У Пересипському районі Одеси 7-й провулок 8 Березня отримав нову назву на честь архітектора Христиана Бейтельсбахера, а 9-й провулок тепер називається на честь винахідника лінолеуму Фредеріка Волтона.
Бейтельсбахер був вихідцем із німецької колонії, навчався у Німеччині та працював в Одесі, де залишив значний архітектурний спадок — житлові будинки, промислові споруди, реконструйовані лікарні та школи.
Його відомі роботи в Одесі — будинок Гершеневського на Старопортофранківській, будинок Гагаріна на Єкатерининській площі, ресторан Сігала в Аркадії та ворота заводу Вікандера і Ларсена на Пересипі.
Фредерік Волтон, англієць, який винайшов лінолеум і запатентував його у 1863 році, тепер увічнений у топонімі Одеси, хоча на його батьківщині подібних назв не знайшли.
І так, справді! Він залишив в Одесі добру пам’ять. Якщо коротко — архітектор, талановитий представник німецької діаспори, вихованець саксонської школи архітектури, випускник Дрезденської королівської академії.
Походив Християн Готлібович із німецьких колоністів. Народився у 1864 році в цих краях — у селищі Нейбург Лібентальського округу Одеського повіту Херсонської губернії (тепер це село Новоградiвка Овідіопольського району).
У 1876 році почав навчання в Центральній школі у Гросс-Лібенталі (це селище Велика Долина), а в 1880-му — у ремісничому училищі Святого Павла в Одесі. Згодом поїхав на історичну батьківщину предків — у Німеччину, навчатися.
Закінчивши академію, працював архітектором у Німеччині, а у 1896-му приїхав до Росії. Спершу займався будівництвом і реконструкцією лютеранських церков у німецьких колоніях Херсонської губернії. Потім розпочав проектування житлових прибуткових будинків безпосередньо в Одесі.
З 1901 року Бейтельсбахер перебував на архітектурній службі при Одеській повітовій земській управі, займався реконструкцією лікувальних та навчальних закладів. У 1910-ті роки взявся за тему промислової архітектури.
За його проектами, наприклад, збудовані й дотепер збережені майстерні та ворота заводу лінолеумних покриттів Вікандера і Ларсена на Пересипі. Обсяг спадщини архітектора відносно невеликий, проте більшість його робіт — яскраві та значущі. Наприклад, це будинок Гершеневського на Старопортофранківській, будинок Гагаріна на Єкатерининській (нині Європейській) площі, ресторан Сігала в Аркадії.
У 1914 році, коли почалася Перша світова війна, архітектор повернувся до Німеччини, продовжив там працювати, але, як підкреслюють фахівці, найцікавіший період його творчості був саме одеський. Помер Християн Готлібович Бейтельсбахер у 1929 році.
Завершуючи тему нових імен для колишніх восьмоберезневих топонімів, коротко розповімо про 9-й провулок 8 Березня, який тепер носить ім’я Волтона. На перший погляд, цей Волтон виглядає чужим: справжній англієць, в Одесі ніколи не був. Але! Нагадаємо, що ми почали з вулиці 8 Березня, яку нині «віддали» Вікандеру і Ларсену — підприємливим шведам, які наприкінці XIX століття налагодили в Одесі виробництво лінолеуму.
Так от, саме Фредерік Волтон винайшов цей лінолеум у себе в Англії. Він запатентував його у 1863 році. Термін «linoleum» теж належить Волтону — він склав слово з латинських «linum» (льон) і «oleum» (олія). Цікаво, що у 1877 році у США патентне відомство офіційно визнало слово «linoleum» загальним — це один із перших випадків в історії, коли торгова марка перетворилася на загальну назву (як пізніше, наприклад, «ксерокс» чи «джип»).
Я довго шукав у Мережі бодай якісь топоніми на честь інженера Волтона на його туманній батьківщині — і нічого не знайшов. Що ж, Одеса — рулить!
Валерій БОЯНЖУ, Херсон — Одеса
Заголовне фото — Будівля кірхи в Новоградiвці (Одеська область), архітектор Християн Бейтельсбахер. Зображення відреставроване за допомогою штучного інтелекту.
