Ці три роки очікування Олена Мацько порівнює з пеклом. Жінка втратила зв'язок із сином у квітні 2022 року. Тоді в складі 36-ї бригади морської піхоти Руслан обороняв Маріуполь.
Більше місяця морпіхи воювали без поповнення харчів, боєприпасів, ліків. А у квітні були змушені прориватись із заводу Ілліча на «Азовсталь».
«Син ніколи не сказав, що немає продуктів, немає боєприпасів. Натомість телефонував, щоб поцікавитися як ми. Переконував, що в нього все добре. Казав, що деякий час з ним не буде зв’язку. Ні слова про ситуацію яка відбувалась. Потім, 22 травня нам передали офіційне підтвердження із росії, що наш Руслан у полоні. Понад рік тиші – жодної інформації», - розповідає Олена Мацько.
Перед початком повномасштабного вторгнення Руслан встиг вивезти свою дружину з півторарічним сином у безпечне місце, на Вінниччині. До 2023 року родина не знала, де їхній захисник. Отримати звістку вдалося від звільненого військового, який перебував в одній колонії з Русланом.
«В мене якраз 17 лютого був День народження. Зателефонував побратим, який був із Русланом і передав вітання від сина. Я тоді трішки заспокоїлась і продовжувала молитися за сина. Їздила на акції підтримки військовополонених та безвісти зниклих. Чотири рази їздила на обміни і щоразу сподівалась побачити сина. Його не було. Це психологічно важко – доводилось знову збиратись із силами та чекати», - ділиться мама звільненого морпіха.
В другий етап обміну полоненими, про який домовилися у Стамбулі, Олена Мацько не стала нікуди їхати. Каже, прочитала, що йшлося про воїнів до 25 років. Русланові цього року 28. Не чекала ніяких звісток цього дня. Яким було її здивування, коли зателефонувала невістка і повідомила - Руслана звільнили.
«Не передати словами ці емоції. Це сльози радості та щастя. Найперше дякую Богу, адже молилась за сина день і ніч. Мій Руся зателефонував о 9:00 годині вечора. Він всі три роки і два місяці пам'ятав мій номер телефона. Найперше, що він сказав: "Доброго вечора, ми з України!" Я кажу: - Сонечко, синочок, це ти? – Так, мамулечка. Я вже в Україні. Я вже вдома», - ділиться пані Олена.
«Ще багато воїнів, в тому числі морських піхотинців перебуває у полоні, я бажаю усім рідним дочекатися їх живими та здоровими», - підсумовує Олена Мацько.
Вінниця.info, фото із архіву Олени Мацько, Координаційного штабу та Суспільне
