Завдяки численним компромісам Румунія все ж отримала нового прем’єра.
Спроба переформатувати коаліцію та призначити нового главу уряду ледь не закінчилася достроковими парламентськими виборами.
Певний час країна не мала повноцінних ані президента, ані прем’єра – на обох посадах працювали виконувачі обов’язків.
Про те, як Румунія поступово виходить із потужної політичної кризи, читайте в статті Сергія Герасимчука і Ростислава Клімова з Ради зовнішньої політики "Українська призма" Румунія робить крок від прірви: як перемога над ультраправими змінює сусідку України. Далі – стислий її виклад.
Румунська політична криза розпочалася вже між турами президентських перегонів. 5 травня, тобто вже наступного дня після першого туру, прем’єр-міністр Марчел Чолаку заявив про свою відставку.
Цей крок був реакцією на результат кандидата в президенти від владної коаліції: висуванець від проурядових партій Крін Антонеску посів лише третє місце і не вийшов до другого туру.
Таким чином, між першим і другим турами президентських виборів коаліція фактично розпалася, залишивши країну з урядом у відставці в критичний момент політичної боротьби.
Розпад коаліції означав втрату парламентської більшості напередодні вирішального етапу виборів і створив вакуум влади. Сам Чолаку визнав, що у разі перемоги нового президента його б усе одно усунули з посади.
Новообраний президент Румунії Нікушор Дан від самого початку заявив, що прагнутиме об’єднати чотири проєвропейські партії для формування уряду і недопущення популістів до влади.
До цих політичних сил належали: Національна ліберальна партія (PNL), Соціал-демократична партія (PSD), альянс "Союз порятунку Румунії" (USR) та Демократичний союз угорців Румунії (UDMR).
Об’єднати таких різних партнерів виявилося нелегко. Між провідними партіями накопичився суттєвий вантаж токсичності, суперечностей та взаємної недовіри.
Хоча врешті-решт компромісний план знайшли: повторити модель ротаційного прем’єрства, яка вже застосовувалася раніше.
Зрештою, компромісною фігурою, здатною очолити новий уряд, став колишній в.о. президента Іліє Боложан.
23 червня на пленарному засіданні обох палат парламенту Румунії затвердили новий коаліційний уряд на чолі з Боложаном.
Факт тривалої урядової кризи та складність, з якою формувалася нова більшість, виявили уразливі місця Румунії.
Півтора місяця політичного вакууму означали застій у проведенні необхідних реформ.
Новий уряд Боложана мусить надолужувати згаяне: скоротити дефіцит, провести податкову реформу, оптимізувати витрати – усе це для того, щоб Румунія відповідала Маастрихтським критеріям і могла в перспективі говорити про приєднання до єврозони.
Якщо нова влада виправдає сподівання Євросоюзу, Румунія може вже в найближчі роки досягти давніх цілей: наблизитися до вступу в єврозону та стати повноправним гравцем європейської політики.
А це своєю чергою має стати "щепленням" від зростання популярності праворадикалів.
Докладніше – в матеріалі Сергія Герасимчука і Ростислава Клімова Румунія робить крок від прірви: як перемога над ультраправими змінює сусідку України.
