Війна залишила глибокі шрами не лише на обличчі, а й на долі Олени Стрілець, жительки Лисичанська Луганської області. Її життя змінилося в одну мить, коли авіаудар зруйнував укриття, де вона ховалася від обстрілів. Олена дивом вижила, але втратила все: дім, здоров’я, зв’язок із рідними. Сьогодні вона живе у шелтері у Дніпрі, отримуючи підтримку від місцевої влади та мріючи про мир, пише “Наше місто”.
Олена Стрілець згадує той страшний ранок у Лисичанську, коли вона разом з іншими ховалася в підвалі місцевого закладу культури. У мирні часи там були кінопокази, а під час війни це місце стало укриттям від обстрілів.
– Ми у підвалі сиділи, у клубі – пригадує Олена. – І раптом стався авіаудар. Ми сиділи на сидіннях на одній стороні, і на іншій також люди сиділи, розмовляли. І раптом вибухнуло. Одразу людей, що були ближче до дверей, вбило. Загалом тоді багато людей загинуло. А ми трохи далі сиділи і дивом залишилися живими.
Вибух був настільки потужним, що Олена отримала серйозні травми. Її обличчя обпекло, волосся майже все згоріло, сильно постраждали очі.
– Ну мені ж відразу по голові вдарило, – розповідає жінка. – Червоне лице було, опіки були, ноги постраждали. Я не знаю, яким дивом залишилася жива. Бог вберіг.
Олену винесли з-під завалів і терміново доправили до лікарні.
– Мене на машині “швидкої допомоги” повезли до Краматорська, – згадує Олена. – Коли везли, то уламки летіли поряд. Було страшно, навкруги лунали вибухи. Нас везли дуже швидко, а то б взагалі цю машину рознесло.
У лікарні Краматорська медики зрозуміли, що не зможуть надати повноцінну допомогу через важкий стан очей Олени. Її терміново направили до Дніпра.
У Дніпрі жінка опинилася в лікарні. Спочатку вона не могла ходити, були проблеми з пам’яттю, але завдяки лікарям поступово почала відновлюватися.
– Поклали до чотирнадцятої палати, лікували, – додала жінка. – Дякую їм, дай Боже здоров’я усім, хто мені допоміг.
Після лікування Олені довелося починати життя заново. Вона залишилася без документів, речей і зв’язку з рідними. У Лисичанську залишилися її мати та сестра, і вона досі не знає, чи живі вони.
– Вже тих людей немає серед живих, що зі мною разом були у тому укритті, – каже жінка. – А мене вивезли без нічого. Мені у Дніпрі допомогли відновити документи, паспорт отримала, встановили інвалідність.
Сьогодні Олена живе у шелтері у Дніпрі. Продуктові набори стали для неї справжньою підтримкою, адже пенсія невелика.
– Отримую продукти регулярно, – сказала переселенка. – Полюбляю каші з м’ясом, джем дуже смачний. Маю пенсію маленьку, а ось продуктовий набір мені дуже допомагає. Я дякую громаді Дніпра. Не знаю, як би виживала без допомоги.
Попри все, Олена не втрачає надії. Її найбільша мрія — мир і можливість мати свій маленький куточок, де вона могла б жити у спокої.
Раніше ми писали: Підтримка переселенців: у Дніпрі триває видача продуктових наборів вразливим категоріям.
Категорія: Війна, Інтерв'ю, Новини Дніпра, Райони Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра, Тема дня
Позначки: ВПО, Головне, Допомога переселенцям, Допомога у Дніпрі
