Сергій Хуторний – завідувач Чорноморського відділу інституту рибного господарства, екології моря та океанографії, завідувач лабораторії прикладної гідроекології Інституту морської біології НАН України, іхтіолог, вчений.

– Нові види морських мешканців з’явилися біля наших берегів ще до війни. У 2021 році ми зареєстрували новий для Одеського регіону вид морських собачок – морська собачка чубата. Ця невелика рибка мешкає здебільшого біля берегів Криму. А зараз її іноді ловлять і наші рибалки. Цього року зловили дуже красиву рибку зеленушку-рулену. Це теж кримський вид, – розповідає Сергій Хуторний. – Ще один кримський вид виявили в Сухому лимані – яскраву морську собачку-павича.

У вчених є кілька версій освоєння Одеського регіону корінними кримськими морськими мешканцями.

– По-перше, в результаті Каховської катастрофи змінилась гідрологічна ситуація у північно-західній частині Чорного моря. Якщо раніше у нас був свій «закуток» – з Дніпро-Бузького лиману надходили прісні води, то зараз їхня кількість зменшилася, – зазначає вчений. – Відповідно – перерозподіл видів пішов трохи по-іншому.

Важливу роль у переселенні чужинців відіграє і зміна клімату.

– Останні роки у нас фактично немає зим з морозами, льодоставом. Не те що раніше, коли море замерзало до хвилеріза, – згадує Сергій Хуторний. – Через те, що зими стають теплішими, види, які раніше мешкали в Криму, поступово мігрують до нас – розширюють свій ареал проживання.

Крім того, вчені спостерігають медітеранізацію Чорного моря – поступове уподібнення його Середземному. Дніпро, Дунай, Дністер і Буг зараз приносять менше води через її активне використання на суші та більш посушливий клімат. В результаті – Чорне море стає більш солоним. І це, зазначає вчений, створює ідеальні умови для міграції середземноморських видів.

Чимало нових видів потрапляє в наш регіон разом з баластними водами. Судна набирають їх після розвантаження, щоб забезпечити потрібну осадку. В результаті – у трюмі виявляється багато різноманітних морських організмів. І після чергового скидання води вони вивільняються в море. А оскільки на Одесу сьогодні йдуть судна, які раніше йшли на Миколаїв, Херсон та Очаків, таких «емігрантів» біля наших берегів стає все більше. 

Так, позаминулого року в районі Іллічівська був спійманий окунь Шлегеля, або корейський окунь, який зайшов з баластними водами. І останнім часом він досить часто попадається рибалкам.

– Ще один цікавий вселенець в гирлі Дунаю – японська креветка макробрахіум. Її відмінна риса – дуже довгі клешні. А довжина тіла досягає 12 сантиметрів, – розповідає вчений. – Креветок там настільки багато, що можна ловити вентерями в промислових масштабах. Цього року ми оформили її як новий вид біоресурсу. Вперше ввели в промисел – на наступний рік заявили понад 60 тонн.

Теоретично будь-який вселенець становить небезпеку для місцевих, так званих аборигенних видів. Потрапляючи в нові умови, він зазвичай дає спалах чисельності – через те, що у нього немає природних ворогів. Так свого часу було з гребневиком мнеміопсисом. Ця невелика желеподібна істота, вселившись з баластними водами, викликала різке скорочення улову шпротів і хамси – наймасовіших видів риб в Чорному морі.

– Мнеміопсис розмножився в необмеженій кількості та виїдав ікру риб. Через це їх чисельність дуже сильно впала, – розповідає іхтіолог. – Але на кожного хижака є свій хижак. Ним став ще один прибулець – гребневик берое. Цей хижак поїдав мнеміопсис. І зараз ситуація більш-менш стабілізувалася.

Зовні гребневик нагадує медузу – хоча це інший вид. А нових видів медуз біля одеських берегів не з’явилося. Як і раніше, тут мешкають наші «рідні» аурелія і корнерот. Сезон їхнього масового розмноження почнеться в кінці серпня – на початку вересня.

Багато які пляжники бояться медуз – довгі щупальця корнерота боляче обпалюють. Але, виявляється, що і цих недружніх істот можна використовувати з вигодою. 

– Свого часу, до війни, ми хотіли медуз теж ввести в промисел. Це цікавий вид – з нього роблять продукт під назвою «кришталеве м’ясо». У країнах Східної Азії його подають в ресторанах як делікатес. Для приготування використовується складна технологія – щоб зайва вода відійшла. А в результаті виходить куля у вигляді холодцю. На Азовському морі до війни в деяких ресторанах подавали таку «чорноморську медузу», – згадує Сергій Хуторний.

Стали частіше зустрічатися біля наших берегів і види, колись характерні для Одеської затоки. Серед них – і небезпечні, отруйні риби.

– Це наші звичайні види, просто в останні роки вони дали спалах чисельності у зв’язку з тим, що у нас в Чорному морі вже чотири роки поспіль не проводиться промисловий лов, – пояснює Сергій Хуторний.

Найнебезпечніша з отруйних риб одеського узбережжя – морський дракончик. Його укол дуже болючий – нагноєння пальця гарантовано. А якщо є проблеми з серцем – може статися падіння кров’яного тиску, запаморочення, нудота.  

Друга за отруйністю, на думку вченого-іхтіолога, морська корова, вона ж – риба-зіркогляд. Живе в піщаному грунті. Уколи її колючок викликають біль і навіть невеликі набряки. 

Третій у рейтингу небезпеки – скат-хвостокол, або морський кіт. На його хвості розташований шип довжиною до 12 сантиметрів. Якщо наступити на ската, що лежить на піску, або неакуратно знімати з гачка, цією своєю «зброєю» він може пробити руку або ногу.

Страхітлива скорпена, або морський їжак, найчастіше мешкає на каменях. Її укус можна порівняти з укусом оси. Наслідки – місцеве оніміння та подразнення.

Отруйною вважається і акула-катран. У неї на променях спинного плавника – отруйниі шипи. Отрута не настільки небезпечна, як у морського дракончика, заспокоює іхтіолог. Але якщо вколотися – теж буде досить боляче.

Останнім часом біля одеських берегів з’явилося дуже багато крабів.

– Часто став зустрічатися на пляжах кам’яний краб. Довгий час його у нас не було – з тих пір як зробили реконструкцію узбережжя, встановили хвилерізи. А зараз він повернувся сюди з Криму. Так само як і мармуровий краб – раніше він просто вимерзав у нас взимку через сильні морози. Зараз, зі зміною клімату, його популяція біля одеських берегів відновилася. Масово розвиваються краб-плавунець, трав’яний краб – у такій кількості, що їх можна добувати, – вважає вчений. 

Одна з останніх гучних знахідок – блакитний краб, мешканець західної частини Атлантичного океану.

– Як новий вид для Чорного моря, він фіксується з 2019 року. А в останній рік – починає масово заселяти його північно-західну частину. Зараз блакитний краб досить часто зустрічається в дельті Дунаю. За останній час там спіймано більше десятка екземплярів. Були випадки, коли блакитний краб траплявся відпочивальникам. У нього дуже характерний вигляд – два шипи з боків тіла, блакитне забарвлення і значні розміри. Найбільший краб може вирости до 40 сантиметрів. І саме цей вселенець несе найбільш імовірну загрозу екосистемі Одеської затоки, – підкреслює Сергій Хуторний. – Це активний хижак, харчується і молюсками, і дрібнішими видами крабів, може і рибу ловити. Біля одеських берегів у нього немає природних ворогів. Плодючість – шалена: у однієї самки – до півтора мільйона ікринок. Якщо він масово розмножиться, а передумови для цього вже є, цей агресивний вид може завдати значної шкоди місцевій фауні. Тому, якщо до цього дійде, доведеться блакитного краба виловлювати.

Свого часу одеситів закликали виловлювати рапану – ще одного агресивного вселенця, що знищує чорноморську мідію.

– Зараз ми не можемо вийти в море, щоб досконально провести дослідження, встановити кількість рапани. Хоча від Інституту морської біології пірнають два водолази, які мають допуск на роботу в морі. І за їхніми візуальними оцінками, рапани багато – майже напевно стало більше. Адже природних ворогів у неї немає, – підкреслює вчений. – Рапана, звичайно, мідій під’їдає. Але сказати, що їхня чисельність катастрофічно знизилася, не можна. До того ж на Сухому лимані минулого року приватники взяли в оренду ділянку водойми та запустили експериментальне мідійне господарство. Ймовірно, восени вже зможуть зібрати перший урожай.

Тож без улюблених морепродуктів одесити не залишаться.

Головне – на ската не наступити і дракончика обережно зняти з гачка. Хоча й про мазут, що осів на дно після аварії в Керченській протоці, забувати не варто. На жаль – це довготривала сумна історія.

Авторські фото Олександра Куракіна