Під товщею криги Антарктиди, яку довгий час вважали стабільною та несприйнятливою до наслідків глобального потепління, розташовано один із найвеличніших скупчень вулканів на планеті. Загалом їх понад 130, і багато з них перебувають у сплячому стані або повністю приховані під льодовим покривом.
Про це повідомило видання IFLScience.
Науковці припускають, що внаслідок стрімкої втрати льоду ці вулканічні структури можуть знову активізуватися. Такий сценарій не є безпідставним. Після останнього льодовикового періоду, який завершився приблизно 7 тисяч років тому, рівень вулканічної активності на суші зріс у 2–6 разів. Дослідники пов’язують це з дегляціацією — таненням льодовиків, що зменшило тиск на мантію Землі, дозволивши магмі легше підніматися до поверхні.
Нині, внаслідок змін клімату, спричинених діяльністю людини, крига Антарктиди тане рекордними темпами. Регіон фіксує хвилі аномальної спеки та втрачає значні об’єми льоду. Вчені не виключають, що така дегляціація може знову спричинити зростання вулканічної активності в регіоні.
«Коли вага з вулканів піднімається, гази, що утримуються в магмі, вивільняються, як шипіння в незакупореній пляшці шампанського, спричиняючи виверження», — зазначає журнал Science.
Серед відомих активних вулканів континенту — гора Еребус, яка безперервно вивергається вже десятки років. Однак потенційно небезпечними можуть бути й інші, поки що приховані під льодом структури. Їхня активізація може запустити ланцюгову реакцію: виверження супроводжуються викидом попелу, що затемнює поверхню льоду, поглинає більше сонячного тепла й пришвидшує подальше танення. Так виникає петля зворотного зв’язку: менше льоду — більше вулканізму — ще менше льоду.
Окрім фізичного впливу на крижаний щит, виверження супроводжуються викидом парникових газів — зокрема вуглекислого газу. Це також може посилювати загальне потепління планети.
Втім, фахівці наголошують: хоча певні паралелі з минулими геологічними епохами існують, безпосередньо порівнювати нинішнє антропогенне потепління з природною дегляціацією — некоректно. За словами Вірджині Пінель, директорки з досліджень вулканології Французького національного дослідницького інституту сталого розвитку, вулканічні системи формуються сотні тисяч років, тоді як сучасна зміна клімату триває лише кілька десятиліть. Наукова спільнота поки не має достатнього ретроспективного досвіду, щоб повністю зрозуміти потенційний зв’язок між цими явищами.
Попри це, вивчення впливу клімату на вулканізм залишається пріоритетним напрямом досліджень. Вчені зазначають, що потепління створює унікальні умови для глибшого розуміння механізмів, які запускають виверження. І хоча передбачити точний розвиток подій складно, можливі наслідки для глобального клімату та рівня світового океану можуть бути суттєвими.
Нагадаємо, найбільший вулкан планети — не той, про якого всі чули. Його видно лише частково, він згас мільйони років тому, а його відкриття змінює підручники з геології.
