Хоча Динамо завтра відкриє сезон матчем із мальтійським клубом, один із його лідерів мотивує згадувати гру насамперед збірної України.
Коли 2023-го "головна команда" впевненою дорогою йшла до провалу на Євро, вона з величезними труднощами обіграла Мальту. У номінально домашньому матчі єдиний гол аж на 72-й хвилині забив Віктор Циганков – і чимало сивого волосся вболівальникам додав промах Ярмоленка з пенальті на початку другого тайму.
Так, три очки наші все одно взяли, але для нашого бомбардира цей промах менш болючим не став. Адже Ярмоленку зараз залишається всього два голи до рекорду Андрія Шевченка за голами за збірну, і хто знає – може, саме цього пенальті з мальтійцями йому й не вистачить...
Так от, 11-метровий Андрію не дав реалізувати саме перший номер Хамрун Спартанс. Генрі Бонелло – уже, можна сказати, легенда "соколів". Він зіграв за збірну Мальти вже 66 матчів, і хоча до гвардійських рекордів імені Майкла Міфсуда йому далеко (бомбардир не лише забив за карликів неймовірні 42 голи, а й зіграв 143 матчі), до десятки застрибнути він може.
Той факт, що голкіперу вже 36 років, несильно змінює суть: він тримає пік форми, не думає нікому поступатися місцем ні в клубі, ні в збірній. Проти тієї ж України Бонелло, нехай і не торкнувся м'яча у випадку з пенальті (Ярмоленко пробив у поперечину), але відзначився цілою колекцією сейвів.
Ворота "спартанців" Бонелло захищає п'ятий сезон – і з чотирьох попередніх три закінчив із золотою медаллю на шиї. Очевидний підйом клубу, який і близько так не домінував у попередні епохи. Станом на зараз у Хамрун 11 перемог у чемпіонаті, і ніколи раніше вони настільки не нагадували династію.
Після титулу 1991 року Хамрун не вигравав трофей 30 років. Перший титул після цього команда здобула у 2021-му, але із зірочкою: через ковід чемпіонат зупинили достроково і "золото" віддали проміжному лідеру, яким і були "спартанці". Це було нехай і не повноцінним, але символічним визнанням переходу в новий статус – із новими, великими босами.
Так, до 2020-го "спартанці" були неграндом навіть на місцевому, дуже скромному рівні. При цьому їм одного разу вдалося торкнутися світу навіть не зірок, а якихось інших галактик, підписавши... чемпіона світу. Так-так, 2017 року чемпіон світу в складі збірної Італії Крістіан Дзаккардо приїхав грати на Мальту. Він навіть у віці був не суперветеранському: лише 35 років.
Завдяки цьому трансферу Мальта перевершує і Шахтар, і Динамо, і багато дуже-дуже серйозних клубів за кількістю переможців мундіалю в історії. Власне, в Україну як таку заїжджала тільки одна людина, причетна до перемог: Папу Гомес у 2013-14 роках грав за Металіст. Але і він став чемпіоном набагато пізніше, з Мессі у складі збірної Аргентини.
Тим не менш. Той трансфер був казусом: сумішшю особистих проблем Дзаккардо і, мабуть, бажання спробувати щось екзотичне. До 2017-го чемпіон світу (і, наприклад, Німеччини у складі Вольфсбурга) настільки скотився, що оголошував про бажання знайти клуб... в особистих соцмережах. Дивно в сучасному, повному агентів, світі. У сезоні-2017/18, з Дзаккардо у складі, "спартанці" посіли лише восьме місце, після чого Дзаккардо перейшов до Тре Фіорі – клубу із Сан-Марино.
Ні, до 2020-го Хамрун заявляв про себе не перемогами: зокрема, у 2013-му він отримав дискваліфікацію з єврокубків за договірні матчі. Усе змінилося після приходу спонсора "J. Portelli Projects" – елітного мальтійського забудовника. Тоді клуб і почав збирати найкращих, принаймні на острові: Бонелло прийшов за рік, а раніше клуб підписав Джозефа Мбонга (одного з двох братів – лідерів збірної), Хуана Карлоса Корбалана та Меттью Гійом'є (він настільки класний гравець, що навіть до клубів рівня Емполі та Сієни переходив – щоправда, ненадовго).
Звичайно, такі трансфери допомогли "спартанцям" стати найкращими на острові – але це б нас слабо цікавило, якби вони не стали показувати клас ще й у Європі. У сезоні-2022/23, першому за тридцять років у єврокубку, Хамрун зміг пройти трьох суперників! Вірменський Алашкерт, боснійський Вележ, болгарський Левскі – і навіть із четвертим, Партизаном, зміг здобути нічию 3:3. На жаль, у матчі-відповіді майбутній суперник Олександрії переміг 4:1.
Наступного сезону "спартанці" змогли вибити Динамо – щоправда, тбіліське. Дубль Мбонга допоміг зробити камбек у домашній грі. Щоправда, Ференцварош на наступній стадії просто познущався, забивши вісім м'ячів за два поєдинки. Попередній сезон вийшов невдалим (послідовні вильоти від представників Гібралтару та Косова), але зате сезон-2025/26 стартував із, без перебільшення, історичного досягнення.
Гра-відповідь із Жальгірісом виглядала простою формальністю: вдома литовці перемогли 2:0, і, здавалося б, не такому супернику робити камбек. Але "спартанці" ще в першому таймі зрівняли рахунок за сумою (знову забив Мбонг), а право грати з Динамо виграли в найтривалішій серії пенальті за всю історію Ліги чемпіонів.
Команди завдали 28 ударів на двох, Бонелло і воротар Жальгіріса по черзі забили один одному – а Генрі дав собі забити тільки 10 ударів із 14, причому два парирував особисто, чудовими стрибками.
Що ж, Бонелло із запасом набрався нової практики при пенальті. Залишилося дізнатися, чи вийде у нього знову зустрітися віч-на-віч із Ярмоленком – і чи зможе Андрій взяти реванш...
