У Києві на Майдані Незалежності 12 червня представили відтворену мозаїку української художниці Алли Горської "Боривітер", яку росіяни пошкодили у березні 2022 року в окупованому Маріуполі. Над роботою працювали 15 художників та художниць під кураторством Анастасїї Іщенко, культурної менеджерки та Олени Зарецької, керівниці Фонду Алли Горської та Віктора Зарецького, онуки Горської. Побачити мозаїку в Києві можна до 22 червня, потім її повезуть іншими містами України та Європи.
Опівдні біля Головпоштамту зібралося чимало людей, щоб подивитись на відкриття копії мозаічного панно. Проєкти про художницю Аллу Горську, яку вбили радянські спецслужби, привертають чималу увагу українців.
Оригінал "Боривітра" Алла Горська разом з командою завершила у 1967 році – за три роки до вбивства. У 1965 році вона разом з чоловіком Віталієм Заревським поїхала до Маріуполя знайомитися з монументалістами.
"У Маріуполі на той момент відбувався великий рух монументального мистецтва. І приїхали наші київські зірки. Вони отримали замовлення на дві мозаїки "Боривітер" і "Дерево життя". Це був вже результат багаторічного досвіду Алли Горської. Робота з народним мистецтвом з академічною освітою поєдналося у дуже потужній мистецькій мові Алли Горської. Ці дві мозаїки впевнено можна назвати вершиною мистецького висловлювання Алли Горської", – розповідає її онука Олена Заревська.
Тканину з панно скидають Ярослава Гресь та Ірина Чечоткіна – ініціаторки проєкту Ukraine WOW, який і звів разом митців, дослідників і меценатів для створення мозаіки.
Перед нами розкривається витвір розміром у 18 квадратних метрів – як і в оригіналі. "Боривітер" склали зі шматочків смальти, кераміки, алюмінію і ложок. У цю щемку мить розпочинається злива, яка змушує усіх сховатися.
Нашу розмову з Оленою Зарецькою переривали кілька разів. Спочатку злива, потім участь у групових фото.
Олена – хранителька пам’яті про Горську, ділиться, наскільки це неймовірне почуття, коли відкривають відтворену мозаїку. До цього жодного разу вона не була в Маріуполі і не бачила це панно на власні очі. З бабусею Олена теж знайома не була, адже народилась за 14 років після її загибелі.
Над мозаїкою працювали менше трьох місяців. Олена також власними руками складала один із фрагментів мозаїки. Про сьогоднішній день каже, як про дуже важливий.
"Складно передати словами! Я читала спогад, де розказували, що Алла Горська дуже занурювалася в роботу. І кожен камінчик розглядала, під яким кутом викласти. Якщо розглянути цю мозаїку, то під різними кутами каміння наче мерехтить. Коли її монтували, вона лежала на підлозі, ми дивилися на неї і було видно: чи це вітер, чи це спокійне море Азовське. Відчуття неймовірне. Видно, що художники того часу закохалися у свій край і відтворили його у роботі", – ділиться Олена.
Мисткиня каже, що тяглість традицій бачить і в художниках, які працювали зараз над роботою. Як вони були залучені до процесу, як підбирали кожен камінчик.
"Важко усвідомити, що оці подібні камінці, тримала у руках бабуся. Як вона на них дивилася, що у цей момент думала, як притуляла їх до стіни, а потім робила крок назад і дивилася", – додає онука Горської.
Свою бабусю Олена сприймає як мислительку поза часом, роздуми і ідеї якої актуальні і зараз. За її словами Алла Горська може виступити великою рольовою моделлю для України.
Під час відтворення панно найбільшим викликом було створити конструкцію мобільною. Аби вона могла відправитися у турне Україною та світом. Першими містами для експонування будуть Харків та Львів.
"Але Алла Горська зібрала дві мозаїки "Боривітер" і "Дерево життя" менше ніж за два місяці. Коли нам казали, що ми не зможемо, ми відповідали: "Алла Горська змогла, значить зможемо і ми", – розповідає Олена.
Щоб відтворити "Боривітер" команда провела безліч художніх нарад, самостійно тягала смальту, яку спеціально виготовляли в Україні під замовлення, хоча Олена наголошує, що на панно є і радянська смальта.
До Горської у Маріуполі мозаїки викладалися переважно битою плиткою і команда Горської смальтою внесла новизну. "Боривітер" був створений для ресторану "Україна", тож використання ложок в мозаїці стали ще одним експериментом. А завдяки використанню листового алюмінію робота набувала легкості, тонкості, а самому боривітру надала відчуття реального польоту.
Нині ж для художників величезним викликом стало створення конструкції мобільною.
Художники консультувалися з мистецтвознавцями, дослідниками маріупольських мозаїк, мозаїстами.
"Алла Горська зібрала дві мозаїки "Боривітер" і "Дерево життя" менше ніж за два місяці. Коли нам казали, що ми не зможемо, ми відповідали, що Алла Горська змогла, значить зможемо і ми".
Щоб зробити ідентичну мозаїку команда спиралася на фотографії, які були зроблені маріупольскими фотографами до початку повномасштабного вторгнення.
"У нас на стінах висіли крупні деталі мозаїки, щоб художники могли спиратися і на розмір, і роздивитися смальту, побачити порядок, послідовність та логіку викладення. У нас на щастя були ексклюзивні фотографії дрібних деталей. На жаль, ми не можемо розголошувати авторів цих фото", – пояснює Олена.
До відтворення панно долучились 15 художників-монументалістів і дослідників, серед яких Анастасія Лелюк, Тетяна Тадай, Інга Леві, Ольга Чикало, Аля Сєгал, Тамара Турлюн, Поліна Пискурьова, Анастасія Антонець, Тетяна Бакум, Андрій Фішер, Ганна Круть.
"На початку ми просто намагалися зібрати усіх, хто залучений до мозаїчного мистецтва. Зараз багато мозаїстів чоловіків залучені до війська, а було і багато людей, які не могли наважитися на таку ідею. Я долучалася декілька разів і сама викладала фрагменти. Це неймовірна атмосфера у майстерні. Якби було чутно як на масу кладуть смальту – це був би ритмічний звук".
Між двома величними мозаїками обрали "Боривітер" оскільки в ньому багато динаміки та руху, каже Олена. Саме це потрібне зараз українцям у воєнному стані.
"Дуже хотілося б щоб ми відтворили і "Дерево життя" та й інші, що знаходяться на окупованих територіях, але почати цей проєкт хочеться з лету такого великого птаху. Для мене ця робота – це свобода, перемога та легкість", – розповідає Олена.
Після вбивства Горської панно "Дерево життя" закрили цегляною стіною. І відкрили лише у 2008 році.
"Це велика втрата для українського мистецтва, яке довго не було видно. Якщо говорити про процес русифікації, то мені маріупольці розказували, як вони їздили від школи щодня у найближчий музей Чехова замість того, щоб бачити таке багатство у власному місті. Роками вже у Незалежній Україні ми не говорили про українське мистецтво і не могли його побачити", – ділиться переживаннями Олена.
У рамках проєкту копій "Боривітра" створили дві. Другу копію розділили на 1250 фрагментів. Один із них можна придбати і стати хранителем "Боривітра", щоб одного дня відновити легендарне творіння Горської у визволеному Маріуполі. За добу увесь наклад продали.
Усі кошти з продажу фрагментів другої копії мозаїки будуть спрямовані на реставрацію останньої вцілілої роботи Алли Горської "Вітер" у Києві та турне мозаїки "Боривітер" в Україною та світом.
"Ми зараз від Фонду стараємося залучити весь можливий інформаційний інтерес та інтерес спонсорів аби зробити реставрацію мозаїки "Вітер" на Теремках. Коли до мене звернулися Ukraine WOW, ви б бачили ці запалені оці від ідеї, що ми можемо викласти мозаїку "Боривітер". Ми домовилися не лише відновлювати, а й відреставрувати те, що є зараз у нас в доступі", – каже Олена.
