Ось вже і настав час чемпіону України розпочинати свій шлях у відбіркових матчах єврокубків цього сезону. Київське "Динамо" здобуло золоті медалі чемпіонату у попередній кампанії, що наразі дає право почати виступи лише в другому кваліфікаційному раунді Ліги Чемпіонів УЄФА, а не одразу з групи, як це було раніше.
На жаль, за останні роки наша країна втратила попередні довоєнні позиції у рейтингу асоціацій, що, звичайно, позначилось на зацікавленості легіонерів приїжджати в наш чемпіонат.
До речі, якщо відкидати реалії війни, які безперечно стають на перший план і виділяються найжирнішим мінусом для іноземців у виборі наших клубів для продовження своєї кар’єри, можна і акцентувати на такий дещо цікавий, але водночас неприємний аспект – рівень клубів УПЛ впав через те, що немає якісних легіонерів (у великій кількості), які значно їх посилювали, але водночас цієї великої кількості сильних футболістів з іноземним паспортом немає, бо вони не погоджуються їхати в клуби, які стрімко йдуть вниз серед інших представників елітного європейського футболу.
На перший погляд, виходу з цієї парадигми немає, але при цьому українці як ніхто вміють бути реалістами (історія просто спонукала нас до цього погляду на життя), тож треба приймати, що колись одні з найсильніших клубів усієї Східної Європи тепер змушені починати свої перші матчі у міжнародних турнірах з командами Фінляндії, Мальти або Андорри, з якою, наприклад, зіграє житомирське "Полісся".
Зрештою, з філософського відхилення переходимо безпосередньо до футбольного напрямку – матчу "Хамрун Спартанс" та "Динамо". Після певного етапу тренувальних зборів, на якому футболісти зазнавали таких екстравагантних видів катувань, як тест йо-йо та інші не дуже приємні навіть для кожного спортсмена вправи, "біло-сині" розпочали гру достатньо важко. Було помітно, як пекельне мальтійське сонце, а також температура за Цельсієм, яка зашкалювала, не давали спокійно дихати гравцям обох команд.
Саме тому перша частина тайму супроводжувалась помилками киян на власній половині поля, де і голкіпер Нещерет діяв невпевнено, і захисники іноді, здавалось, занадто перетримували м’яч під своїм контролем, змушуючи створити тиск на себе, що не завжди закінчувалось спокійним виходом із ситуації. Достатньо довго не було помітно, хто ж у цій парі є фаворитом, оскільки сумбур і метушню давали всі 22 футболісти, які були на полі.
У цьому неконтрольованому хаосі був дуже потрібний забитий м’яч, який би одразу розставив пріоритети для всіх. На щастя, Владислав Ванат вирішив, що вже досить просто бігати та після чудової комбінації "динамівців" з лівого флангу отримав пас від капітана Віталія Буяльського і, знаходячись прямо перед голкіпером, другим дотиком відправив ігровий снаряд у лівий кут.
Нападник "Динамо", як завжди, виділявся в матчі своїми "блискавичними" забіганнями за спину захисників "Хамруна", схоже, Влад не забув, як це робити під час відпустки, один із небагатьох футболістів киян, який, здавалось, був в оптимальній формі.
Надалі, за рахунку 0:1, матч став більш спокійним, вірніше, навіть сказати, контрольованим для української команди. "Біло-сині" часто опинялись з м’ячем на чужій половині поля; коли футболісти тримали ігровий снаряд на власній, то варто відмітити гарну взаємодію між центрбеками та півзахисниками. Кабаєв за відсутності Шапаренка в стартовому складі робив схожі для Миколи дії, опускаючись у лівий напівфланг або навіть до захисної лінії, де шукав пас, пропонуючи себе, отримавши його та віддавши свою передачу, міг не швидко повертатись на свою звичну позицію, а з центру продовжувати рух вперед, що надавало ширину для забігання Дубінчаку, а також варіативність у середній лінії.
На другу половину гри команди вийшли з рахунком 0:1, а також, що не менш приємно, з відсутністю аномальної для гри в футбол спеки. "Динамо" продовжило виглядати солідніше на рівні мальтійської команди, атмосфера на маленькому стадіоні нагадувала товариський поєдинок в умовній Анталії, де колективи просто перевіряють свої фізичні здібності в цей проміжок часу.
Центральні захисники киян, про яких і так вже було багато сказано в цьому тексті, володіючи м’ячем, розташовувались широко, що іноді дозволяло Піхальонку або Михайленку декілька разів опускатися нижче, майже поміж Поповим та Михавком.
Останній, до речі, виглядав впевнено на фоні нападників опонента, але найголовніше це, звичайно, діагональні передачі та просто всі закидання вперед, більшість з яких були точні, а головне – з перспективою подальшого загострення. Тарас дійсно доводить, що вже готовий конкурувати з Матвієнком в національній збірній України, а також що має неабияку моральну стійкість перед важливими поєдинками.
Олександр Шовковський та його тренерський штаб виконали заміни, що дозволило "відчути смак" офіційних ігор іншим футболістам киян. Ударна п’ятнадцятихвилинка призвела до розгромного рахунку 0:3, де свій гол забив Буяльський після рикошету, а також Назар Волошин, переправивши "зі стрічки" третій та остаточний.
"Динамо" перемагає з впевненим відривом перед матчем-відповіддю, який пройде в польському місті Люблін. Сподіваємось, що матч антагоністів з "Шахтаря" став прикладом і кияни спокійно доведуть цю справу до завершення. Залишилось чекати…
