За свою карʼєру у стрибках із жердиною Сергій Бубка встановив 35 світових рекордів, а його останнє досягнення, встановлене рівно 31 рік тому – 5 серпня 1994 року, – трималося понад 25 років. ZAXID.NET пропонує пригадати той унікальний стрибок, який тривалий час залишався еталонним для всіх спортсменів, а також розповідає, як він зрадив свою країну.
Сергій народився в Луганську і розпочав заняття у спортивній школі у віці 11 років під керівництвом Віталія Петрова. Батько стрибуна, Назар Васильович, був прапорщиком, а мати – Валентина Михайлівна – працювала сестрою-господаркою в місцевій лікарні. Прикладом для наслідування став старший брат Василь, який також займався стрибками. Сергій демонстрував чудові результати, завдяки чому Петров забрав його з собою до Донецька, де були набагато кращі умови для стрибків.
На першому в історії легкої атлетики чемпіонаті світу, що відбувався в Гельсінкі у 1983-му, 19-річний Сергій одразу ж завоював золоту медаль. Хоча її могло не бути, адже Бубка не пройшов відбір і поїхав на континентальну першість лише під особисту відповідальність Ігоря Тер-Ованесяна, який тільки-но очолив збірну СРСР.
Наступного року в США, на Іграх під дахом, Бубка візьме 5,83 м (світовий рекорд у приміщеннях). У тому сезоні Сергій чотири рази встановлював найвищі досягнення: Братислава – 5,85 м, Париж – 5,88 м, Лондон – 5,90 м. Цікаво, що на Туманному Альбіоні спортсмен замовляв висоту 6 метрів, але стійки на стадіоні «Крістал Пелас» не були розраховані на такий рівень.
Зі своїм головним конкурентом – французом Тьєррі Віньєроном – Бубка зійшовся на змаганнях у Римі. Француз встановив новий рекорд – 5,91 м, який українець одразу ж побив, взявши планку на висоті 5,94 м. Це було четверте світове досягнення Бубки за один рік. І з того часу в стрибках з жердиною був лише один рекордсмен.
Його пʼятий рекорд, встановлений 13 липня 1985 року в Парижі, став історичним – Сергій першим подолав висоту 6 метрів.
У 1990 році Бубка попрощався з Віталієм Петровим, з яким працював 16 років. Його новим тренером став Євген Волобуєв. Цікаво, що на чемпіонаті світу 1991 року в Токіо Сергій переміг зі скромним результатом 5,95 м, але компʼютери визначили, що в переможній спробі він перелетів планку на висоті 6,37 м. Загалом з 1984-го по 1994-й рр. Бубка встановив 34 світові рекорди (зокрема 18 на змаганнях у критих приміщеннях).
А далі був історичний виступ на змаганнях в італійському містечку Сестрієрі, де Бубка встановив свій 35-й та останній світовий рекорд у стрибках із жердиною. Він подолав планку на висоті 6,14 метра, що стало новим досягненням для відкритих стадіонів – понад чверть століття ніхто не міг стрибнути вище.
Змагання відбувались в Альпах на висоті близько 2000 м над рівнем моря. Всі чекали нового досягнення від 30-річного Бубки, однак перший розминочний стрибок на висоті 5,70 м йому не вдався. Проте з другої спроби він подолав початкову висоту, потім з першої спроби стрибнув на 5,90 м і гарантував собі перемогу у комерційному турнірі.
Відчуваючи у собі сили на щось більше, Бубка замовив висоту 6,14 м. Мотивував спортсмена і приз від головного спонсора змагань – за світовий рекорд автогігант Ferrari обіцяв спортивну модель «Тестароса», вартість якої складала близько 130 тисяч доларів. Українець подолав планку з першої спроби з дуже хорошим запасом.
«Можливо, мені допоміг попутний вітер, можливо – висота. Насправді у мене були ідеальні умови для встановлення рекорду, дякую організаторам. Я можу і вище. Якщо я наберу форму, як в 1991-му, гадаю, зможу замахнутися на 6,20 м або навіть на 6,30 м. Я виправив свої помилки та покращив техніку», – заявив тоді Бубка.
Представники Ferrari виконали обіцянку і відразу вручили Бубці автомобіль, на якому український легкоатлет здійснив коло пошани. Окрім авто, рекордсмен отримав чек на 120 тисяч доларів. Але вище Бубка стрибнути вже не зміг – надто часто травмувався. Проте після свого рекорду він завоював золото на чемпіонатах світу 1995 та 1997 років і певний час був єдиним легкоатлетом, який переміг на шести Мундіалях (1983, 1987, 1991, 1993, 1995, 1997).
Варто зазначити, що до 2000 року Міжнародна федерація легкої атлетики ділила світові рекорди на ті, які були встановлені на відкритих і закритих стадіонах. Якби ж у 1994-му діяли нові правила, то Бубка став би рекордсменом ще за рік до того – у 1993-му в Донецьку на змаганнях «Зірки жердини» він стрибнув на 6,15 м.
Рекорд українця на відкритих стадіонах тримався 26 років – до 17 вересня 2020-го, коли швед Арман Дюплантіс на етапі Діамантової ліги у Римі подолав планку на висоті 6,15 м. Досягнення Бубки у приміщенні перевершив у 2014-му француз Рено Лавіллені, стрибнувши на турнірі у Донецьку на 6,16 м. Станом на зараз рекордсменом світу лишається Арман Дюплантіс, який встановив 12 рекордів, останній з яких – 15 червня 2025 року (6,28 м).
Бубка не хотів залишитися в історії героєм одного стрибка і брав активну участь у спортивних змаганнях протягом багатьох років. У віці 37 років він змагався на Олімпійських іграх у Сіднеї (2000), а президент Міжнародного олімпійського комітету Хуан Антоніо Самаранч назвав його найвидатнішим спортсменом сучасності.
Наступного року Бубка оголосив про завершення професійної кар'єри. За феноменальні досягнення українцю дали прізвиська «Людина-птах» та «Містер Рекорд».
Ще у 1990 році Бубка став засновником та президентом «Клубу Сергія Бубки» у Донецьку (1990), який проводив традиційні міжнародні змагання «Зірки жердини». Мешкав у Монте-Карло, однак згодом повернувся в Україну, аби продовжити кар’єру чиновника і політика.
Незадовго до відходу з легкої атлетики Сергій став членом НОК України та членом виконкому МОК (з 2000-го). Згодом спортсмена обрали віцепрезидентом Міжнародної асоціації легкоатлетичних федерацій на конгресі IAAF.
23 червня 2005 року він став президентом Національного олімпійського комітету України. Обіймав посаду до 17 листопада 2022 року. У 2013 році претендував на пост президента МОК, але програв вибори. З серпня 2015-го по серпень 2023-го – перший віцепрезидент Міжнародної асоціації легкоатлетичних федерацій (World Athletics).
З 2002 до 2006 року був народним депутатом України. Обирався від фракції «За єдину Україну!» під номером 12 у виборчому списку, але вже через два місяці приєднався до «Партії регіонів». Працював у Комітеті з питань молодіжної політики, фізкультури, спорту та туризму. У квітні 2010 став позаштатним радником президента Віктора Януковича.
У 2019 році Бубка потрапив у гучний скандал. Колишній губернатор Ріо-де-Жанейро Сержіу Кабрал зізнався, що підкупив почесного члена МОК і ще 8 осіб, які голосували за визначення столиці Олімпійських ігор-2016.
Після російського військового вторгнення в Україні Сергій Бубка не підписав заяву з вимогою дискваліфікації національних олімпійських комітетів Росії та Білорусі. 4 липня 2023 року він залишив межі України і більше не повертався. З того часу живе у Монте-Карло, часто з’являючись у VIP-зоні футбольного клубу «Монако», що належить російському мільярдеру Дмитру Риболовлєву.
Сергій Бубка був одним із власників та президентом «Родовід Банку», який входив до числа найбільших фінансових установ України. У липні 2009-го в результаті фінансової кризи банк було націоналізовано. Ще у 2000 році його ТОВ «Спортивний клуб Сергія Бубки», яким керує брат спортсмена Василь Бубка, відкрив у Донецьку завод хлібобулочних виробів. Згодом він постачатиме хліб у так звану «ДНР».
Також брат олімпійського чемпіона, який у 2014-му засвітився на дні святкування прапора «ДНР», є керівником ТОВ «Шахтарський комбікормовий завод» (підприємство перебуває під контролем самопроголошеної республіки).
Розслідування, проведене українськими журналістами Bihus.Info влітку 2023 року, показало, що Сергій Бубка офіційно зареєстрував свою компанію Mont Blanc у Росії вже після початку російського військового вторгнення в Україну. Підприємство продавало паливо російським військам на території ДНР, де підприємство має щонайменше шість заправок. Директором компанії є вищезгаданий Василь Бубка. Рух «Чесно» вніс колишнього очільника Національного Олімпійського комітету та його брата до «Реєстру Zрадників» за співпрацю з окупантами.
