У селі Олешин на Хмельниччині переселенці з Харкова Лана Тесленко разом із чоловіком Олександром звели екобудинок без кутів. Для цього використали переважно відходи та вторинні матеріали. Фундамент хати зробили з використаних шин, стіни — із соломи. Для оздоблення будинку використали глину. За словами жінки, частину меблів і деталей вона знайшла на місцевій сортувальні, після чого довела їх до ладу й дещо переробила. Дім родини із комунікаціями, опалюється буржуйкою. В ньому подружжя планує облаштувати музей покинутих речей.
- Чесно кажучи, не очікувала такого резонансу навколо мого будинку. Ймовірно, все через те, що раніше були повідомлення, що ми зводимо його, і дехто не вірив, що це відбудеться і дім виглядатиме у результаті дуже круто. Проте нам з чоловіком це вдалось й ми залюбки ділимось своїм досвідом. Без жодної манії величі, бо у нашій Україні чимало талановитих людей, — розповідає «ФАКТАМ» Лана Тесленко. — Я все життя щось творю! То оформлювала вітрини, створювала фотозони, виготовляла декор, прикраси із шкіри та полімерної глини… Мені були до вподоби різноманітні техніки. Потім з подругою у Харкові ми створили спільний бренд одягу, у 2019 році він навіть отримав нагороду номінації Street Style на Kharkiv fashion week, також наші вироби демонстрували у Києві та отримували схвальні відгуки. Що цікаво, у процесі використовували елементи ресайклінгу для подіумних образів. Це багаторазове використання сировини за рахунок певної переробки на новий продукт. Мій чоловік Олександр — архітектор, приємно, що наші погляди завжди у всьому співпадали. Ми облаштували нашу квартиру у Харкові старими речами, давши їм нове життя. Також ми завжди з чоловіком та дітьми сортували сміття.
— Як ви опинились на Хмельниччині? Адже покинути великий та шумний Харків — це непросто.
- Я звідси родом, тому мені до села не звикати. У березні 2022 через бойові дії ми й переїхали сюди. Оселились у селі Олешин, тут проживав мій двоюрідний брат. Там у мене народився творчий проєкт — бренд «Зелене худі». Якось на смітнику побачила багато відходів тканин. Забрала їх додому і виникла ідея пошити з клаптиків худі. Це більше було не про одяг, а цінність яку він несе. Вироби реалізовувала у соцмережах. Одяг став настільки популярним, що отримала чимало замовлень не лише від українців, а й з-за кордону. Також на Хмельниччині я започаткувала групу для обміну тим, що комусь потрібно, яка вже переросла у сайт «Коштовності». Таким чином розвиваю культуру обміну, коли люди можуть віддавати один одному непотрібні речі.
— А як виникла ідея зробити хату із сміття?
- У розпал війни хотілося побудувати дім із матеріалів, які можна знайти на смітниках, бо їх, особливо стихійних, десятки тисяч по всій Україні. Проте треба використовувати ресурси по максимуму, якщо тобі якась річ не знадобилася — вона може допомогти іншому. Також часто лунають твердження, що побудувати хату — дорого. Тому хотілось спростувати їх, і підтримати свою ментальну складову. І довести, що і за копійки можна звести гарний, якісний та екологічний дім. Це не про якесь бідування, чи що я не можу заробити коштів. Це про те, що навколо нас настільки великі можливості, які ми не помічаємо. Тим паче тема дуже важлива, бо багато людей через війну втратили житло чи воно сильно пошкоджено ворогами.
Але головний посил будівництва дому — що коли у людини є бажання та віра, то вона може створити щось матеріальне з нічого! Знайшли ділянку у дуже красивому місці, де поруч ліс. Я через соцмережі змогла зібрати 13 тисяч гривень, адже люди повірили у мою ідею. Також 800 доларів дала подруга. І ми купили землю. Креслення майбутнього дому зробив чоловік. Будинок, до речі, у формі яйця. А це символ нового життя… Почали будувати дім восени 2022 року. Закінчили у 2024 році, проте тільки тепер наважились розповісти всі деталі, бо якось було не до того.
— Чим особливий ваш дім? Які його параметри і що всередині?
- Площа — 30 квадратних метрів, наче смарт-квартира. Але є все, щоб комфортно проживати. Всередині вбиральня, душ. Фундамент дому у нас із використаних гумових шин, всередині там щебінь та пісок. Певна частина їх вкопана, інша — на поверхні. А все тому, що ділянка має нерівності. Щоби усувати їх, потрібно було вкласти шалені кошти.
Стіни із соломи, обмащували дім глиною, яку нам віддали задарма чоловіки, котрі копали криницю. Для покрівлі даху використали гонт. Це покрівельний матеріал, виготовлений у вигляді дерев'яних дощечок. Також утеплили його утеплювачем із льону. Хатина має зверху півповерху, де знаходяться спальні місця. Внизу відкритий простір, де є кухня та диван, який я зробила із соломи та лаванди, тому коли лежиш на ньому, насолоджуєшся неймовірним ароматом.
— Чи мали якісь труднощі у процесі роботи?
— Проєкт давався нам легко, бо якось так виходило, що я на сміттєзвалищах знаходила все і навіть більше. До того ж я людина, яка вірить у вищі сили. Наприклад, мені потрібно було скло на душову кабіну. А це такий матеріал, який мало хто викидає. Якось приїжджаю на сортувальню сміття й бачу три шматки скла у коричневому кольорі. Це дуже дороговартісна конструкція, тільки розібраною була. Але нам такий варіант підійшов ідеально. Наприклад, унітаз знайшла теж на смітнику. Цілий і дуже мало був у використанні. На ньому виднілись сліди шпаклівки, тобто люди, скоріш за все, після забудовників переробляли ремонт. Також на смітнику знайшла стільці, яким зробила редизайн, комод на ніжках з дуба, сервант, скриню. Опалюється хата буржуйкою, є у ній бойлер, пральна машинка.
— У скільки ж обійшовся ваш екологічний дім?
— Загалом — 100 тисяч гривень. Бо 20% зі всього проєкту купували, наприклад ті самі тюки, короби з дерева для каркасу, а 80% - речі зі смітника.
— На новину про екодім більшість реагує дуже позитивно, ролики, які публікуєте у соцмережі, набирають мільйони переглядів. А бувають ті, хто критикує?
— Є і такі. Проте весь світ сортує сміття. Дуже неприємно, коли з контексту виривають якусь деталь й намагаються глузувати з цього. Проте таких одиниці. Багато людей пишуть, що цим проєктом я змотивувала їх не відкладати життя на завтра. Не обов’язково будувати дім, хтось почав ремонт чи інші роботи, до яких не доходили руки, бо переживали, що доведеться покинути рідні стіни. Також люди дякують за те, що мої публікації допомогли їм кардинально змінити думку щодо ресурсів і заощадити купу грошей. Що можна не купувати нову річ, бо насправді вона і непотрібна, а дати життя новій. Я живу так, як відчуваю. Свідоме споживання — це майбутнє не тільки України, а й всього світу.
Раніше «ФАКТИ» публікували інтерв’ю з дизайнеркою Катериною Таращук про оновлення інтер’єру: «Плитку на стінах та підлозі в кухні можна фарбувати».
