Книжка як культ, як артоб’єкт, як спосіб заробітку і засіб розповіді про себе світові – традиційно у травні Мистецький арсенал присвячує книжці 4 дні Міжнародного фестивалю Книжковий Арсенал. Цьогоріч він відбувається вже втринадцяте. І вже другий рік конкурує з величезним ярмарком Книжкова країна на ВДНГ, що відбувся місяць тому.
Редакторка УП.Культура Тетяна Пушнова пояснює, чому це всім на користь.
Черги на вхід завжди були особливою фішкою Книжкового Арсеналу. І цього разу, в грозовий четвер 29 травня люди збираються біля воріт Мистецького арсеналу ще до відкриття.
На годиннику 16-та, ворота відкриваються, але посилена перевірка через рамки безпеки не сприяє швидкому потраплянню за арсенальні мури. Та вже як зайшов, накатує відчуття невеличкої перемоги – докладене зусилля винагороджується відчуттям причетності до чогось, що ось ще кілька хвилин тому було таким недоступним. Можливо саме у ньому й криється секрет успіху Арсеналу.
Це відчуття формується ще й безкінечною кількістю обіймів на площі біля фонтану – таке враження, що всі тут зі всіма знайомі. Хочеться і собі пошвидше знайти когось для обіймів – засвідчити свою належність до касти.
Врешті, потрапляючи в стіни Старого Арсеналу, де розташований ярмарок, виставки і основна частина сцен, оглядовий обхід вдається зробити швидко у ще не переповнених натовпом приміщеннях. Перший фестивальний день не вельми велелюдний, основний наплив відвідувачів очікується на вихідні. Сьогодні тут переважно професійна тусовка – відвідують фестиваль по роботі. Або майже по роботі.
"Люблю Арсенал ще й за те, що на ньому всі наші видавничі суперечки, конкуренція затихають. Всі один з одним приязні, всі свої", - говорить нам харківський видавець Олександр Савчук.
"Сам факт, що ми здатні зібратися разом, здатні продовжувати думати і творити, свідчить про те, що ми є, ми існуємо як спільнота. Це наша відповідь на спроби нас знищити", – говорить вже зі сцени у вітальній промові директорка Мистецького арсеналу Олеся Островська-Люта.
Відвідувачі Арсеналу – люди завзяті у своїй любові до книжки і охочі до нетипових розваг. Вони готові віддати 200 гривень за разовий вхід і вистояти чергу, щоб потрапити в середовище таких самих завзятих поціновувачів книжки і людей, які ці книжки створюють. Чи вистояти в черзі по автограф улюбленого письменника, як от цього разу по підпис до Іларіона Павлюка.
Книжковий Арсенал пропонує цілком професійні і складні теми для розмов. Цьогоріч основна тема фестивалю - "Все між нами переклад". Її кураторки, американська історикиня Марсі Шор і українка Оксана Форостина переконують, що вкладали в неї ширший, більш універсальний сенс. Марсі з Оксаною пояснюють, що цілковите і прозоре порозуміння між людьми – це утопія. Людина потребує постійного пояснення свого досвіду і дослухання до пояснень інших.
На ділі ж публічна дискусія-відкриття фокус-теми таки звелась до професійних перекладацьких тем. Та й сама назва розмови не прагла залучити широку публіку: "Усе між нами – переклад: інтро. Between No Limits / поміж без меж".
Модератор розмови шведський перекладач Карл Генрік Фредрікссон розповів, що у Швеції на початок повномасштабного вторгнення майже не було перекладено українських творів. Натомість білоруська література була широко представлена. Адже твори були перекладена з російської (якою білоруськтвори і написані) – поширеної серед перекладачів мови. Задаючи такий фокус, дискусія зосередилась на різних аспектах труднощів перекладу.
Перекладацький фестиваль "Транслаторіум" став фестивалем-гостем Арсеналу, труднощам перекладу присвячені тут й інші програми.
Те, що Книжковий Арсенал – фестиваль для своїх, вже не має потреби приховувати. Надто після того, як ВДНГ успішно запустив на своїх великих просторах фестиваль Книжкова країна з безкоштовним входом, інфраструктурою розваг і фудкортами неподалік великого спального району Теремки. Відвідувачі ВДНГ потрапляють в тенета книжкової культури майже ненав’язливо, не докладаючи особливих зусиль, відпочиваючи і розважаючись у свій звичний спосіб.
Цікаво, що обидві інституції – і ВДНГ, і Мистецький арсенал управляються Державним управлінням справами Офісу Президента. Невідомо, чи це свідома стратегія, проте разом вони диверсифікують розвиток книговидавничої галузі. Арсенал спрямовує зусилля на зростання професійної, креативної спільноти, здатної книжку виробляти і просувати її за кордоном, ВДНГ – на посилення читацької спільноти, на стимуляцію попиту на книжку як вид розваги.
Третім у цій обоймі може стати фестиваль "Фундамент: історії про культуру" від Українського Дому, який теж управляється ДУС. Додайте сюди книжкові ініціативи Першої Леді, наприклад "Українську книжкову поличку" в бібліотеках за кордоном. І виокремиться паралельна Міністерству культури і його Інституту книги стратегія розвитку читання. Питання лиш в тому, чи обидви ці стратегії – і неоголошена ОП, і офіційно затверджена урядом – посилюватимуть одна одну, чи конфліктуватимуть і конкуруватимуть за ресурси.
На 13-му Книжковому Арсеналі серед гостей Міністерство культури представлене першою заступницею міністра Галиною Григоренко. Голова уряду Денис Шмигаль - один з перших відвідувачів.
Невідомо, чи вони перетинались і обговорювали скандал у Міністерстві, пов’язаний із звільненням директора Лаврського заповідника. Який, безумовно, негативно позначився на діяльності всього міністерства. В коментарі УП.Культура Денис Шмигаль сказав, що лист з вимогою звільнити Миколу Точицького з посади міністра культури ще не читав. Але пообіцяв почитати і дати відповідь.
Сам Точицький сьогодні, у п’ятницю супроводжував Володимира Зеленського під час відвідин Книжкового Арсеналу.
Попереду ще два великі фестивальні дні. Тож, головне, що треба знати неофітам, які прагнуть долучитись до цієї касти обраних – Книжковий Арсенал не просто ярмарок і дискусії. Фестиваль відбувається в стінах історичної будівлі і музею, тож тут зазвичай не обходиться без виставок. Цього року хітовими є дві.
По-перше, яскрава і життєствердна попри назву виставка "Втрачені казки" від уже легендарної харківської Aza Nizi Maza. 40 дітей віком від 5 до 17 років створили яскраві роботи, натхненні бароковими колекціями європейських музеїв. Щоб заповнити відсутність подібного музею в Харкові і сформувати власну уявну експозицію.
"Ми так багато працювали, так довго сиділи в підвалі, тому в принципі вийти на великий фестиваль – це якась фантазійна реальність", – говорить засновник Aza Nizi Maza Микола Коломієць
Інша виставка, яку не можна пропустити, заховалась в одному з куточків правого крила. І носить доволі промовисту назву "Коробочки Іздрика", з яких свіжий лавреат Шевченківської премії розпаковує ще один свій талант – талант художника. Розпитати Юрка Іздрика про це неможливо – він відмовляється від інтерв’ю. Але виявилось можливим посидіти поруч в тіні арсенальних каштанів на галявині і послухати роздуми "не на диктофон".
В суботу тут точно можна буде зустріти Оксану Забужко – вона презентує свою нову збірку "Наша Європа". Для тих, хто не підписаний на письменницю у Facebook, може бути цікаво почитати її гострі висловлювання на актуальні теми останніх років. Чи не єдиний новий текст – це вступ до книжки. І він вартий особливої уваги.
В неділю зверніть увагу на подію Софії Андрухович.
Щоб вирішити, що ж на Арсеналі купити, руште до Вітрини новинок, де зібрані все видане під фестиваль. Тут можна погортати, почитати, скласти список і рушити рядами яток в пошуках. Мій улюблейний відділ – малі видавництва, книжки яких часто не знайдеш в книгарнях, арт-книга і ятка з музейними виданнями.
В суботу не пропустіть перформанс харківського вуличного художника Гамлета і концерт львівського фестивалю "Земля поетів". А в неділю – чудовий концерт творів Бориса Лятошинського від Національної філармонії і музичну програму від Дах Тріо "Стус. Тичина. Шевченко".
Їсти можна з собою не брати – є фудкорти (до яких, щоправда, теж черги).
