Команда фахівців з Єльського університету (США) підрахувала, що близько 35 тисяч українських дітей, яких вважають безвісти зниклими, утримують в Росії або на окупованих територіях.
Багатьох з них могли усиновити, перевести до військових таборів чи у дитячі будинки. Через це їхні сім’ї змушені вдаватися до відчайдушних та ризикових кроків – їхати в РФ та самостійно шукати своїх дітей, пише The Guardian.
У лютому 2022 року, коли розпочалося повномасштабне вторгнення, російські війська масово забирали дітей: викрадали з дитячих будинків, вилучали після загибелі батьків або ж примусово відбирали у їхніх родин.
У розмові з журналістами видання українка Наталія розповіла про порятунок своїх двох синів-підлітків, яких майже пів року утримували у таборі в Росії.
Після того, як війська РФ окупували її рідний Херсон, сусід порадив Наталії відправити дітей до дитячого табору в Анапі.
"21-денна поїздка була безкоштовною, і вони мали повернутися до Херсона. Хлопці хотіли поїхати, але з мого боку було великою помилкою дозволити їм це", – каже Наталія.
Коли у листопаді 2022-го Збройні сили України звільнили Херсон, Росія не дозволяла синам жінки повернутися додому. За словами Наталії, керівництво табору відмовилося відпускати хлопців без фізичної присутності матері.
Зрештою за допомогою української організації Наталія отримала документи для своїх дітей. Потім вона самостійно перетнула кордон і поїхала до Анапи. Жінка пройшла через численні прикордонні контрольно-пропускні пункти, де їй довелося пояснювати російським солдатам, з якою ціллю вона приїхала до РФ.
Відстань до своїх синів Наталія долала 6 днів, і зрештою вони змогли возз’єднатися. Це сталося у лютому 2023 року.
"Ви навіть не можете уявити мої емоції, бо діти – це все, що в мене є", – каже Наталія.
За даними ініціативи Bring Kids Back, наразі лише 1366 дітей змогли повернутися чи втекти з Росії або з окупації. Утім, росіяни можуть незаконно утримувати значно більше дітей – до 35 тисяч.
Завдяки ретельному вивченню російських баз даних, документів, сімейних зв'язків і навіть супутникових знімків російських об'єктів, офіційних будівель та інших джерел, команда Єльського університету змогла встановити особи тисяч дітей.
Є побоювання, що багатьох із них забрали російські війська та відправили до військових таборів, прийомних сімей, або ж їх навіть усиновили російські сім'ї.
"Це, ймовірно, найбільше викрадення дітей під час війни з часів Другої світової війни – його можна порівняти з германізацією польських дітей нацистами", – каже Натаніель Реймонд, виконавчий директор Лабораторії гуманітарних досліджень Єльського університету.
Він каже, що проводити такі дослідження є вкрай важливо, щоб "задокументувати, що дітей депортували насильно".
"Забрати дитину з однієї етнічної чи національної групи та зробити її частиною іншої – це воєнний злочин", – зазначає експерт.
Повернення дітей залишається ключовою вимогою для України в будь-яких переговорах.
"Дітей використовують як розмінну монету в переговорах. Дітей викрадали не для того, щоб забрати, а щоб мати змогу русифікувати Україну.
Але оскільки справи почали йти не так, їм довелося перейти від фази приховування відповідальності до використання цих дітей як заручників", – каже Реймонд.
