Окупація, російські атаки та докорінна зміна способу життя призводять до поглиблення проблем з психологічним здоров’ям молодого покоління. На Київщині та Чернігівщині реалізовує свою діяльність “Твій шлях” — громадська організація, що допомагає родинам із дітьми в постраждалих громадах. Мобільна мультидисциплінарна команда виїжджає до віддалених громад, де надає медичну, психосоціальну та емоційну допомогу, що особливо важливо в громадах з обмеженим доступом до спеціалізованих послуг.
Про це КВрозповів голова громадської організації “Твій шлях” Олександр Івашков.
КВ: Як ви стали займатися психологічною підтримкою дітей?
Олександр Івашков: З початку війни ми допомагали військовим на Сході, відвідували поранених у шпиталях та возили гуманітарну допомогу. Одного дня до нас звернулися італійці з проханням зробити екскурсію на Донбасі — насамперед біля Слов’янська. Я погодився, і ми поїхали.
Згадую, що зважаючи на всі події у середині 2014 року, тоді було простіше зустрітися з друзями на Сході, а не в Києві. Так я домовився про зустріч з одним волонтером в Артемівську — нині Бахмуті. Він розповів про будинок дитини, що знаходився неподалік, де жило багато діток, евакуйованих з нині окупованого Донецька.
Для мене стало шоком те, в яких умовах перебуває малеча — в місці, де постійно чутно вибухи й вночі працюють російські ДРГ. З того часу ми зосередили всі свої сили на медичній та психологічній допомозі дітям, адже більшість з них мали суттєві проблеми зі здоров’ям. Зокрема, вже тоді наша організація допомагала організовувати важкі операції на серці для дітей у Києві разом з Центром дитячої кардіології та кардіохірургії.
КВ: Як нині допомагає Центр кардіології та кардіохірургії?
Олександр Івашков: Після деокупації Київщини ми організували групи соціально-психологічної та медичної допомоги постраждалим. Це команда з великою кількістю фахівців: психологи, лікарі, арттерапевти тощо. Значне місце також посіли фахівці Центру дитячої кардіології та кардіохірургії, які на автівках швидкої допомоги відвідують деокуповані селища та міста, аби допомогти дітям. Нині громадська організація підписала з Центром відповідний меморандум.
КВ: Чому вирішили змінити фокус зі східних областей на центральні?
Олександр Івашков: Першочергово ми займалися дітьми з Донбасу, які перебували в закладах інституційного розвитку і виховання дітей, тобто в інтернатах, дитячих будинках тощо. Тепер, з огляду на те, що значна частина дітей евакуювалися з прифронтових громад у центральні регіони, ми вирішили працювати безпосередньо в Київській та Чернігівській областях.
Нині ми намагаємося надавати соціальні послуги в тих громадах, які є віддаленими від Києва. Зокрема, ми співпрацюємо з Київською обласною державною адміністрацією, ювенальною превенцією, службами у справах дітей та органами місцевого самоврядування, реагуючи на виклики та впроваджуючи системну допомогу в громадах.
КВ: Чи змінився характер терапії, допомоги, якої потребують діти за роки війни?
Олександр Івашков: Одразу після деокупації ми надавали екстрену допомогу, щоб вивести дітей зі стану шоку. Нині маємо чимало випадків, коли вже діти потребують лікування посттравматичних синдромів та розладів, що значно небезпечніше та може мати чимало негативних наслідків. Тому наразі ми змінюємо формат нашої діяльності, реалізуємо нові програми та вносимо корективи в алгоритми виїздів.
До того ж, як би це дивно не звучало, іноді діти, які живуть у відносно мирних населених пунктах, потребують більшої підтримки. Наприклад, маємо чимало випадків, коли дітки не можуть самостійно впоратися з тривожністю, яка виникає внаслідок постійних повітряних тривог, російських обстрілів або ж мобілізацією близьких.
КВ: Де ви працювали на Київщині?
Олександр Івашков: Ми відвідали майже всі громади Київщини та Чернігівщини, які пережили окупацію. Проте є громади, що досі не зацікавлені у нашій допомозі, навіть попри очевидну потребу людей.
Нерідко ми стикаємося з випадками, коли місцева влада або директори шкіл фактично саботують нашу діяльність. Хоча соціальна допомога, яку ми надаємо, є повністю безкоштовною. Наприклад, для роботи з дітьми ми зазвичай просимо лише шкільне приміщення, адже школа — це їхнє природне середовище, де вони почуваються найбільш комфортно. Та деякі директори вважають, що наші заняття заважатимуть навчальному процесу.
Але якщо дитина травмована, то чи може вона повноцінно навчатися? Ба більше, інколи саме поведінка вчителів лише поглиблює травмованість. Тому ми намагаємося працювати не лише з дітьми, а й із дорослими. Такі моменти дуже впливають на результативність нашої діяльності.
КВ: Як можна звернутися до вас по допомогу?
Олександр Івашков: Як через соціальні мережі, так і через гарячу лінію нашої організації. Окрім мобільної мультидисциплінарної команди, яка виїжджає до віддалених громад, у селищі Іванків Вишгородського району працює соціальний центр “Дружній простір для дітей”, який надає послуги стаціонарно.
Після узгодження з громадою ми надаємо потрібну інформацію у своїх соціальних мережах. Тоді ж місцеві мешканці, які потребують допомоги, записуються на прийом до фахівців.
КВ: Які методики використовуєте для відновлення психологічного здоров’я малечі?
Олександр Івашков: У роботі з дітьми використовуються інноваційні методики: арттерапія, каністерапія, зоотерапія, терапія з іграшкою Хібукі тощо. Групові та індивідуальні заняття допомагають стабілізувати емоційний стан дитини, знизити тривожність, відновити відчуття безпеки та довіри.
Так, під час сеансів каністерапії спеціально навчені собаки допомагають дітям подолати свої страхи, зняти стрес та напругу. Також значний позитивний вплив має зоотерапія, де з дітками працюють дрібні тварини: морські свинки, кролі, черепахи та паличники. Пам’ятаю показовий випадок, коли дитина з ДЦП, яка не могла випрямити пальці рук, примудрилася розкрити долоньку й обережно, щоби не поранити паличника, погладити його. На Хібукі-терапії — відносно новій техніці — діти за допомогою “собаки-обнімаки” долають стрес та тривожність.
КВ: Яку кваліфікацію мають ваші працівники?
Олександр Івашков: Наразі мобільна мультидисциплінарна група складається з кардіологів, педіатра та невролога. Також до команди входять дитячі психологи, кризовий психолог для дорослих та арттерапевт. Окрім цього, ми пропонуємо безкоштовні послуги зоотерапевта та каністерапевтів разом із собаками Рікі та Бестом.
Такий підхід дозволяє в одному просторі забезпечити комплексну, злагоджену й адресну допомогу постраждалим — медичну, психосоціальну та емоційну — що особливо важливо в громадах з обмеженим доступом до спеціалізованих послуг. Це суттєво підвищує якість впливу та сприяє стійкому відновленню.
КВ: Чи віддячують вам громади відзнаками або подяками?
Олександр Івашков: Ми маємо відзнаки від різних громад, хоча ніколи спеціально за ними не женемося. Якщо громада вирішила подякувати — це приємно, якщо ні — теж нормально, адже ніхто цього не зобов’язаний робити. Протягом свого існування організація співпрацювала з багатьма територіальними громадами. Зокрема, нині ми підтримуємо гарні взаємини, наприклад, з Іванківською, Поліською, громадами Чернігівської області.
Також маємо подяки з Донецької області — з Лимана, Слов’янська, Торецька та інших міст. Такі відзнаки для нас особливо цінні, адже це пам’ять про ту роботу, яку ми робили разом із громадами. Особливо боляче, коли згадуєш ті місця, де працювали соціальні центри, притулки та центри дитячої реабілітації, а зараз вони опинилися в окупації або на лінії фронту.
Наприклад, у Торецьку був чудовий дитячий заклад, куди ми багато років привозили допомогу й проводили акції, але тепер він знищений росіянами. Те ж саме стосується Лиману — він уже деокупований, проте ситуація там досі небезпечна. Тож кожна відзнака для нас — це не формальність, а теплий спогад про конкретних людей, дітей і громади, з якими ми разом долали труднощі.
КВ: За чий кошт фінансується організація?
Олександр Івашков: До повномасштабної війни ГО працювала завдяки підтримці бізнесу. Зараз ми зосередились на грантовій допомозі, проте, на жаль, сталого донора досі немає. Щоразу ми боремося за майбутнє нашої організації, шукаємо різні шляхи фінансування, аби мати можливість рухатися далі.
Було декілька моментів, коли ми були на межі призупинення діяльності. Зокрема, досить важкий період був у часи карантину, коли дитячі притулки закрили для загального доступу. У 2023 році також виникли труднощі, де через зміну донорів, ми були вимушені “затягнути паски”.
Нині ми шукаємо додаткове фінансування, щоб мати можливість більш широко реалізовувати нашу діяльність. Допомоги фахівців потребують чимало громад, але станом на зараз ми досить обмежені у своїх послугах. Сподіваюся, що в майбутньому організація зможе надати послуги в усіх громадах.
КВ: Що особисто для вас значить ця громадська організація?
Олександр Івашков: Головна мета “Твого шляху” — це допомога дітям. Важливо, що буде з ними, як вони мислитимуть, у якому психологічному та фізичному стані виростуть, адже саме вони формують майбутнє країни.
Ще до повномасштабної війни ми зосереджувалися на соціалізації дітей із притулків та інтернатів. На жаль, система інтернатних закладів часто випускала дітей, які не були готові до самостійного життя, і це була серйозна проблема.
Сьогодні ми стикаємося з іншою проблемою: що чекає цих дітей далі? Майбутнє України безпосередньо залежить від того, якими вони виростуть. Тому ми хочемо у майбутньому реалізовувати додаткові програми — зокрема поглиблену роботу з дітьми, психосоціальну підтримку з елементами патріотичного виховання. Я переконаний, що в Україні не має бути “чужих” дітей. Усі вони — наші, і від наших спільних зусиль залежить, яким буде їхнє майбутнє та майбутнє нашої держави.
Нагадаємо, триває відновлення закладів освіти Київщини. Голова Київської обласної державної адміністрації (КОДА) Микола Калашник разом із представниками замовника та підрядних організацій перевірили хід робіт у садочку “Веселка” в Гостомелі, садочку “Дюймовочка” у Василькові та Бузівському ліцеї.
Читайте: Микола Калашник: Триває відновлення садочка “Веселка” в Гостомелі, садочка “Дюймовочка” у Василькові та Бузівського ліцею
