Насправді це був бенефіс товариша Сі. До речі, він, як і путін, теж переписує історію, оскільки постійно підкреслює значний вклад росії, Китаю та його компартії в перемогу, хоча у 1945 році не було ані росії в її нинішньому вигляді, ані КНР.
Китайський лідер на цих урочистостях окрім всього іншого запропонував почати дискусію про повний перегляд світової системи безпеки. «Сьогодні людство стоїть перед вибором — мир або війна, діалог або конфронтація, виграш для всіх або нульова сума», — заявив у своєму виступі на параді Сі Цзіньпін, одягнутий у френч в стилі засновника КНР Мао Цзедуна (на Сході символіка є надважливою). Концепція Сі — «більш справедлива і розумна система глобального управління» та «впорядкований багатополярний світ».
Щодо значення чотириденного візиту путіна в Піднебесну, західні ЗМІ пишуть, що воно перебільшено, мовляв, для представників так званого Глобального півдня путін був просто одним з багатьох гостей, а результати його зустрічей насправді мізерні.
Про підсумки цих подій і не тільки «ФАКТИ» поговорили з доктором історичних наук, політологом, журналістом, народним депутатом України VIII скликання і в той же період представником Кабміну у Верховній Раді, колишнім виконавчим директором Українського інституту майбутнього, а зараз керівником аналітичного центру «Ділова столиця» Вадимом Денисенком.
— Вадиме, на параді на пекінській площі Тяньаньмень світ вперше побачив одночасно Сі Цзіньпіна, Кім Чен Ина і путіна. «На наших очах склався союз слона, дракона і ведмедя проти Заходу», — прокоментували безпрецедентний прояв консолідації та єдності лідерів трьох ядерних держав кремлівські пропагандисти. Китай відкрито продемонстрував, що готовий бути світовим гегемоном, а Сі Цзіньпін — лідером альтернативного світового порядку. Трамп у соцмережі Truth Social написав про цю трійцю: «Будь ласка, передайте мої найтепліші вітання володимиру путіну та Кім Чен Ину, поки ви змовляєтесь проти Сполучених Штатів Америки».
Якими будуть наслідки «китайської Ялти», якщо проводити паралелі з зустріччю у 1945 році? Сталася якась глобальна змова стосовно спільної участі в третій світовій, яка де-факто вже йде? До чого тепер готуватися людству?
— В принципі, головний висновок цих подій — це те, що Китай дуже чітко заявив: «Ми є другим полюсом світу». З чого випливає, що він поводитиметься відповідним чином з усіма наслідками, що з цього випливають.
Щодо заяви Сі Цзіньпіна про те, що сьогодні потрібна нова система управління світом, насправді цими словами він сказав наступне: «Добре, я приймаю виклик Сполучених Штатів Америки, які протягом останніх років і особливо останніх місяців зайнялися руйнацією Світової організації торгівлі й системи торгівельних домовленостей між державами. Однак тоді ми будемо говорити не лише про це, а й про світову систему безпеки».
Але це сказано було абсолютно по-китайськи, без будь-якої конкретики. Відповіді на питання, як це буде відбуватися, поки що не існує. Ми розуміємо, що цей процес буде розтягнутий у часі. Це перший пробний шар, який вони вкинули, і який почне так чи інакше працювати.
Другий момент. Багатополярного світу в тому вигляді, який зараз декларує путін, немає. Ба більше — не існує ніякого воєнно-політичного союзу Китай — Іран — росія — КНДР, як багато хто почав говорити на цьому тижні. Для цього немає підстав. Китайцям воєнний союз з росією наразі не потрібний. Тому що такий альянс передбачає, що ти маєш воювати за свого партнера. А цього бажання у Пекіна немає.
— Цитую вас: «3 вересня Китай голосно заявив — я другий полюс світу і буду себе відповідно поводити. До цієї логічної заяви виявилися не готовими ані в Вашингтоні, ані в Європі. А Україна удає, що нічого не відбувається». Ваш висновок: «Наша головна проблема полягає в тому, що навіть на експертному рівні ми не хочемо дивитися на ці речі хоч трохи ширше. Ми або примітизуємо процеси, або ж граємося в конспірологію. У світі почалися тектонічні зсуви, до яких ми взагалі не готові. І найгірше, ми не хочемо навіть повірити в те, що ці зсуви почалися». Чому ми їх не бачимо?
— Якщо неправильно встановити діагноз, належного лікування не буде. Чому Україна не помітила того, що сталося на цьому тижні, я не знаю. Але навіть якщо ми говоримо про експертне середовище, то мінімальна кількість аналітиків почала тверезо оцінювати те, що відбувається.
На жаль, ми живемо в парадигмі штампів про демократію, свободу слова, ще про щось, а тим часом світом починають правити деякі інші речі. В ньому відбуваються глобальні зсуви, які насправді не вписуються в попередню матрицю, в якій ми знаходилися останні десятиліття. Тому, напевно, треба почати зі встановлення діагнозу та з розуміння, що в цьому двополярному світі, який, звичайно, буде зовсім іншим, ніж це було у часи холодної війни, працюватимуть дещо інші правила, ніж ті, які існували досі, і що до того, що сталося, судячи з усього, не були готові ні Сполучені Штати Америки, ні Європа.
— Невже для них стало новиною, що вибудовується зовсім інша конфігурація сил і інша концепція існування людства? Це ж лежить на поверхні.
— Це не було новиною. Останні як мінімум чотири-п'ять років всі про це говорили. Але це сталося, як для комунальників перший сніг. Всі цього чекали — однак от несподіванка. Поки що світ переосмислює цю історію. Тому наша задача зараз — не відстати в цьому процесі й почати думати про те, як буде виглядати цей майбутній біполярний світ і яке місце України в ньому.
— Путінська росія перетворилася на васала КНР. Під час параду китайські журналісти коментували за кадром: «Зараз відносини росії й Китаю переживають найкращий період в історії». Хоча ви вважаєте, що не існує ніякого їхнього воєнно-політичного союзу, чи вийшли зараз ці відносини на новий рівень? І взагалі де місце росії в цій сучасній системі координат?
— Суть дуже проста. Китаю потрібна слабка росія, яка не переможе в цій війні і яка має абсолютно прогнозований і зрозумілий для Пекіна центр.
Щодо того, чого добився путін в Пекіні. Це дві речі.
Перший момент. Ми можемо стовідсотково говорити про те, що Китай пообіцяв не змінювати торгові правила, які існували до сьогоднішнього дня. Іншими словами, фінансові й логістичні ланцюжки не ускладнюються. В принципі, це насправді люфт стабільності на наступні кілька місяців.
Другий момент, про який ми можемо здогадуватися, але я вважаю, що вірогідність його дуже висока. Це те, що Китай пообіцяв викуповувати як мінімум частину нафти, яку не зможе закупити Індія через санкції. Іншими словами, якщо тиждень тому можна було прогнозувати, що до кінця року падіння нафтогазових доходів російської федерації буде складати до 30%, то зараз мова вже йде про 10−15%. Це проблематично для бюджету росії, але не настільки боляче, як могло б бути.
— При цьому ви вважаєте, що «за будь-яких обставин це є повна економічна пастка для путіна».
— Чому? Тому що до цього Китай був покупцем останньої надії для російської федерації, а зараз стає екстрапокупцем останньої надії, який через пару місяців матиме всі шанси викручувати росіянам руки, вимагаючи максимальних знижок ціни на нафту. Росіянам буде дуже складно, тому що, по суті, крім Китаю, викупити ці надлишки нафти не зможе ніхто. І це, безумовно, зробить росію ще більше залежною вже не тільки технологічно, а й політично від Китайської Народної Республіки.
— Голова правління «Газпрому» Міллер повідомив, що путін і Сі домовились про добудову довгоочікуваного газопроводу «Сила Сибіру-2». За його словами, гілку, яка буде проходити через Монголію, планують добудувати до кінця 2027 року. Щоправда, треба ще в цей газопровід вкластися. І підписаний лише меморандум, а не конкретний договір.
— Китайська сторона не сказала нічого про «Силу Сибіру». Тому ми не знаємо, буде починатися будівництво чи ні, і якщо буде, то за яких умов.
— Відомий економіст і громадський діяч Андрій Клименко написав на своїй сторінці у Facebook: «У Пекіні насправді відбулася сходка режимів, які постачають Китаю природні ресурси». Telegram-канал «Ватное болото» також прокоментував: «Думаю, що Індія та Китай найбільше зацікавлені, щоб війна росії проти України тривала якнайдовше. Ще рік такої „спецоперації“ — і путін віддаватиме їм нафту та газ задарма або в обмін на їжу та патрони». Такий прогноз реальний?
— Він метафоричний. На жаль, через рік росіянам буде що їсти, їм не треба буде продавати нафту в обмін на їжу. Але повторююся, що Китай буде викручувати їм руки стосовно ціни на нафту й стане монопольним покупцем останньої надії. Тому матиме можливість впливати не лише в економічних, але й в політичних питаннях. І це насправді буде глобальна історія. Тому путін окрім часового люфту в умовні шість-дев'ять місяців нічого більше не отримав.
Випереджаючи ваше наступне питання про нас, скажу, що ми повинні розуміти, що світ входить в ключові переговори 2025 року — між Вашингтоном і Пекіном. Вони стосуватимуться двох головних питань: як не допустити прямого воєнного зіткнення між Китаєм і США та які правила гри в найближчі 10−15 років будуть застосовуватись при торгових операціях по всьому світу, враховуючи те, що міняється їхня загальна логістика.
Я вважаю, що переговори Сі Цзіньпіна і Дональда Трампа мають шанси завершитися результативно. Якщо так, то цілком реально, що через кілька місяців з'являться підпереговори в трикутнику США — Китай — Європейський Союз, можливо, Велика Британія, Україна, росія. І вже в межах цих зустрічей відкриється нове вікно переговорної можливості стосовно закінчення війни.
— Вперше за сім років на саміт ШОС приїхав прем'єр-міністр Індії Моді. Трамп опублікував у п'ятницю в соцмережі Truth Social фото лідерів Китаю, Індії та росії з коментарем: «Схоже, що ми втратили Індію і росію, які перейшли до глибокого і темного Китаю. Бажаю їм довгого і квітучого спільного майбутнього». Західні ЗМІ обурюються, що «США буквально кинули Індію в обійми Пекіну».
— Індія зараз дійсно наблизилася до Китаю, але це ситуативна історія. Китай їхній екзистенційний ворог, а проксі Китаю Пакистан — екзистенційний ворог у квадраті. Тому ця ситуація тимчасова. Індія все одно буде змушена дрейфувати в сторону Заходу.
— За вашими словами, задача путіна — стати посередником між Вашингтоном і Пекіном, ви пишете, що це золота мрія кремля. Однак ми бачимо, що путін відкрито розводить Трампа, а Сі Цзіньпін — путіна. Такий собі трикутник вимальовується.
— Путін правильно вважає, що йому для збереження суб'єктності потрібно розторгуватися між Вашингтоном і Пекіном і спробувати стати певним посередником. Тому він говорить про свою готовність створювати спільні китайсько-американсько-російські підприємства по роботі на арктичному шельфі та логістиці на Північному морському шляху. Безумовно, ніяких подібних підприємств не буде. Проте путін пробує грати в ці ігри. Насправді йому є що запропонувати й американцям, і китайцям. Однак в них прямо протилежні інтереси. Тому в цьому випадку я слабо уявляю, як подібні конфігурації будуть працювати.
Тут питання тільки в одному — зможе путін спробувати диверсифікуватися зі США чи ні. Багато чого буде залежати від того, як поводитиметься Європа. Але поки що ситуація виглядає так, що у нього нічого не вийде. Таким чином єдине, що він виграв, повторю, це кілька місяців люфту.
— Президент Зеленський припускає, що в майбутньому для України частково може бути реалізований корейський сценарій. Північна й Південна Корея формально досі перебувають у стані війни, тому що не підписали офіційний мирний договір за підсумками протистояння 1950−1953 років. Однак тоді вдалося заморозити лінію фронту та створити демілітаризовану зону. Південна Корея перетворилась з бідної післявоєнної країни на високорозвинену успішну державу, хоча корейці продовжують жити в умовах постійного ризику, адже загроза не зникла повністю. Чи є сенс обговорювати такий варіант для нас?
— Дивіться. Такий сценарій став можливим в той момент, коли з однієї сторони Радянський Союз, а з другої США сказали про те, що треба зупинити цю війну й не допускати подальшої ескалації. Тобто були два потужних гаранти перемир’я. Тому, виходячи з цього контексту, ми можемо говорити про якийсь новий умовно корейський варіант, якщо Китай і США домовляться про зупинку російсько-української війни. Але поки що до цього дуже далеко.
— Слабкість сучасного західного світу, зокрема США, очевидна. Тому вісь зла і не боїться нікого. В Парижі нещодавно засідала «коаліція нерішучих», як вже жартують українці. Хтось прокоментував в соцмережах: «Знову поговорили й розійшлися. Як і очікувалось, для кремля ця зустріч нічого не змінила. Хоча добре, що для нас не погіршила». Зараз Європа активно обговорює гарантії безпеки для України. Всі щиро бажають, щоб цей жах якомога скоріше закінчився, ініціатив забагато, але коли справа доходить до чітких і конкретних зобов’язань, починаються довгі дискусії та відмови брати участь.
— Гарантії безпеки для України на сьогодні, хто б що мені не говорив, одні-єдині — продовження фінансування українського ВПК і закупівля зброї для ЗСУ. Якісь інші гарантії зараз не існують. А екзотичні варіанти про те, що на території демілітаризованої зони у разі підписання мирної угоди між росією та Україною можуть розмістити військових із Саудівської Аравії або Бангладеш, чесно кажучи, поки що на голову не налазять.
