Марення, галюцинації і параноя – симптоми, за якими шизофренію "впізнають" люди не обізнані з цією хворобою. Насправді ж це захворювання може мати абсолютно різні прояви, швидко інвалідизувати або ж бути певний час взагалі непомітним, подібним до яскравої фантазії; протікати із симптомами схожими на депресію, тривожність чи обсесивно-компульсивний розлад.

Без ліків люди з цією хворобою можуть втрачати зв’язок з реальністю та існувати ніби паралельно зі світом. Великого розголосу набула трагедія у США, коли чоловік з ножем напав на українку у поїзді. Пізніше, його рідні свідчили: нападник мав шизофренію, параноїдальні думки та марення, однак, схоже, не отримував лікування.

"Українська правда.Життя" розпитала психіатриню Беату Надь про те, як розпізнати шизофренію, чому виникає ця хвороба та як можна допомогти людині з таким діагнозом.

Шизофренія – це психічна хвороба, яка впливає на те, як людина мислить, поводиться, відчуває і сприймає реальність. Вона зумовлена дисбалансом нейромедіаторів головного мозку, особливо дофаміну (який відповідає за задоволення, емоції та координацію рухів) та глутамату (нейромедіатор регуляції настрою та формування нових нейронних зв’язків): в одних ділянках мозку їх бракує, в інших – забагато.

Психіатриня Беата Надь пояснює, це не про роздвоєння особистості, як поширено думати, а про порушення єдності психічних процесів.

"Те, як людина мислить, як вона відчуває і як поводиться – воно ніби дезорганізовано і несинхронно. Саме це призводить до симптомів, які легко помітити у людини з шизофренією у стані загострення: неадекватна, незрозуміла, дезорганізована поведінка, мовлення, мислення", – каже лікарка.

Шизофренія буває дуже різною, може нагадувати інші стани (як от алкогольну чи наркотичну інтоксикацію, тривожність), бути схожою чи супроводжуватися іншими хворобами (наприклад, депресією чи обсесивно-компульсивним розладом). Ця хвороба може стати підставою набуття інвалідності.

Люди з шизофренією – дуже різні. Одні можуть абсолютно нормально існувати у суспільстві, ліки дозволяють їм мати роботу та виконувати різноманітні соціальні ролі. Інші, якщо хвороба запущена і без лікування – не можуть навіть подбати про себе.

Симптоми шизофренії можна розділити на три типи: позитивні, негативні та когнітивні.

Позитивні – це ті, які додаються до нормотипової поведінки та досвіду. Як, наприклад, маячні ідеї. І це не про фантазування, романтизацію чи конспіративні теорії, а про стійкі вкорінені переконання, які є маячнею.

"Здебільшого ця маячня для пересічних людей звучить супернереалістично. Це умовно, коли якийсь простий робочий із заводу вам скаже – за мною стежить Путін. Що є прослушки, камери, що її хочуть отруїти. Віра людини у такі свої переконання є непохитною, не можемо її переконати, не спрацюють ні докази, ні факти, ніщо. Ці маячіння теж діляться на кілька різних груп – марення переслідування, маячення величі (про надприродні вміння чи особливий статус), впливу та деякі інші", – пояснює психіатриня.

Окрім маячних ідей до позитивних симптомів ще можна віднести:

Негативні симптоми виражені у втраті звичних функцій, тобто людина втрачає змогу функціонувати як раніше. До таких симптомів належать:

Прояви когнітивних симптомів шизофренії означають погіршення мисленнєвих функцій. Це ускладнює можливість людини ефективно керувати своїм життям, приймати рішення та справлятися з повсякденними завданнями. Йдеться про:

сповільнення процесів обробки інформації;

погіршення аналітичних навичок;

складнощі з концентрацією та фокусуванням тощо.

Вченим досі не вдалося достеменно з’ясувати точну причину. Беата Надь наголошує – цю хворобу завжди спричиняє не один, а сукупність кількох факторів.

"Шизофренія має мультифакторіальну природу, вона поєднує в собі генетичні, біологічні та психосоціальні чинники. І жоден із факторів сам по собі не є єдиною причиною", – пояснює психіатриня.

Поширеною є думка, що шизофренія передається спадково. Лікарка каже, успадковується схильність до хвороби, яка зовсім не означає, що хвороба точно розвинеться.

"Якщо хворіє хтось один із батьків, то ризик для дитини зростає на 10-15%. Якщо хворіють обидвоє батьків, тоді ризик зросте до 40-50%. Зверніть увагу: це не означає, що у 40% випадків буде шизофренія в дітей. Є ризик того, що хвороба може розвинутися – а може і не розвинутися. Підсилити цей ризик може гострий, важкий стрес, травми, психоактивні речовини, інфекційні захворювання", – додає Беата Надь.

Серед інших факторів розвитку шизофренії пренатальні ускладнення та хвороби під час вагітності, травми чи гіпоксія у пологах, зловживання психоактивними речовинами, психотравми та інші.

Якщо коротко: схильність до хвороби справді можна успадкувати, але розвинутися вона може і без генетичного фактора за умови сильного руйнівного впливу на мозок – травми, інфекції, психотропних речовин.

Найчастіше хвороба проявляється у віці 18-30 років. Ранніх скринінгів не існує, до проявів симптомів спрогнозувати те, що шизофренія розвинеться, неможливо. Розвиток хвороби може бути гострий і раптовий або ж поступовий, коли зміни у мисленні та поведінці помітити не так просто.

Гострий розвиток хвороби зазвичай виникає, коли є вагомі тригери як от: алкоголь, наркотики, псилоцибінові гриби,інфекція нервової системи, черепно-мозкова травмасильний стрес.

Лікування цієї хвороби обов’язково медикаментозне. Категорія ліків – антипсихотики. Існує міф, що прийом таких ліків (коли їх призначили з інших причин – наприклад, через сильну тривожність) здатен спровокувати розвиток шизофренії. Лікарка каже, це неправда. Антипсихотики – це ліки, які дозволяють людям з шизофренією повернутися до повноцінного і активного життя.

Іноді додатково призначають ще антидепресанти – якщо є супутня депресія чи тривожність.

Бажано, аби лікування не обмежувалося медикаментами: корисними є також психотерапія та соціальна реабілітація. Психотерапія не допоможе полегшити симптоми шизофренії, але важлива в усвідомленні та прийнятті свого стану. Вона може стати помічною для розуміння, як жити далі максимально якісно.

Соціальна реабілітація необхідна, аби людина залишалася частиною соціуму. Вона включає підтримку побуту, зайнятості, соціальних зв’язків тощо.

"Людину з шизофренією важливо підтримувати у функціонуванні. Є різні рівні порушень у пацієнтів. Комусь потрібно допомагати з покупками, комусь – платити за комуналку, бо вони не можуть, наприклад, планувати самостійно або розпоряджатися фінансами. Якщо оточуючі будуть з відразою ставитися до хворого, перестануть з ним комунікувати, не буде цієї соціальної підтримки – це буде негативно впливати на психоемоційний стан людини навіть якщо вона вживає ліки", – каже Беата Надь.

І так, і ні. Вакцини від шизофренії не існує. Однак профілактикою можна вважати уважне ставлення до свого ментального здоров’я. Особливо це актуально для людей, які мають генетичну схильність до хвороби. Психіатриня рекомендує їм уникати наркотиків, знижувати стрес, підтримувати здоровий спосіб життя і своєчасно звертатися до лікаря при перших будь-яких симптомах порушення психічного стану.

Може, але дуже рідко. Психіатриня каже, частіше трапляються інші випадки. Наприклад, коли людина звертається до лікаря з позитивною симптоматикою (наприклад, галюцинаціями).

"Рідко бувають випадки, коли сам пацієнт без близьких, без партнера приходить на консультацію і відверто каже, що в нього є такі симптоми. У більшості випадків люди з шизофренією дуже підозрілі і недовірливі. У хворих втрачається критика, здатність адекватно оцінювати реальність і усвідомлювати, що те, що зі мною відбувається, це не ок", – пояснює Беата Надь.

Ще одна поширена історія – коли люди з тривожністю підозрюють у себе шизофренію, а в реальності її нема. Є лише страх захворіти.

Ні. Дві людини, які мають одну й ту ж саму хворобу, можуть виглядати і поводитися абсолютно по-різному.

"Як і депресія, хвороба не має "єдиного обличчя". Буває, кажуть: о, він сміється, яка в нього може бути депресія! А те, що людина посміхається, не означає, що в неї немає паралельно увечері суїцидальних думок і намірів. Думка, що психічні розлади чи хвороби у людини візуально помітні – це більше стереотип, стигма", – каже психіатриня.

Не більше, ніж людина без шизофренії. Симптоми цієї хвороби справді можуть включати агресію, але це не означає, що хворий – потенційний злочинець. Ба більше, є дослідження, які встановили: люди з шизофренією мають набагато вищий ризик (у 14 разів) стати жертвою насилля, аніж нападником!

"Найбільший виклик – це стигма, а не саме захворювання на сьогодні. Коли, умовно кажучи, перед вами стоїть людина з ножем і в неї злющі очі – це зрозуміло, що потрібно остерігатися, щось робити, тікати. А коли просто відомо, що в людини є такий діагноз, але вона не чинить агресивних дій до вас – це не є приводом до того, щоб її остерігатися чи боятися", – наголошує лікарка.

Може. Беата Надь каже, війна може бути сильним тригером, який призведе до дебюту хвороби.

Психіатриня наголошує: війна – це не причина шизофренії, а фактор впливу, який може стати пусковою точкою. У групі ризику – ті, хто має генетичну схильність до хвороби, нарко і алкозалежні, люди після черепно-мозкової травми.

Домовлятися з позиції турботи і цінності людини для вас.

"Можна сказати так: ти цінний, важливий для мене і мене турбує … А далі – перераховувати конкретні факти, як от поганий настрій, проблеми зі сном, агресія тощо. Можна запропонувати сходити разом або бути ініціатором того, щоб записати людину на візит, але робити це точно НЕ з позиції – ти хворий, тебе треба полікувати", – радить лікарка.