Цифровий світ стає так само життєво важливим для людей, компаній та країн, як і реальний. У середньому в Європі та США люди проводять перед екранами в Інтернеті майже сім годин на день для роботи, перегляду контенту, купівлі речей і послуг, формування думок, спілкування з друзями, ігор та розваг. Країни й компанії керують інфраструктурою та процесами в цифровому форматі. Війни також ведуться онлайн.
У цьому цифровому світі Європа настільки крихітна порівняно з її реальними розмірами, що це важко собі уявити.
Спробую провести аналогію: за кількістю населення ЄС та Велика Британія становлять приблизно 150% населення США (520 мільйонів жителів: 69,23 мільйона — Велика Британія, 450,9 мільйона — ЄС проти 340 мільйонів жителів США). Їхній ВВП досі становить близько 80% ВВП США (19,41 трлн — ЄС, 3,64 трлн — Велика Британія проти понад 29 трлн дол. США 2024 року).
Але онлайн-картина є докорінно іншою. Уявіть, що вся Європа тепер розміром із Францію плюс Нідерланди. Наприкінці 2024 року в Європі налічувалося близько 1200 центрів обробки даних, тоді як у США — понад 5000. Отже, Європа становить 25% від цифрового «розміру» США. В еквіваленті за кількістю населення це близько 85 мільйонів осіб (приблизно як населення Франції та Нідерландів).
Щодо хмарних потужностей, то 2025 року 70% глобальної інфраструктури хмарних обчислень належало США. Значна частина решти — китайська (вона ж часто переважає на Глобальному Півдні). У Європі 80% цифрової інфраструктури залежало від іноземних компаній, головним чином американських. Протягом 2017–2022 років частка європейських провайдерів зменшилася з 27 до 13%.
У соціальних мережах ситуація ще гірша. Американські платформи мають понад 12 мільярдів користувачів, китайські — понад 5 мільярдів, російський Telegram — 0,95 мільярда. Європа — практично нічого.
На вищому щаблі ланцюжка постачань Китай контролює рідкісноземельні метали, що мають вирішальне значення для виробництва обладнання.
Європейці живуть і працюють переважно в американському (й китайському) онлайн-світі. Інфраструктура їхнього життя належить іноземним компаніям. Його правила встановлюють не тільки обрані ними представники. Їхня демографічна статистика та метрики, потаємні звички та бажання відстежуються, аналізуються та класифікуються з неймовірною обчислювальною потужністю. Невидимі упередження алгоритмів утворюють цифрову «реальність», що формує їхні погляди. Іноземні силові структури можуть отримати доступ до цих даних. А право відключати воду, тепло, зв’язок, автомобілі, засоби розвідки та зброю, яка мала б вас захищати, зрештою опиняється в чужих руках.
Ось лишень один приклад: європейська молодь у середньому близько години на день проводить у китайському TikTok. Користувачі TikTok схильні менш критично ставитися до російської навали в Україну, вважають, що політична система Китаю має переваги порівняно з демократичними країнами, та сумніваються в зміні клімату. Про це свідчить свіже дослідження, проведене в Німеччині. А нещодавно 21% молодих німців проголосували за праву партію «Альтернатива для Німеччини», яка має саме такі позиції й випереджає традиційні партії в TikTok. Або ж ось примітивніший, але все ще заплутаний випадок: погляньте на маніпуляції з першим туром президентських виборів у Румунії, який потім було скасовано.
Чи стає Європа колонією, що постачає дані? Європейський «цифровий суверенітет» (або його відсутність) уже багато років є важливою темою в ЄС. Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн оголосила її пріоритетом — як кандидатка на цю посаду 2019 року, а також під час свого першого та другого термінів.
Але якщо у військовій техніці європейські країни, мабуть, почали надолужувати згаяне під впливом нападу Росії на Україну та нещодавніх змін у політиці США, то з погляду цифрового обладнання та платформ справи виглядають кепсько.
Політики ЄС із виправданою гордістю представляють ШІ-єдинорогів, як-от німецький спеціалізований оборонний комплекс Helsing або французький Mistral. Європейські технологічні компанії залучили близько 426 млрд дол. венчурного капіталу у 2015–2025 роках, що вдесятеро більше, ніж за попереднє десятиліття. Французька компанія OVH займає 3% світового ринку хмарних обчислень, німецька фірма Stackit створює в ЄС хмарний сервіс із відкритим вихідним кодом під гаслом «для незалежної Європи — цифрової, провідної». Таких прикладів чимало.
Але попри цей рух у правильному напрямку, залишається непозбувне відчуття, що ЄС насправді не наближається до пункту призначення.
У своїй доповіді про конкурентоспроможність ЄС колишній прем’єр-міністр Італії і екс-президент Європейського центробанку Маріо Драґі назвав ключові причини: єдиний ринок ЄС та європейські ринки капіталу не інтегровані, а фрагментовані.
В оборонному секторі вирішальне значення мають державні бюджети. Більше державних витрат означає більше військової техніки. Але цифрове домінування формують приватні компанії і кожна з цих компаній потребує мільярдів від приватних або інституційних інвесторів. На фрагментованих європейських ринках вони не можуть отримати таких грошей. Крім того, інституційні інвестори ЄС неохоче надають венчурний капітал. Це не компенсується державним бюджетом.
Тому нові компанії-зодчі цифрового світу не розвиваються в Європі. Для масштабування вони їдуть до США. У Європі більше ранніх стартапів, ніж в інших регіонах. Але 60% глобальних масштабувань відбувається в США, 8% — у ЄС. Американські венчурні фонди залучили всемеро більше коштів, ніж європейські у 2013–2023 роках (924 млрд дол. проти 130 млрд).
Ось чому шість найбільших компаній США — це відносно недавно засновані технологічні гіганти (Microsoft, Apple, Nvidia, Amazon, Alphabet, Meta). У Європі чотири з шести найбільших компаній набагато старші. Як наголосив Драґі у своїй доповіді, лише 4 з 50 найбільших світових технологічних компаній є європейськими.
На початку 2025 року Драґі в розпачі вигукнув у Європарламенті, що якщо європейці відмовляться від глибоких, структурних змін, то цифрове майбутнє, а отже, й усе майбутнє, виявиться дуже похмурим: «Ви кажете «ні» державному боргу. Ви кажете «ні» єдиному ринку. Ви кажете «ні» створенню союзу ринків капіталу. Ви не можете сказати «ні» всьому... Якщо вам цікаво дізнатися мою думку, який варіант дій є найкращим... Я гадки не маю, але зробіть бодай щось!».
Політика ЄС, спрямована на стимулювання інвестицій у інновації, це «щось» робить. Але чомусь Рада з питань інновацій, Компас інновацій, «флагманські дії» в межах «опор», які мають бути втілені в «конкретні заходи», включно з так званим 28-м режимом, про які повідомляється на веб-сторінці ЄС «На шляху до стратегії ЄС щодо стартапів та масштабування», не викликають потрясінь. Вони радше нагадують брюссельського бюрократа із сивиною й шовковою хусткою, який намагається виконувати трюки з паркуру, але не може видертися на стіну.
Тим часом президент США Дональд Трамп поспішає ще більше наростити інвестиції у цифровий сектор США. Під час його нещодавнього першого закордонного візиту, американські компанії уклали інвестиційні партнерства із Саудівською Аравією, що включають десятки мільярдів інвестицій у ШІ, зокрема в будівництво 500-мегаватної інфраструктури ШІ в Саудівській Аравії та інвестування Ер-Ріядом 20 млрд дол. в американські центри обробки даних. В офіційному інформаційному бюлетені про партнерство із Саудівською Аравією згадується інвестиційна політика президента Трампа «Америка понад усе».
З одного боку, регуляторна влада ЄС є великим активом для цифрового гравця. Привабливість його величезного ринку дає змогу Союзу нав’язувати правила навіть американським технологічним гігантам. Загальний регламент про захист даних (GDPR), Закон про цифрові послуги (для боротьби з нелегальним контентом), Закон про штучний інтелект (управління ризиками ШІ) намагаються знайти баланс між інноваціями та захистом прав користувачів, а також управлінням ризиками, пов’язаними з новими технологіями.
Але європейці бачать і зворотний бік регулювання. У вже згаданому звіті Маріо Драґі за 2025 рік наведено таке: «За оцінками, GDPR збільшив вартість даних для компаній ЄС на 20%».
До того ж регулювання не сприяє створенню конкурентоспроможних онлайн-продуктів. Драґі сказав, що регулювання ЄС «надало перевагу запобіжним заходам над інноваціями, особливо в цифровому секторі».
Тим часом у США, де ця сфера є значно менш регульованою, за президента Трампа відбувається подальша дерегуляція. Віцепрезидент Венс нещодавно заявив європейцям, що майбутнє ШІ не здобувають «заламуванням рук через питання безпеки».
Зрештою, свою роль відіграє менталітет. Стигматизація невдач у ЄС (на відміну від США) не надто добре впливає на стартапи. Підприємливі європейці часто виїздять до США — ось і замкнене коло.
За словами політолога Яна Бреммера, у сучасній глобальній цифровій реальності Європа відіграє в кращому разі крихітну роль. Бреммер описує «роздвоєний» світ, у якому «технополярні Сполучені Штати, де приватні технологічні гравці дедалі більше формують національну політику, стикаються з етатизмом Китаю, де уряд установив тотальний контроль над цифровим простором країни». На думку вченого, «питання полягає в тому, (...) чи зможуть відкриті суспільства витримати цей виклик». У його статті Європа згадується лише тому, що намагалася створити далекосяжне законодавство.
Чи подолає ЄС цю проблему? Річ не лише в тім, що ухвалення рішень 27 країнами з різними інтересами робить Європейський Союз повільним, тоді як у цифровому світі швидкість сама собою є життєво важливою якістю. Опріч того, ЄС хоче досягти всього й одразу: цифрової трансформації, але із зеленою енергією, а також захисту приватності та управління ризиками, пов’язаними з новими технологіями. Підсумкова заява учасників саміту з питань ШІ, організованої президентом Еммануелем Макроном, мала назву «Інклюзивний та стабільний штучний інтелект для людей та планети». Ті європейські політики, які беруть під сумнів крайнощі капіталізму, можуть причепитися до бізнес-моделі, що лежить в основі діяльності провідних світових цифрових компаній — збирання та комерціалізації даних користувачів.
Усе це, звісно, добре й важливо. Якби ще й працювало, «Європейська модель» виглядала б надзвичайно привабливо. Але користувачі, схоже, часто обирають продукти, що є швидкими та зручними. Компанії, зосереджені виключно на прибутку, вочевидь, почуваються добре. Як і країни з низьким рівнем регулювання. Можливо, навіть неімперіалістичний характер ЄС не є природним другом цифрової революції. Професор Роланд Меєр із Цюрихського університету зазначає, що підхід Open AI та інших до ШІ «вибудовується в руслі логіки безмежної експансії», в чому вчений вбачає логічну схожість із підходом керівництва США до глобальної геополітики.
Крім того, авторитаризм і жорсткий цифровий комерціалізм, здається, добре поєднуються. Про це, зокрема, свідчить приклад КНР. Великий китайський фаєрвол, покликаний для придушення інакомислення в Інтернеті, співіснує з китайськими цифровими стартапами, які підривають економіку в усьому світі завдяки надзвичайній дешевизні, швидкості, помітності та потуранню споживацькій культурі, що вирізняють їх більше за будь-кого на планеті.
Якою буде позиція ЄС у цифровому світі 2035 року? Запитаймо експертів зі США, Китаю та Європи: Chat GPT, DeepSeek та Le Chat від французької ШІ-компанії Mistral.
Чат GPT вважає так: «Європа, ймовірно, залишиться регуляторною наддержавою, але відставатиме від США та Китаю в технологічному домінуванні». DeepSeek погоджується: Європа може залишатися «регуляторним лідером і центром етичних, промислових і спеціалізованих цифрових технологій. Але їй не зрівнятися зі (...) США (...) або Китаєм». Deep Seek додає, що Європа може стати «Швейцарією ШІ» в сенсі надійності, нейтральності та високої якості». Й подібно до Швейцарії, дуже малої порівняно з Китаєм, не просуваючи свої цінності за кордоном, що можна прочитати між рядків аналізу китайського професора DeepSeek... Le Chat від компанії Mistral самовпевненіше стверджує, що Європа має «конкурентну перевагу», яку їй потрібно «підтримувати». Le Chat також менш схильний висувати чіткі прогнози: «До 2035 року позиція Європи в цифровому світі залежатиме від її здатності впроваджувати інновації, інвестувати в цифрову інфраструктуру та керувати складними відносинами зі США та Китаєм». Хіба не елегантне і дуже заспокійливе європейське формулювання?
Для людини, автора цього тексту, ситуація виглядає драматичнішою. Глобальні цифрові інновації справді створюють цілий новий світ, багато складників якого не обов’язково є лише корисними чи позитивними. Тим часом ЄС досягає прогресу так, як учителі кажуть дитині, якій важко дається навчання: «Не порівнюй себе з іншими — порівнюй себе з учорашнім собою». Але, як сказав Жан-Поль Сартр про футбол, це була б чудова гра, якби не присутність іншої команди. А в цифровому світі інша команда не те що присутня. Вона навіть будує нове футбольне поле.
Особисто я хотів би жити в ЄС, громадяни якого можуть відмовитися від збору даних в обмін на використання цифрових інструментів для розвитку свого інтелекту та шопінгу й розваг, керованих штучним інтелектом. Я вважаю, що тільки Європа може забезпечити таку перспективу. Також гадаю, що якщо цифрова катастрофа з розгулом ШІ станеться, підхід ЄС матиме попит. Але наразі катастрофи зі штучним інтелектом немає. Зараз технологічні компанії поза межами Європи змінюють світ, зростаючи з неймовірною швидкістю.
Щоб від чогось відмовитися, треба бути достатньо конкурентоспроможним, аби мати вибір.
Програмна пропозиція Маріо Драґі щодо єдиного ринку, єдиного ринку капіталу та державного боргу ЄС для стратегічних інноваційних інвестицій указує шлях уперед. Але чи стане на нього Європейський Союз? На прикладі оборони ми побачили, як ЄС та його держави-члени чудові в тому, щоб робити надто мало правильних речей. І хоча інвестиції ЄС в цифрову інфраструктуру або оборонні інвестиції, що спрямовуються в цифрові компанії, або судові позови регулюючих органів ЄС, або позови США проти технологічних гігантів, що загрожують їх розпаду, можуть покращити становище цифрової Європи, ймовірно, це не призведе до фундаментальних змін.
Але, можливо, президент США Дональд Трамп зможе зрушити віз із мертвої точки. У фізичному світі йому це вдалося: коли він дав зрозуміти, що може забрати американський захист, європейці почали брати оборону у свої руки.
Наступальна дерегуляційна політика США спрямована на те, щоб розчистити шлях для американських компаній і зберегти, за визначенням керівництва Білого дому, необмежено вільне висловлювання думок в Інтернеті. Але регуляторний компроміс ЄС із адміністрацією США міг би розширити можливості для інновацій і європейським компаніям. Водночас дехто вважає, що дедалі більша незахищеність компаній у США через непередбачувану економічну політику може мотивувати бізнес, інвесторів і технологічні таланти поглянути на Європу під іншим кутом.
На додачу ЄС міг би перейняти досвід країн Центральної та Східної Європи у сфері цифровізації. Зверніть увагу на Естонію та Україну. Кажуть, що європейці мали прислухатися до них стосовно питання України та Росії. А що як прислухатися до них у питанні цифровізації?
І наостанок наснажливий приклад: подивіться на S.T.A.L.K.E.R. 2 — українське продовження успішної гри S.T.A.L.K.E.R. від GSC Game World. Світ цифрових ігор — серйозна річ. За оцінками, 3,2 мільярда людей грають в онлайн-ігри. Творці S.T.A.L.K.E.R. 2 побудували дике й прекрасне місце, сповнене української історії, поєднаної з відсиланнями на глобальну культуру та безмежною фантазією. На сьогодні гру придбали шість мільйонів людей, обравши на цифровому глобусі життя в цій країні.
У цифровому світі немає обмежень, і процеси не займають багато часу. Якщо ви пропонуєте те, чого хочуть люди, вони вмить прийдуть до вас.
