, – сказав Сергій Балашев, співавтор дослідження і науковий співробітник Інституту Іоффе в Росії, в релізі ESO.
Але галактика з квазаром не просто руйнує іншу – вона також трансформується сама. Коли галактики проносяться повз одна одну, взаємодія спрямовує газ до центральної чорної діри квазара, підживлюючи її для більш потужних спалахів.
Унікальна взаємодія стала видимою завдяки високій роздільній здатності ALMA, яка дозволила астрономам побачити, що джерелом світла в глибокому космосі насправді були дві галактики (попередні спостереження змушували близько розташовані об’єкти виглядати як одне ціле). X-шутер ESO ретельно вивчив світло квазара, допомагаючи дослідникам зрозуміти, як випромінювання вплинуло на іншу галактику.
За горизонтом можна відкрити ще більше – і я не кажу про горизонт подій. Такі інструменти, як майбутній Надзвичайно великий телескоп (ELT), можуть дозволити вченим препарувати ще більше цих давніх галактичних сутичок, даючи нам чіткіше уявлення про те, як квазари формують галактики, в яких вони живуть, і руйнують ті, в яких вони не живуть.
