Вчорашній день був насичений матчами українських команд у різних стадіях міжнародних турнірів. Відтак констатуємо, що донецький “Шахтар” (почнемо з приємного) переміг у Стамбулі турецький “Бешикташ” 2:4, “Олександрія” номінально вдома програла сербському “Партизану” 0:2, а житомирське “Полісся” (найбільш неочікуване) програло андоррській “Санта-Коломі” з рахунком 1:2.
Враховуючи статус команди та країну, як кажуть, виробник, хочеться задатися лише одним питанням – як?
Як футбольний клуб, у якому грають збірники не найгіршої по футболу нації Європи (зараз доводиться формулювати саме так), може програти команді з, м’яко кажучи, далеко нефутбольної країни.
Варто розглянути усі аспекти гри та проговорити проблеми, які виникли у “поліщуків” у цьому матчі. Бажано, щоб це зробили безпосередньо футболісти, і в Андоррі українські вболівальники побачили зовсім іншу гру та налаштування на результат, бо не може клуб, символ якого вовк, грати настільки беззубо.
Гра розпочалась спокійно з перекатуванням м’яча обома командами по черзі. Було видно, що колективи зайшли у стадію “розвідки” і готові чатувати на помилку візаві, щоб почати організовувати щось гостре.
Але навіть пристосовуючись до “Полісся”, було помітно, що команда з Андорри має якісних виконавців, які точно вміють грати у футбол. Банальні відкривання або забігання робились чітко та злагоджено, чого не скажеш про гру “поліських вовків”. Андоррці тримали м’яч під контролем достатньо спокійно, не витрачаючи енергію на зайві рухи.
Хтось очікував побачити команду рівня української Першої ліги, натомість побачив справжній організований колектив, який має своїх лідерів, але також чітку “тренерську руку” на полі.
Житомиряни намагались конструювати свої комбінації за чернетками Руслана Петровича в “Олександрії”, тож при контролі Олег Кудрик ставав справжнім “ліберо” по позиції, граючи за спинами центральних захисників, при цьому часто, будучи з м’ячем, починав атаку власної команди.
Хоч “Полісся” і змогло забити першими, коли Олексій Гуцуляк, після чудового розіграшу Гайдучика та Андрієвського, зміг обіграти голкіпера і відправити м’яч у порожні ворота, “Санта-Колома” дуже швидко повернула паритет у матч.
Подальші дії захисників української команди говорять про незіграність та неготовність команди на даному етапі. Велика кількість помилок стала однією з головних причин поразки в матчі. Житомиряни просто надавали можливості команді суперника атакувати.
Другий м’яч взагалі можна роздивлятися під мікроскопом, бо комбінація, яка призвела до рахунку 1:2, вартує поваги не тільки до “Санта-Коломи”, а й до всього андоррського футболу (як не дивно це казати), бо окрім чудового кінцевого удару у дальню дев’ять треба акцентувати на пропусканні м’яча гравцем команди в чорній формі, а також злагоджених до цього дій захисників андоррців.
У другому таймі нічого глобально не змінилося, “Полісся” створило обмаль моментів, але окремої уваги вартує Андре Гонсалвеш, дії якого в першому таймі викликали позитивні враження. Натомість у другому Андре, як правильно сказав коментатор цього матчу Володимир Звєров, перетворився на “містера офсайд”, опинившись у неприпустимому для правил цієї гри положенні рази 4 за тайм.
Підсумовуючи, треба визнати, що це був нудний матч. “Геніальні” тренерські ідеї, щоб поставити Бориса Крушинського зліва в захисті, коли той замінив вкотре травмованого Лукаса Тейлора, теж не додали команді абсолютно нічого. Тепер натомість у “вовків” є чотири номінальні захисники, але навіщо? Невже вони так серйозно готуються до виступів у двох турнірах – Чемпіонаті і Кубку України? Бо якщо матч-відповідь буде зіграно в схожому стилі, третього турніру для команди Геннадія Буткевича не буде.
Той випадок, коли зайвий раз не хочеться повторювати та нагадувати вам рахунок. Сподіваюсь, ви його запам’ятали, як і назву команди з Андорри. Матч-відповідь за тиждень, а там буде видно.
