Після тренування технічний директор "Твенте" Ян Стреуер підходить до Мішела Влапа. Півзахисник, 28 років, кар'єра — ні про що, зате 190 сантиметрів.
Розмова коротка, майже як перемовини про те, хто першим відмовиться від нормальності.
Обговорюють трансфер у московський "Спартак" — клуб, який, як і країна, зараз у глибокому, так би мовити, "ізоляційному режимі". Угода ще не оформлена, але виглядає так, ніби всі просто чекають, коли хлопець збере валізу.
Це вже не перший дзвінок з росії в Енсхеде. Якщо "Спартак" кине на стіл п’ять мільйонів євро, Влап швидко зникне з "Твенте" — і це не про спорт, а про чисту політику з легким запахом грошей.
Що реально збило з пантелику навіть людей у "Твенте" — це вибір напрямку. Бо якщо йдеш у клуб, який для світу — наче дядько, якого ніхто не хоче запрошувати на свята, то треба бути готовим, що твоя кар’єра перестане бути просто грою.
Влап, який раніше охоче говорив із пресою, тепер поводиться, ніби щось підозрює, тримається в тіні, мовчить. На тренуваннях він той самий, але поза полем — наче актор у чужому театрі, який не знає, чи кланятися, чи просто вийти.
Офіційних заяв нема — це ж росія, там все в тумані і секретах.
Але у клубі всі вже розуміють, що вибір зроблено. Вибір не стільки футбольний скільки між нормальністю і грою в чужі політичні шахи.
"Якщо гравець зараз вирішує їхати грати у росію, це офіційно дозволено. Але в глибині душі ти запитуєш: чому? Так, гроші — велика спокуса. Але як, заради всього святого, можна зробити такий вибір, коли триває жахлива війна? З моральної точки зору — це розриває серце і не вкладається в голові", — Євген Левченко.
Als een speler er nu voor kiest om naar rusland te gaan om daar te voetballen, dan is dat officieel toegestaan. Maar diep van binnen moet je jezelf afvragen: waarom doe je dit? Ja, geld speelt vaak een grote rol. Maar hoe kun je in vredesnaam zo’n keuze maken terwijl er een…
Перехід у чемпіонат росії зараз — це як купити квиток на вечірку, куди ніхто не хоче йти.
Для нідерландського футболіста це виглядає принаймні дивно, якщо не сказати — чудернацько. Після того, як росія вторглася в Україну, їхні клуби вигнали з усіх європейських тусовок, а більшість європейців, навіть за гроші, воліють не сідати в той потяг.
Мішел Влап — зовсім не якийсь скандаліст чи маргінал.
Це хлопець із Нідерландів, який пройшов школу чесної роботи і дисципліни. Родом зі Снека, сім'янин, професіонал, якого всі поважають за виваженість і стабільність.
Тож, коли почали говорити про його переїзд у Москву, навіть найбільші оптимісти дивились на це з виразом: "Це що, прикол?".
Якщо до моральної плутанини додати логістику — ситуація взагалі стає фарсом.
Прямих рейсів між ЄС і рф нема, тож родина Влапа муситиме подорожувати через усілякі обхідні шляхи — Туреччина, Сербія, Вірменія... немов вони збираються на якийсь таємний збір у стилі шпигунських фільмів.
І, звісно, Міністерство закордонних справ Нідерландів прямо каже: "Їдьте туди тільки якщо ваш будинок горить".
"Мішелу Влапу начхати на етику й війну, брате. Простий хлопець. Пограє в криваві гроші, а за рік повернеться, скиглячи, бо в росії не так уже й весело", — @DanielsenAxedal.
Michel Vlap interesseert ethiek en oorlog helemaal niets joh. Dit is een simpele jongen. Heerlijk spelen in bloedgeld en na een jaartje jankend met hangende pootjes terugkomen, want het is niet zo gezellig in Rusland #vlap pic.twitter.com/VxxCVxfqpM
Це вже не перше побачення "Твенте" і "Спартака".
Раніше нідерландці продавали свинорилим Квінсі Промеса за 11 мільйонів євро (2014-й) і Манфреда Угальде (2023-й) за 15 мільйонів. Першому нині загрожують 12 років тюрми за контрабанду наркоти, а з другим взагалі смішна історія.
"Спартак" підписав Угальде у 2023-му, але після завершення минулого сезону в клубі й самі сумнівалися, чи повернеться він з відпустки. Тож, коли таки повернувся, це було мало не святом федерального масштабу.
Влап може стати третім гравцем у цьому своєрідному бізнес-ланцюжку. Загалом "Спартак" має перекинути "Твенте" понад 30 мільйонів євро. Цікаво, їх хтось нюхав?
Коли Угальде збиралися відпустити, технічний директор "Твенте" Арнольд Брюггінк чесно зізнався, що в клубі були сумніви — не лише через гроші, а й через моральні питання. Але амбіції гравця і жирна фінансова пропозиція перемогли здоровий глузд. Треба ж таке.
Зараз із Влапом майже та сама пісня. Клуб не ставить питання про трансфер на перший план, але якщо "Спартак" платить — чому б і ні? Джаст бізнес.
Технічний директор Ян Стреуер поки мовчить, бо переговори тривають, але в неформальній бесіді визнав: "Краще б він поїхав до Німеччини чи Франції", — і це, мабуть, найчесніша фраза за останній час.
Проте остаточне слово за гравцем. Саме так, панове і панянки, це не клуб вирішує, а "герой" трансферу. Його слово — закон. А "Твенте" офіційно чистий, регламенти не порушені.
Посередником у цьому трансферному балагані виступає Натан ван Кооперен — 27-річний агент з Амстердама, представник агенції Muy Manero.
Цю контору заснував його батько, Фулько ван Кооперен, ведучий подкасту, а Натан спеціалізується на продажах нідерландських футболістів туди, куди Євросоюз дивиться крізь пальці — тобто поза межі цивілізації.
Натан — один із небагатьох європейських агентів, хто після 2022-го року не вдягнув труси й продовжує працювати з російськими клубами.
У 2023-му він організував перехід того ж таки Манфреда Угальде з "Твенте" до "Спартака" за 15 мільйонів євро.
Допис, поширений Nathan van Kooperen (@nathanvankooperen)
Кажуть, що Натан регулярно навідується до росії на матчі, а його партнерка — громадянка рф. Втім, кажуть, що любов і гроші не питають паспорта.
На всі закиди щодо роботи з російськими структурами Натан відповів один раз — в інтерв’ю (боже, як це несподівано) російському якомусь-там-експресу.
Там він гордо заявив, що "спорт внє палітікі", і що все робиться за законом. Бо що може бути законнішого за мільйони, перелитої з країни, яку більшість Європи вирішила ігнорувати?
Угода з Влапом — майже копія тієї самої пісні, яку Натан вже співав з Угальде. Офіційно все чисто: "Спартак" і його власник "Лукойл" не під санкціями, тож юридично все в нормі.
Але чи нормально це з етичної точки зору? Це не я вас питаю — нам-то все зрозуміло. Це питають нідерландські журналісти своїх читачів.
Допис, поширений Nathan van Kooperen (@nathanvankooperen)
Зрештою, все зводиться до грошей.
Мішел Влап заробляє в "Твенте" близько 400–500 тисяч євро на рік. До податків. А оскільки це Нідерланди, держава бере собі половину. Тобто з п’яти сотень він отримує… ну, досить, щоб заплатити за житло, їжу, машину й щось залишити на серіальчики.
А от у "Спартаку" Влапу світить від одного до півтора мільйона євро на рік. Чистими. Після всіх умовних "податків" (читай: без податків узагалі). Все це — в євро, через якісь схеми, які звучать як епізод "Нарко".
А ще квартира. Машина з водієм. Бонуси. І, мабуть, безкоштовна підписка на КіноПоіск, де кожен серіал про мєнтів закінчується цитатою Соловйова.
Інші хлопці, типу Тео Бонгонда, вже сидять там із контрактами на 1,9 мільйона євро. І виглядають задоволеними, наче підписалися не в клуб, а в золотий парашут.
Поки "Спартак" і "Лукойл" не під санкціями — юридично все чисто. Юридично. Але з точки зору здорової на голову людини це більше схоже на угоду з самим чортом. Так, він не під санкціями — але сіркою все одно тхне.
Попри війну в Україні та гору санкцій, трансфери до російських клубів досі живі, як герой з фільму жахів, що не хоче помирати. Все через вибіркові санкції, які США, Велика Британія та ЄС накладають за принципом "хто в списку, а хто — ні".
"Спартак", куди Влап може поїхати, формально не під санкціями ЄС. Його власник — "Лукойл", компанія, яка поки що не потрапила до чорного списку Євросоюзу.
На цьому тлі "Спартак" виглядає як єдиний клуб із росії, що ще може грати за правилами нормальних людей. На відміну від "Зеніта" (там "Газпром" — під санкціями) чи "Динамо" (державний банк ВТБ — теж під санкціями).
Але ось цікавий момент: "Лукойл" давно в списку санкцій США і фігурує у західних ЗМІ як постачальник пального для російської армії. У січні 2024-го українські дрони вже влаштували йому "привіт" на нафтопереробному заводі у Волгограді.
Журналісти AD.nl звернулися до юристів і ось що з'ясували: поки власник клубу не під санкціями ЄС, угоди із "Спартаком" залишаються "законними". Тож клуб може спокійно підписувати контракти з європейцями і торгувати гравцями через посередників у ЄС — так, ніби війни й немає.
Юридично трансфер Влапа — чистий, як сльоза. Але на тлі воєнної агресії та політичної (так званої) ізоляції це звучить як чорний жарт. Бо гроші — гроші, а мораль і репутація? Хто їх зараз рахує?
Фото — Getty Images / Global Images Ukraine
