Камерунський гравець "Кривбасу" Іван Дібанго, який зараз відновлюється після травми, розповів про свою сім'ю та життя в Кривому Розі.
- Іване, розкажіть про свою сім’ю.
- Вона у нас велика. Тато, мама і дев’ятеро дітей. Я всіх своїх рідних дуже люблю. Коли довго не бачуся з ними, сумую за домівкою. Кожного вечора спілкуюся з рідними по телефону. Приємно, коли дізнаюся, що в них все добре. Ми - одне ціле. Радий, що нині маю змогу фінансово допомагати батькам, сестрам і братам, аби вони не мали скрути. Чималу частину зарплатні передаю їм. Адже були в нашій сім’ї і доволі непрості часи.
- Сьогодні ви - знаний футболіст. Кому, передусім, завдячуєте успішній кар’єрі?
- Своєму першому футбольному наставнику Жану П’є. Він тренував команду першого дивізіону, в якій я розпочинав свій шлях, як юний футболіст. Завжди опікував, і по-батьківськи ставився. Ми з ним до цих пір частенько спілкуємося, раджуся з ним з багатьох, в тому числі і житейських питань. Тренував Жан П’є і збірну команду Камеруну. Чудова людина! Всі футболісти його цінують за чуйність і професіоналізм.
- Спробую вгадати, яка вам українська страва найбільше смакує. Борщ?
- Борщ, борщ з м’ясом! А до нього ще на обід подають грінки, часник, сало, але їх я не люблю.
- В яких місцях Кривого Рогу під час відпочинку уболівальники можуть вас зустріти, аби взяти автограф на добру згадку?
- З великим задоволенням гуляємо з друзями в центральних парках міста, також поблизу "Квіткового годинника", в районі 95 кварталу. Кривий Ріг - великий, я поступово адаптувався до нього. Знаю дороги від готелю, де проживаю, до магазинів, ринків, кав’ярень, ресторанів, місць, де багато пішоходів прогулюються. Криворіжці - доброзичливі люди. Посміхаються, вітаються.
