1 липня стали відомі результати загальноміського голосування з цього приводу. Ідея назвати Канатний провулок іменем Міхая Емінеску не знайшла підтримки (169 — «за», 334 — «проти»).
Міхай Емінеску вважається класиком румунської літератури, національним поетом Румунії та Молдови. При народженні (1850 р.) мав ім’я Міхай Емінович, народився в Молдові, помер у Румунії (1889 р.).
З Одесою він пов’язаний напряму: у 1860-х роках жив і навчався тут, зокрема в Рішельєвському ліцеї. Це робить його особою, реально вписаною в історію міста. До того ж в Одесі значні громади молдован і румунів, тож поява імені Емінеску на табличках — це цілком заслужений жест поваги до цих народів, які зробили свій внесок у становлення Одеси.
До речі, коли я навчався в Одеському інституті зв’язку (1971–1976 рр.), серед студентів було багато представників інших республік. Були кавказці, білоруси, але найбільше — саме хлопців і дівчат із Молдови.
Пам’ятаю, вперше прочитав Емінеску саме у студентські роки: зі мною в кімнаті (тоді це була вулиця Челюскінців, зараз — Кузнечна) жив хлопець із вчительської родини, із села Пугачень Новоаненського району Молдавської РСР. У нього я й побачив Емінеску в різних перекладах — українському Максима Рильського та російському Валерія Брюсова.
Не буду перебільшувати — безмежного захвату не відчув, але знайомство було. До речі, в ті ж роки, у 1975-му, СРСР випустив ювілейну монету (1 рубль) до 125-річчя з дня народження Емінеску. Загалом — поважна постать.
А тепер питання до одеських «перейменовувачів» вулиць: чому для настільки гідної людини не можна було обрати щось серйозніше, ніж аж 150-метровий Канатний провулок? Таке перейменування — це не прояв поваги, а навпаки!
Як каже народна приказка: «На тобі, небоже, що мені негоже». Назва «Канатний» походить від канатних заводів у цій частині міста. У 1966 році провулок назвали на честь Дмитра Ульянова — брата Леніна, а в 1997-му повернули історичну назву. І ось знову, як казав мультяшний Вовк: «Шо, опять?!»
Яким би «другорядним» не був Канатний, він — частина ІСТОРІЇ ОДЕСИ! Як кожна бруківка на міських вулицях — її ж ще не замінили на асфальт. Не думаю, що ті, хто проголосував «проти», мають щось особисте проти румунсько-молдовського поета, чи взагалі читали його.
Ні, вони проти ТАКОГО поводження з історією міста. Хоча рішення є буквально на поверхні. Я вже вкотре вказую на вулицю Сегедську (як то кажуть, «про що б не говорили — а я про своє»).
Відомо, що угорський прем’єр Орбан нині — «найкращий друг» України (після путлера). І в угорському місті-побратимі Одеси — Сегеді — не знайшлося жодної душі, яка б виступила проти дій цього діяча, що регулярно шкодить Україні. Це побратими? Таким друзям — місце в музеї. Може, вже час Сегедську перейменувати на вулицю Міхая Емінеску?
Бюст Міхая Емінеску в Одесі встановлено на розі вулиць Базарної та Вадима Корженка (поруч із будівлею консульства Румунії).
Міхай Емінеску (1850–1889) — видатний румунський поет і публіцист, визнаний національним генієм Румунії та Молдови. Його творчість, сповнена філософської глибини та романтичної чуттєвості, увійшла до скарбниці світової літератури й перекладена багатьма мовами.
У 1885 році він проходив лікування на Куяльницькому лимані в Одесі. Поет зупинявся в готелі «Страсбург» на вулиці Катерининській, листувався з одеськими друзями й тепло згадував перебування у місті.
Раніше ми писали, чому в Одесі перейменували провулок Чайковського та як вулиця Ворошилова стала Ніщинського.
Валерій БОЯНЖУ, Херсон — Одеса
