Багатьом людям знайоме відчуття, коли не можеш забути образу з дитинства чи перед сном прокручуєш в голові сороміцьку ситуацію трирічної давнини.
Схоже, болючі спогади залишаються з нами надовше, ніж радісні. Та чому ми знову й знову згадуємо моменти сорому, суму, страху, навіть якщо минуло багато років?
У виданні Psychology Today спробували знайти відповідь на це запитання в наукових дослідженнях.
За даними вчених, емоційні спогади активують мозок сильніше, ніж нейтральні. Особливо це стосується негативних емоцій – страху, гніву, болю.
І хоч у мозку немає конкретної "зони поганих спогадів", у моменти стресу там активно працюють:
Ці ділянки особливо активуються в моменти небезпеки або травматичних подій, створюючи чіткі й довготривалі спогади.
При цьому здатність згадувати травми у різних людей може відрізнятися: це залежить від певних генів, відповідальних за формування пам’яті.
Саме ці відмінності можуть впливати, наприклад, на розвиток ПТСР (посттравматичного стресового розладу) або навпаки – на "стирання" травматичних подій психікою.
Сучасна нейронаука та еволюційна психологія кажуть: пам’ять про небезпеку – це механізм виживання.
Людський мозок сформувався у складному середовищі, де ті, хто краще запам’ятовував загрозу, мали більше шансів вижити.
Дійсно, якщо затямити, яка ягода отруйна і де живуть хижаки, – є більше шансів "протягнути" до наступного дня.
Позитивні спогади (наприклад, про їжу, тепло, близькість) теж важливі у довгостроковій перспективі, але вони не рятують миттєво.
Тому людський мозок еволюціонував зі "зміщенням у бік негативу" – емоційно насичені й особливо негативні події запам’ятовуються сильніше, ніж нейтральні чи позитивні.
Дослідження адаптивної пам'яті 2016 року підтвердило, що люди гостріше реагують на неприємні стимули, а коли запам’ятовують інформацію в умовах виживання, – краще пригадують саме загрозливі деталі.
Зрештою, мозок пам’ятає насамперед емоційно інтенсивні події. Страх і біль для нього – набагато "гучніші" сигнали, ніж спокій чи радість.
Утім, позитивні переживання теж мають своє призначення, формуючи довготривалі соціальні зв’язки та позитивне підкріплення поведінки.
Наприклад, згадка про день народження, побачення чи цікаву подорож може мотивувати людину прагнути схожих моментів у майбутньому.
Проблема виникає тоді, коли механізм "зміщення у бік негативу" заважає повноцінно жити.
Недоліки такого еволюційного "подарунку" яскраво видно у людей, які страждають на різні розлади, пов’язані з травмою.
При ПТСР мозок не "заспокоюється" навіть тоді, коли небезпека минула. Людина знову і знову переживає травму, наче вона щойно сталася. Вибратися з цієї прірви доможуть фахівці з психічного здоров'я.
Детальніше про те, як обрати собі психотерапевта, читайте тут.
