З його рук виходять дримби з гайкових ключів, цвяхів і навіть пластику, а в очах – вогонь справжнього патріота, який самотужки опанував ремесло, щоб відродити українськуспадщину. Розмова з Андрієм – це вир емоцій: від дитячого подиву перед «чудасією» до болючої рефлексії про мову, війну й ідентичність.

Андрій – корінний киянин, столяр за освітою, але життя кидало його в різні вири. Після армії займався кузовним ремонтом авто в престижних сервісах, потім – татуюваннями, подорожував Індією та Ізраїлем. А тепер – дримби та дрони.

– Мене затягнули дримби. Але ще у мене з’явилося одне ремесло, це вже військова спеціальність, був піхотинцем, а став тепер інструктором і техніком з виготовлення дронів.

Його шлях до дримби – магія самопізнання. Ніколи не займався музикою, не знав нот, але якось на фестивалі під Києвом побачив інструмент у торгівця.

– Я був такий же дикий, як багато тих, хто мене зараз зустрічає. Питають: це що, від чукчів? Це ж диво якесь. Вони думають, що це те, що в нас ще з радянських часів, ми ж тільки знали, що десь далекі північні краї, чукча, юрта – і все. Спробував грати – не вийшло, але через місяці вирішив зробити сам. Я вирішив спробувати зробити інструмент власноруч. Думаю, о, мені ж цікаво, я сам собі такі виклики у житті ставлю.

З YouTube, без вчителя, з цвяхів і ключів – перші інструменти народилися в майстерні. Перші свої інструменти почав робити з самого простого і доступного матеріалу, який можна було здобути, щоб швидко почати робити. Це… будівельні цвяхи.

По темі: Голос Рені: як співачка Наталія Воронова знайшла новий шлях після війни

Андрієва історія – про те, як прості звуки дримби можуть лікувати душу, відроджувати культуру і воювати за ідентичність. В його руках інструмент стає мостом між шаманським минулим, магією, і сучасною боротьбою. А коли він грає – світ на мить завмирає в медитації, нагадуючи: перемога починається з вібрацій серця.

Емоційний пік – це коли Андрій говорить про гру на дримбі.

– От в цьому вся магія цього інструменту: він настільки складний, що дуже простий. Він складний в розумінні, що це прямо така магія, шаманізм, що це далеке і глибинне, що це настільки просто, насправді на ньому грати не складно.

Він навчився грати сам, комбінуючи звуки в імпровізації, а тепер вчить інших – безкоштовно на фестивалях, через YouTube-уроки українською.

– Я зробив відеоуроки на Ютюбі українською мовою. Був першим, хто це зробив взагалі в Україні, тому що українською мовою не було жодного відеоуроку.

Його учні – по всьому світу, сотні людей. На фестивалях черги: «Всі підходять, я щось навчив, дякую-дякую, пішли наступні, наступні, так через себе пропустив пару десятків людей».

Але за цим ентузіазмом – біль війни.

– Я починав свою службу 2022-го року. Це була ТРО. Наші бойові завдання були – аеропорт Київ, перший вихід, другий вихід – це Ірпінь, і потім 5 місяців на Харківщині я був.

Дримба стала для нього рятівником від ПТСР.

– Хотів би зауважити, що це не просто як музичний інструмент, у нього є ще дуже цікаві властивості лікувального інструменту. Дримбу ж здавна використовували наші українські мольфари. Враховуючи те, що ми працюємо не тільки ротовою порожниною. А ще тут можна ще використовувати практики дихання, які допомагають правильно, скажімо, циркулювати крові в внутрішніх органах. І ті з вібрацією звуки, коли підходять до мозку, мають дуже заспокійливий ефект.

Вибір редакції: Кіно, свято спорту та гольф-форсаж: культурні події Одеси 12-14 вересня

Його інструменти – обереги з рунами, символами, для військових – з захисними знаками.

– Я спеціально роблю деякі інструменти, у мене багато військових замовляють, я роблю там захисні символи, старослав’янські, та різні цікаві зображення.

На фронті з ним були два власних талісмани-дримби. А на шкірі в Андрія тату з птахом-круком і дримбою.

Андрій розповідає, що має ще й власну війну: проти русифікації, за відродження дримби як національної української спадщини.

– Ще до війни Коли написав в соцмережах про дримбу, наш український варган, мені багато з Москви писали: ти що таке городиш? Це російський інструмент, як ти смієш? Вони цю культуру у хакасів, у алтайців самі вкрали, перетягнули на себе ковдру, а потім мені ще роблят зауваження.

Він порвав зв’язки з російськими майстрами у 2022-му.

– Зрозумів: треба втрачати цей зв’язок, і я не хочу з ними нічого мати спільного. Я просуваю наш український інструмент.

В Одесі він відчуває себе як «трішки не свій» через домінування російської.

– На жаль, я помічаю, що у вас все ж таки російськомовних трішки більше. Не всі перейшли, не всі ще розуміють оцю цінність цього переходу і цю важливість, щоб зберегти нашу національну ідентичність.

Сам він перейшов на українську два роки тому, показуючи приклад:

– Своїм прикладом хотів показати і, можливо, натякнути, що давайте, настав час все ж таки. І цей культурний фронт підтримати, і я це і роблю. У мене подвійна війна іде культурна.

Побажав би скоріше все ж таки перейти в державну мову і показати всім тим, хто хоче заграбастати собі Одесу, називаючи її «русским городом». Щоб вона ніколи не стала нікаким русским городом!..