Як би хто не очікував, зважаючи на товариський статус турніру, експериментів у першому таймі від команди Сергія Реброва ми не дочекались. По суті, та і за фактом, коуч збірної України виставив найсильніших з тих хто був. Не без специфічних позицій, звичайно, але загальної картинки це взагалі не змінювало. На що була ставка незрозуміло. Якби це ж хоча б результат дало...
Не встигли ми звикнути до світлої пори доби на трансляції з Канади, як "синьо-жовті" пропустили. Вже на 4-й хвилині. Б'юкенен прорвав нашого капітана Матвієнка та продовжив в центр на Джонатана Девіда. Перший удар головою від канадця Тимчик виніс, але нападник "Лілля" був успішним на добиванні.
Українці намагались відповідати. Спочатку на дальній стійці подачу від того ж Тимчика замикав Судаков - на місці був страж воріт "кленових листків" Крепо.
Після цього, через декілька хвилин, філігранною передачею центральну вісь канадців з глибини розрізав Зінченко. Чи то Олександр банально не повірив своєму щастю, чи щось інше… Але офсайду у тому епізоді не було, а фулбек збірної України чомусь вирішив перекидати голкіпера. Хоча до воріт ще була чимала відстань. Можна було спокійно зближуватись.
Підопічні Джессі Марша діяли якось аж занадто спокійно та розкуто, і при цьому більше контролювали м’яч. Так само легко прийшов і другий забитий м’яч господарів. Ще й у абсолютно ідентичному стилі! На самісінькому екваторі першого тайму перевагу у рахунку подвоїла вищезгадана пара Б'юкенен - Девід. Ривок по флангу, верхова подача, прицільний удар головою з-під захисників. Як по методичці - виймай.
Занадто банальні помилки наші допускали в обороні, і занадто сильно провалювався саме лівий фланг захисної ланки української збірної…
Знову за нас намагався відповісти Зінченко. Знову з дальньої дистанції. І знову Крепо без проблем розібрався з цим пострілом універсала лондонського "Арсеналу". Окрім останнього у нашому складі також виділявся Забарний. Центрбек "Борнмута" частенько змушений був сам підключатися до атак та протягувати м’яч на дриблінгу, пропонуючи щось цікаве попереду.
Однак, у "сухому" залишку це зовсім не змінювало загальний розподіл сил. Хоча, і моменти у нас теж були. Але своє чергове взяття воріт провели підопічні американського спеціаліста. Бондар відверто провалився та привіз у центрі поля, дозволивши Промісу Девіду вивалитись на побачення віч-на-віч з Трубіним. У підсумку, дебютант першої команди "червоних" прошив між ногами українського голкіпера.
Якщо комусь цікаво, то після перерви наш ростер не зазнав ніяких змін. Ну видно все влаштовувало, або ж не настав час для експериментів. Хоча сам Сергій Станіславович заявляв, що повинні зіграти усі.
А ось тут би нам якраз пригодився ще один нападник. Що ж поробиш, що у нашому ростері банально не було ще однієї такої опції. Тут питання якраз до тренерського штабу головної команди України.
Загалом, на початку другої половини вже справді ми більше володіли ініціативою Зокрема, дві непогані нагоди були у Яремчука. І обидва удари володаря "Золотого дубля" у складі грецького "Олімпіакоса" були нейтралізовані.
Примітно, що перша ротація у складі "синьо-жовтих" відбулась лише на 58-й хвилині. Складалось двояке відчуття: ми сприймали цю зустріч аж занадто серйозно, хоча при цьому грали у товариському характері. В свою чергу, канадці діяли розкуто, але виглядали наче у офіційному матчі.
Занадто багато хаосу було у діях українських футболістів. Це точно не була безнадія, проте організованості конче не вистачало. Тут мова взагалі не про характер. Та й який характер - це ж товариський турнір! Якийсь ментальний дисонанс, не інакше.
Ближче до останньої третини поєдинку з нашого боку завдавали ударів ще Яремчук та Судаков. Постріл першого заблокували, а другий з-за меж штрафної зони пробив повз рамку воріт канадців.
У "червоних" моментів вже було не так багато, однак водночас команда Марша спокійно контролювала хід гри та методично нівелювала загрозу біля власних воріт. Тим не менше, сумбур та безлад у нашій обороні нікуди не зник. Той ж Джонатан Девід перед відходом на заміну міг спокійно оформлювати хет-трик, але не влучив вже у фактично пусті ворота.
Хоч ми і щось там атакували, проте найнебезпечніші моменти у другому таймі створили саме "кленові листки". Спочатку Саліба влучив у стійку, а трішки пізніше автор двох асистів Б’юкенен додав до свого доробку ще й забитий м’яч. 4:0…
Єдиними хто хоч якось намагались підтримувати той самий горезвісний наший імідж були вже не раз згадані вище Забарний та Зінченко. Представники АПЛ і провели наші голи престижу у кінцівці. Ілля зіграв на добиванні, а Олександра реалізував пенальті, який сам і заробив.
А до всіх інших: хлопці де ви були раніше?!
Щось коментувати тут надзвичайно складно. Якщо цей матч носив іміджевий характер, то це абсолютний провал. Якщо ця зустріч була покликана на експерименти зі складом чи схемою гри - відповідь аналогічна. Де ці експерименти? Що це було..?!
Фото: Getty Images/Global Images Ukraine
Товариський турнір Canadian Shield
Голи: Джонатан Девід 4,24, Проміс Девід 31, Б’юкенен 82 - Забарний 89, Зінченко 90+2
Україна: Трубін (Різник 66) - Тимчик, Бондар, Забарний, Матвієнко (Гуцуляк 66) - Зінченко, Калюжний (Кабаєв 89), Шапаренко (Піхальонок 58) - Циганков (Зубков 66), Яремчук (Михайленко 66), Судаков.
Запасні: Лунін, Різник, Мартинюк, Михайліченко, Таловєров, Гуцуляк, Кабаєв, Чеберко, Бондаренко, Піхальонок, Зубков, Михайленко, Назарина.
Головний тренер: Сергій Ребров.
Канада: Крепо - Бассонг (Адекугбе 86), Корнеліус (Найт-Лебель 64), Де Фужероль, Сігур (Лар'ї 64) - Б’юкенен, Еуштакіу, Саліба, Шаффельбург (Нельсон 64) - Дж. Девід (Ларін 79), П. Девід (Джеббісон 46).
Запасні: Сент-Клер, Гавран, Адекугбе, Найт-Лебель, Вотерман, Коне, Лар'ї, Джеббісон, Олувасеї, Ахмед, Осоріо, Ларін, Нельсон.
