Філантропічна допомога недержавних інституцій від самого початку повномасштабного вторгнення була і залишається критично важливим елементом підтримки України.
Протягом 2022-го та значної частини 2023 року багато організацій оперативно розгорнули програми екстреної допомоги, закриваючи невідкладні гуманітарні потреби.
Однак після усвідомлення того, що конфлікт є затяжним, частина європейських фондів ухвалила рішення поступово згортати фінансування українських програм.
Про те, як трансформується європейська недержавна підтримка України, читайте в колонці директорки напрямку "Україна" ERSTE Foundation (Австрія) Яни Барінової Від "латання дірок" до стратегічної підтримки: як змінюється недержавна допомога з ЄС. Далі – стислий її виклад.
"Ми спостерігаємо перехід від реагування на надзвичайні ситуації (emergency response) до стратегії відновлення (recovery response)", – пише авторка колонки.
За її словами, ключовим питанням для недержавних фондів стало визначення того, як адаптувати поточну допомогу до стратегічних цілей кожної окремої організації та інтегрувати її в загальні довгострокові плани.
Так, у Європі дедалі більше провідних благодійних організацій, чия діяльність спрямована на посилення та координацію підтримки України, об’єднуються в мережі та альянси.
"Вони демонструють твердий намір продовжувати підтримку України – йдеться про інтеграцію українського напрямку як пріоритетного на період, що не залежить від термінів завершення активної фази російської агресії", – пояснює директорка напрямку "Україна" ERSTE Foundation (Австрія).
Як приклад – альянс F4U (Foundation for Ukraine).
Цієї весни у Варшаві відбулася вже друга зустріч великих міжнародних фондів у межах цієї ініціативи. За словами Яни Барінової, на ній були закріплені основні засади співпраці партнерів, серед яких:
– "рівний – рівному" (Peer-to-Peer): мінімум бюрократії, прямий обмін досвідом та знаннями, освітній хаб для відкритого діалогу і взаємного навчання;
– адвокація України: розширення кола зацікавлених сторін та поглиблення взаємодії із зовнішніми партнерами для підтримки України через активну адвокацію;
– візити в Україну: можливість отримати безпосереднє уявлення про поточну ситуацію в країні та сприяти налагодженню глибшої співпраці з українським громадянським суспільством.
Отже, філантропічна підтримка, впевнена авторка колонки, також потребує трансформації: настав час відійти від точкових інтервенцій та фінансування окремих ініціатив – натомість варто формувати стійкі екосистеми та довготривалі можливості, а не лише реагувати на кризу.
"Для цього європейські фонди мають усі важелі – і значні ресурси, і глибоку експертизу, а головне – стратегічне бачення майбутнього України і віру в неї", – зазначає Яна Барінова.
Крім того, міжнародні фонди сприймають Україну як вагоме джерело знань та навичок, а українських партнерів – як спроможних, креативних та працьовитих.
"Про них має знати якомога більше людей, і це одне з основних завдань європейських благодійних фондів – бути адвокатами громадянського суспільства України, допомагати йому бути почутим", – пише директорка напрямку "Україна" ERSTE Foundation (Австрія).
Докладніше – в колонці Яни Барінової Від "латання дірок" до стратегічної підтримки: як змінюється недержавна допомога з ЄС.
