В руках світлина сина, в очах проблиски сліз – Ірина Мельник понад два роки намагається дізнатись бодай щось про свого сина Олександра. Військовий родом із Крижополя, зник безвісти два роки тому. Зі слів жінки, він не досяг мобілізаційного віку, однак отримав повістку, бо його залякали у місцевому ТЦК та змусили «добровільно» підписати контракт зі збройними силами.
«Моєму сину було на той час 22 роки. Він заочно закінчував коледж у Немирові. На той час Саша не підлягав мобілізації по віку. Мріяв працювати архітектором. Проте, у місцевому нашому ТЦК його залякали в’язницею. Син підписав контракт із 57 мотопіхотною бригадою. Сказав, що не буде втікати. Два місяців він проходив військові навчання. У свій перший бій пішов 30 червня 2023 року і потім зник безвісти».
Згодом Ірина дізналась, що у першому бою броньований автомобіль, у якому був Олександр, підбили росіяни. Хлопець встиг врятуватись, взяв гранатомет і почав відстрілювався. Під час бою його поранили та забрали у полон.
«Я відчувала, що син живий. Проте, усі ці два роки від нього не було жодної звісти. Я два роки поспіль приїжджаю на кожний обмін, показую нашим звільненим хлопцям його фото. Ось, 10 червня його упізнав один із звільнених військовополонених, який теж важко поранений. На відео він розповів, що Саша три місяці був у російському шпиталі у Пермі, а потім його перевели у в’язницю у Таганрог. Я чула, що там катують наших воїнів, знущаються. Мені важко уявити, що він змушений пережити. Я зверталась у Координаційний штаб і просила аби посприяли, щоб мого сина обміняли. Я орендую квартиру у місті, де проходять обміни, щодня чекаю звістки, що от–от зможу його обійняти», - ділиться Ірина.
Вінниця.info, фото з архіву Ірини Мельник
