Сенсаційний рахунок фінального матчу збентежив. І здивував не так сам результат, як те, в якому стилі він був здобутий. "Челсі" переміг у відкритому бою, саме перегравши ПСЖ. І осоромивши розповіді автора цього блогу про можливий "антифутбол". Втім, думаю, осоромилося і багато експертів.
Гра була видовищною, що, на щастя, останніми роками властиве більшості фіналів. Більшою мірою це стало заслугою першого тайму, але так сталося, що вирішальним став саме він.
Доля поєдинку та Кубка світу фактично вирішилася протягом восьми хвилин у середині тайму, коли Палмер зробив свій дубль. А до перерви Педру ще й встиг довести рахунок до великого. Але, пардон за каламбур, таки за великим рахунком, в останню годину матчу ловити Парижу вже не було чого.
Перемога "Челсі" не викликала сумнівів, хай більш логічними і виглядають інші цифри - 2:1. Але вигравати цього дня на поле вийшла саме команда Марески.
Щоправда, є один нюанс. На 65-й хвилині, вже за 3:0, новий австралієць Фагані не зробив другого попередження лондонцю Нету. Що нам скаже колега Юстас?
"Залізобетонна жовта картка. Проблема в тому, що якби він показував усе - закінчували б сім на сім. Він вирішив цього не робити, і ясно було, що все закінчиться бійкою, що успішно і сталося після матчу".
Трохи несподіваний коментар, але головне у ньому – результативна помилка була. До кінця гри залишалося добрих півгодини, і, при тому що співвідношення гольових моментів на той момент становило чотири до трьох, ПСЖ отримав би законний шанс, якщо не обов'язково відігратися, то хоча б зберегти обличчя.
До речі, це була друга зафіксована нами важлива помилка арбітрів у плей-офф турніру, і обидві виявилися на користь Челсі (у півфіналі, при 1:0, не було призначено пенальті у його ворота). Не те, щоб хтось волів кинути тінь на команду тріумфаторів (а після 3:0 це було б зовсім безглуздо) - проста констатація фактів.
Головний герой фінального поєдинку добре знайомий "завсідникам" АПЛ. Я до них не належу, і тому по-справжньому відкрив для себе причетного до всіх трьох голів Палмера саме вчора. Сильний, сильний волоцюга.
Виокремив би також кіпера "Челсі" Сантоса. Він “з'їв без солі” всі чотири реальні шанси ПСЖ. Щоправда, три з них мали місце вже за 3:0 (а перший - за 1:0). Кажуть, у нього преса гірша, але цього разу й він серед головних творців цього успіху.
Класичний вислів "пролетіти, як фанера над Парижем" тут не підійде - через прописку клубу, що програв. Бо тут уже сам Париж пролетів, як фанера... над Нью-Джерсі. ПСЖ, якого ми старанно малювали Великим і Страшним, насправді, не був таким ще для тієї ж “Баварії”. Не кажучи вже про вчорашній конфуз.
Загалом фінал швидше не сподобався. Як і у недавній Лізі чемпіонів, у ньому не вистачило головного – інтриги. А тепер пригадаємо півфінали і першу половину чвертьфіналів і погодимося з тим, що Клубний кубок світу не став яскравим незабутнім видовищем. Особливо на тлі інших міжнародних змагань.
Не висловлювався на цю тему до останнього. Тепер можу сказати: не розумію, навіщо знадобилася ще одна погіршена версія Ліги чемпіонів, обтяженої баластом "пасажирів" з усіх закутків футбольного світу та необхідністю грати у дику спеку. Тобто розумію, кому і навіщо, але футбол від цього явно не виграв.
І, як кажуть, ще програє в найближчому майбутньому. Їй-богу, краще б залишили Кубок конфедерацій - живенький компактний турнір і гідну преамбулу Мундіалю.
Сама ідея світового форуму для клубів не витримує критики. Тому що всі кадрові вершки з решти світу знімає Європа (спостерігається деякий відтік на Близький Схід, але поки що це несуттєво), і який сенс їй тягатися з тими, кого вже підігріли та обібрали? Ах, Інфантіно заробив мільярди для ФІФА...
Протягом усього турніру не залишало відчуття його активного продажу. І ці абсолютно чужі класичному футболу атрибути: подання гравців у дусі НХЛ-НБА, а команди і зовсім “на ринг викликаються”. Ритуальні танці на трибуні у перерві - ну, це справа смаку та переваг, чим паузу заповнити…
Словом, якийсь чужий це був турнір, штучний і подекуди навіть безглуздий. Хтось нажив на ньому грошей, хтось вважає, що зміцнив свій імідж. А хтось отримав титул Найкращої команди світу і носитиме його цілих чотири роки, тоді як у Європі він цього року виграв лише умовний “Кубок хоч щось”.
Футболу, за великим рахунком, КЧМ-2025 нічого не дав. Крім головного болю для тренерів команд, які брали у ньому участь, і, як нам посилено обіцяють, це ще відгукнеться їм у сезоні. Ну, фанати потусувалися на трибунах ще й тут - ті, що змогли собі це дозволити. Як глядач, за п'ятибальною системою поставлю жирну "трійку".
Додайте до цього дратівливий телекоментар. Протягом усього першого тайму найбільш вживаємим словом було “патерни”. У перерві, певне, хтось йому на це вказав. У попередніх трансляціях улюбленим виразом стало "маст хев", раніше регулярно звучали "скіли". Людина вчить англійську та закріплює термінологію?
А нічого, що він розповідає про футбол українцям? Слова "модель", "здатність" та "те, що потрібно" вже не комільфо? Хоча, згоден: у даному випадку це цілком відповідало американізованому турніру з сокеру.
Фото - Getty Images/Global Images Ukraine
