Наша країна мультикультурна і багатомовна. Внаслідок політики зросійщення, яку активно провадила спочатку Російська імперія, а потім – СССР, мови малих народів поступово зникали, а мовам союзних республік доводилось вести боротьбу із засиллям російської на власних теренах. Та попри все, українська вижила, хоча кількість її носіїв значно скоротилася. Так, наприкінці 20 століття народилося алогічне визначення – «російськомовний українець». До початку повномасштабного вторгнення, а подекуди і зараз, українці не надавали занадто великого значення мові, якою розмовляли у щоденному спілкуванні, у колі родини. Не надавали, до 24 лютого.
Найбільшим дослідженням щодо кількості української у повсякденному житті наших громадян можна назвати проведене компанією Gradus Research у межах проєкту «Градус суспільства під час війни». Станом на грудень 2023 року, частка опитаних українців, які почали спілкуватись українською у побуті, зросла та складала 65%.
Інший, не менш ґрунтовний аналіз, стосувався дослідження мови соцмереж і проводився спільними зусиллями дослідників з Університету імені Людвіга Максиміліана у Мюнхені, Мюнхенського технічного університету та Університету Бата у Великій Британії. Вчені, які проводили дослідження, вивчали мовну поведінку користувачів мережі Х (колишній Twitter). Більше половини користувачів, які твітили російською, перейшли на українську з початку російського вторгнення, зазначили дослідники.
Цікаво, що люди, котрі обирають українську, часто етнічними українцями не є. І навпаки, громадяни, що мають національність «українець/українка» в офіційних документах, рідної мовою називають українську, а мовою спілкування – російську. Хоча, як бачимо, таких стає менше. Причина зміни мови повсякденного спілкування цілком зрозуміла: асоціативний ряд Росія – російська мова – війна – окупант для багатьох є логічним.
– Я родом з Одещини, у школі українську вивчала, але скрізь російськомовне оточення було, – розповідає Ірина Арістова. – Я після повномасштабного вторгнення обираю для спілкування українську. До того розмовляла тією мовою, якою до мене зверталася людина. А після лютого 2022-го ставлення до російської в мене змінилося кардинально – це мова окупанта та агресора. Я усвідомила, що це не моя мова, а нав’язана. Ось, наприклад, моя бабуся говорила українською, а батьки і я – вже російською. Куди ж зникла мова предків?
– Разом зі мною українською почав спілкуватися і мій брат, і багато моїх знайомих. Звісно, мені й досі важко вимовляти правильно окремі звукосполучення, підбирати точні слова, але головне – не боятися розмовляти, а помилки – так помиляються всі. Я багато читаю, слухаю, пишу у соцмережах українською, щоб вдосконалити знання.
– Коли я став депутатом Одеської міської ради 2021-го, – згадує Олексій Асауленко, – вирішив, що треба братися за вивчення української мови. Мій батько військовий, ми часто переїжджали, тож українську в школі я не вивчав, про що потім часто шкодував. Коли я лише починав, моя донька, яка чудово знає мову, з мене трішки кепкувала, проте дуже підтримувала. Це, до речі, дуже важливо, – коли люди не сміються з твоєї вимови, росіянізмів, а підтримують і просто м’яко виправляють.
– Багато тих, хто вирішив спілкуватися українською, бояться, що з них будуть кепкувати, і продовжують говорити російською. І я не виняток. Мене тоді дуже надихнуло інтерв’ю Євгена Клопотенка (відомий шеф-кухар, телеведучий), який вирішив спілкуватися українською і з суржика якого хіба лінивий не сміявся. Проте Євген перетворив це на свою «фішку» і продовжив вчитися. Я розумію, що як депутат повинен бути прикладом і говорити вільно, тож докладаю для цього чимало зусиль. Не скажу, що було легко, мені допомогли мовні розмовні курси, крім того, я займався з учителем. І зараз продовжую брати уроки, проте вже рідше, у такий спосіб намагаюся надолужити те, що колись у школі пропустив. До того ж я постійно вдосконалюю свої знання: намагаюся читати і дивитися тільки українськомовний контент. Прояви нерозуміння мого вибору людьми трапляються, але скоріше це прояви здивування – як це мені вдається, адже вивчити мову складно. Це взагалі типова відмовка, мовляв, у мене не вийде, я розмовляю «одеською мовою». Хоча, з власного досвіду можу сказати: головне мати бажання і не боятися. Якщо є мотивація, все обов’язково вийде.
– Над дотриманням мовного законодавства замислюються і підприємці, і керівники різноманітних організацій в Одесі, які до нас неодноразово зверталися з проханням посприяти у вивченні української їхніми співробітниками, – розповідає депутатка Одеської облради, у минулому представниця Уповноваженого із захисту державної мови в Одесі Ярослава Вітко-Присяжнюк. – Хоча скарг щодо порушення прав на отримання послуг та інформації українською надходить багато й досі. Наприклад, станом на 1 червня цього року таких було 1141, тож наше місто знаходиться за кількістю скарг на другому місці після Києва.
– Це свідчить як про порушення мовного законодавства, так і про збільшення кількості громадян, для яких «є різниця». В основному такі порушення стосуються різноманітних закладів обслуговування, інтернет-ресурсів, закладів освіти, охорони здоров’я та державних установ.
Втім, офіційний сайт Уповноваженого із захисту державної мови – це не лише місце для скарг і реагування на мовні скандали. Тут ви можете знайти перелік ресурсів, які допоможуть вивчити мову.
Я вирішила перевірити слова пані Ярослави та зайшла на сайт Уповноваженого із захисту державної мови. Була приємно здивована, адже побачила посилання на 41! безкоштовний онлайн-ресурс для вивчення або вдосконалення української.
Звісно, мову швидше вивчити під час спілкування. Тоді вам стануть у пригоді розмовні клуби, яких в Одесі вистачає. Найбільш відомі з них:
З переліком таких клубів також можна ознайомитися на сайті Уповноваженого із захисту державної мови.
А ще в інтернеті є безліч посилань на електронні версії словників, ютуб-канали з вивчення української, освітні платформи тощо.
Прокачати свою українську, зробити її досконалішою також просто – ресурсів щодо орфографії, стилістики, слововживання досить багато, необхідно лише звернутися із відповідним запитом до пошуковиків.
Чудову добірку необхідних ресурсів (близько 30) можна знайти на сайті «Національна платформа з вивчення української мови Міністерства культури та інформаційної політики України».
Тож твердження деяких одеситів на кшталт «у мене немає коштів для вивчення, часу» не відповідає дійсності. Українську нині можна вивчати безкоштовно, під час поїздки у громадському транспорті, та й знайти однодумців для спільних розмов легко – визначальним є лише бажання і відсутність «русскоговорящей челюсти».
Помилки при мовленні – звична річ. Коли почнете вивчення, не картайте себе за них і не вимагайте від себе надто багато. Тренуйтеся щодня, 15-20 хвилин буде достатньо. Почніть з малого: перекладіть свій нікнейм у соцмережах українською. Читайте, слухайте, пишіть, спілкуйтеся українською з дітьми та онуками: запитайте у них про значення слів, останні вивчені теми у школі, прочитані книжки – їм це буде приємно, а вам – корисно.
У жодному разі ми не закликаємо нехтувати мовами ваших предків, надаючи перевагу у щоденному спілкуванні українській. Проте її знання і використання – це прояв поваги до країни, яка виборює право на свою свободу, мову та ідентичність. І якщо вкотре почуєте: «Какая разница, – просто скажіть: Жодної, тож давайте українською».
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
